Справа № 451/1011/24
Провадження № 3/451/599/24
іменем України
08 серпня 2024 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, майстра лісу Лопатинського лісництва, місце проживання: АДРЕСА_1 , востаннє притягався 02.08.2023 за частиною 1 статті 130 КУпАП,
за частиною 1 статті 130 КУпАП,
установила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД № 798863 від 19.07.2024, ОСОБА_1 , 19.07.2024 о 13 год 51 хв у с. Хмільно по вул. Гайова Червоноградського району Львівської області керував т/з «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки, за допомогою алкотестера «Драгер ARLJ-0199», результат огляду - 0.80% проміле, проба позитивна, чим порушив вимоги пункту 2.9 «А» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав.
Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з пунктом 1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД № 798863 від 19.07.2024 (а.с.1);
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, «Драгер ARLJ-0199», яким встановлено проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (алкотестер - 0.80% проміле алкоголю) (а.с.3);
тестом на алкоголь, проведеним за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер ARLJ-0199», яким встановлено результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння - 0.80% проміле алкоголю (а.с.4);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.07.2024, з якого видно, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі КНП «Радехівська ЦРЛ» (а.с.5);
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2637495 від 19.07.2024, складеної уповноваженою особою за порушення ОСОБА_1 п. 2.1 «А» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 4 статтею 126 КУпАП (а.с.6);
рапортом поліцейського, ст. сержанта поліції - І. Годзінського від 19.07.2024 по суті правопорушення (а.с.9);
долученим до матеріалів справи компакт-диском, на якому містяться 5 відеофайлів з місця події, зняті уповноваженою особою (поліцейським), в яких відображені обставини, що мали місце 19.07.2024 (а.с.2).
Проаналізувавши вищевказані документи, відеофайли, суддя доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до постанови Радехівського районного суду Львівської області від 02.08.2024, було визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відтак у даній справі підлягає перевірці факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, як це зазначено у протоколі.
Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу (п. 4 Розділу 7 Інструкції).
З пункту 5 Розділу 7 Інструкції вбачається, що у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
З аналізу вказаних норм, та з урахуванням положень статті 221 та статті 276 КУпАП вбачається, що повторне вчинення правопорушення має місце у випадку, якщо особою вчинено однорідне правопорушення протягом року, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню постановою суду за місцем вчинення правопорушення.
Системний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що передумовою притягнення за частиною 2 статті 130 КУПАП є піддання адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою.
Однак уповноваженні особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №798863 від 19.07.2024, не правильно кваліфікували вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення.
При розгляді справи судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 130 КУпАП.
Суддя зазначає, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які б передбачали перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому у даному випадку суддя доходить переконання про необхідність застосування аналогії закону, як засобу заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Так, відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.
Водночас, враховуючи те, що суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, суддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, що не порушує прав ОСОБА_1 , оскільки не погіршує його правове становище.
Таким чином, суддя всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суддя враховує: характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, яка доведена повністю, істотність наслідків вчиненого правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та доходить переконання, що на ОСОБА_1 , слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Накладення судом наОСОБА_1 такого адміністративного стягнення, за перелічених фактичних обставин, буде необхідним та достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням вимог частини 1 статті 30 КУпАП, невідбута частина стягнення згідно постанови Радехівського районного суду Львівської області від 02.08.2024 у виді позбавлення права керування транспортними засобами становить 25 днів.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 25 днів.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 30, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суддя Радехівського районного суду Львівської області,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік 25 днів.
Платіжні реквізити для сплати адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
Отримувач: ГУДКСУ у Львівської області
Код отримувача: (ЄДРПОУ): 38008294
Банк отримувача: ГУК у Львівській області
Номер рахунку (IBAN): UA268999980313040149000013001
ЗКПО: 21081300
МФО: 899998
Призначення платежу: Штраф по справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Платіжні реквізити для сплати судового збору:
Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача: (ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001
ЗКПО: 22030106
МФО: 899998
Призначення платежу: 101;РНКППО;Судовий збір, Радехівський районний суд Львівської області.
Роз'яснитиОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Куцик-Трускавецька