463/7174/24
2-о/463/258/24
08 серпня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Нора Н.В.
з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій територіїУкраїни, -
встановив:
заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівки Долинського району Кірвороградської області.
ОСОБА_1 заяву мотивує тим, що померлий був її колишнім чоловіком. Встановлення факту смерті для заявниці має юридичне значення, оскільки надає право для оформлення свідоцтва про смерть, повідомлення органів та інших соціальних органів щодо припинення нарахування та здійснення виплат. Зазначає, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження факту та причин смерті долучила відповідні довідки, видані окупаційною адміністрацією. Заявник просить встановити відповідний факт у судовому порядку, який необхідний для проведення державної реєстрації смерті особи органами виконавчої влади України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка. Просить заяву задоволити в повному обсязі.
У судове засідання заявник, її представник не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, також представник заявника ОСОБА_2 просить розглядати заяву за їх відсутності.
Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи відзиву не подав.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності заявника, його представника, заінтересованої особи та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , цим ж свідоцтвом підтверджується факт зміни прізвища заявниці з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 02.05.2017 року, видане закладом охорони здоров'я на тимчасово окупованій території України, та довідкою про причину смерті від 02.05.2017 року, виданою окупаційною адміністрацією, лікарським свідоцтвом про причину смерті № 1370, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер в Донецькій області, м. Донецьк.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територія Донецького району визначено як тимчасово окуповану, починаючи з 07.04.2014 року, таким чином, будь-які органи, їх посадові та службові особи, утворені, обрані, сформовані та призначені там всупереч законодавству України, є нелегітимними.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами, передбаченими на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків.
Отримані документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 є недійсними на території України, оскільки видані незаконно створеними органами на тимчасово окупованій території України, а відомості про смерть особи не внесенні до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
З огляду на вказане, зареєструвати факт смерті ОСОБА_3 в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України заявник не в змозі, оскільки отримані документи, які видані незаконними органами, не є документами, на підставі яких можливо провести державну реєстрацію смерті особи, а отже, не створює жодних юридичних наслідків.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, а тому дійшов висновку, що факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті якого є тимчасово окупована територія, а саме Україна, Донецька область, м. Донецьк, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доведеним та підлягає встановленню.
До такого висновку суд дійшов на підставі досліджених письмових доказів, наданих заявником, які нічим не спростовані, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
У відповідності до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи наведене, беручи до уваги положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вознюк Олександр Віталійович, заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій територіїУкраїни - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівки Долинського району Кірвороградської області, місцем смерті якого є тимчасово окупована територія, а саме: Україна, Донецька область, м. Донецьк, причина смерті - постінфарктний кардіосклероз.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне рішення складене 08.08.2024 року.
Суддя: Нор Н.В.