463/7211/24
2-о/463/262/24
08 серпня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Нора Н.В.
з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представникОСОБА_3 , заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій територіїУкраїни, -
встановив:
представник заявника звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини жіночої статі на ім'я ОСОБА_4 , яка народилася в м. Сімферополь, АР Крим, Україна у батьків: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Заяву мотивує тим, що в м.Сімферополі, АР Крим, Україна, у батьків: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, народилася дитина жіночої статі на ім'я: ОСОБА_4 , громадянка України, що підтверджується доданими до справи документами. Батьки дитини перебували у фактичних шлюбних відносинах.
На підтвердження факту народження дитини та її походження до заяви додані копії документів, оригінали яких знаходяться у заявників, а саме: паспорт громадянина України ОСОБА_2 , паспорт громадянина України ОСОБА_1 , свідоцтво про шлюб від 4 серпня 2012 року, свідоцтво про народження дитини від 30 липня 2024 року, медичне свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 24 липня 2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна народила дитину жіночої статі.
У судове засідання заявники, їх представник не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від представника заявників - адвоката Діденка В.С., надійшла заява про розгляд справи за його та довірителів відсутності.
Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності заявника, їх представника, заінтересованої особи та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено, що у батьків: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, народилася дитина жіночої статі на ім'я: ОСОБА_4 , громадянка України. Батьки дитини перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 .
Факт народження дитини жіночої статті ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 30 травня 2024 рок, медичним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 24 травня 2024 року, виданою окупаційною адміністрацією
Так, п.2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (далі - Правила), передбачено підстави для проведення державної реєстрації народження дитини. При відсутності підстав, визначених у цьому пункті державна реєстрація проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами, передбаченими на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків.
Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року територія Автономної республіки Крим та міста Севастополь, внутрішні води України цих територій, визначаються тимчасово окупованою територією.
Відповідно до ч.2 та 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, а тому дійшов висновку, що факт народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем народження якої є тимчасово окупована територія, а саме м. Сімферополь, АР Крим, Україна.
До такого висновку суд дійшов на підставі досліджених письмових доказів, наданих заявником, які нічим не спростовані, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
У відповідності до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи наведене, беручи до уваги положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представникОСОБА_3 , заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій територіїУкраїни - задовольнити.
Встановити факт народження громадянки України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Сімферополя, АР Крим, Україна, у батьків: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне рішення складене 08.08.2024 року.
Суддя: Нор Н.В.