1Справа № 335/1947/24 2/335/1416/2024
01 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі - 48 407,23 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі своєчасно у повному обсязі не сплачували надані їм за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв'язку з чим за період з 01.03.2015 по 31.01.2024 у них утворилась заборгованість у розмірі 48 407,23 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2024 року позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 01.04.2024 року, яке було відкладено у зв'язку із першою неявкою відповідачів у судове засідання.
16.04.2024 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_2 подано відзив, відповідно до якого, останній позов не визнає у повному обсязі. На обґрунтування зазначив, що зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , але у ній не проживає з часу розірвання шлюбу. Крім того, вважає, що факт реєстрації у квартирі не є підтвердженням отримання ним будь-яких послуг позивача. З наданого позивачем розрахунку неможливо встановити яким чином проведено місячне нарахування послуг, бо відсутні щомісячні розрахунки, де було б зазначено обсяг споживання та вартість послуги чи кількість осіб на яких проводиться нарахування. Разом з тим, просив суд застосувати строк позовної давності.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою їх місця реєстрації, причини неявки у судове засідання не повідомили, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями начальника відділу реєстрації фізичних осіб по Вознесенівському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Руденко С., які надійшли до суду 23.02.2024 року, а відтак є споживачами наданих за вказаною адресою житлово-комунальних послуг. Також, особовий рахунок № НОМЕР_1 оформлений на ОСОБА_1 , що також підтверджує, що остання є споживачем наданих за вказаною адресою житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються Концерном «Міські теплові мережі». Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладений типовий індивідуальний договір № 16104013 про надання послуг з теплової енергії, послуги гарячої води, відповідно до якого позивачем здійснювався облік наданих відповідачу послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідачі мають заборгованість за надані їм послуги за період з 01.03.2015 по 31.01.2024 у розмірі 48 407,23 грн., особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку суми нарахувань, оплат та накопиченої заборгованості, відповідачі оплату за надані здійснювали не у повному обсязі, у зв'язку із чим за період з 01.03.2015 по 31.01.2024 в них виникла заборгованість у розмірі 48 407,23 грн.
Зазначений розрахунок відповідачами не спростовано. Контр розрахунок належних до сплати сум, заперечень щодо обсягу та якості наданих позивачем послуг відповідачами суду не надано. Не надано відповідачами і доказів щодо сплати спожитих ними послуг.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву не погоджувався із розміром заборгованості, та зазначив, що він не повинен сплачувати за послуги надані Концерном «МТМ» у період з 01.03.2015 по 31.01.2024, оскільки сторони не укладали відповідний договір.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 , та вважає їх такими, що не спростовують вимоги позивача.
Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Разом з тим, заперечення відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що він не користувався послугами ніякими доказами не підтверджується. Надана копія свідоцтва про шлюб та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна, не доводять того факту, що відповідач ОСОБА_2 не користувався послугами, оскільки до теперішнього часу є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, до Концерну «МТМ» з приводу того, що не користувався послугами не звертався.
Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що відповідачами не було жодним чином доведено що у них відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачами також не спростовано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 2 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. А отже з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта(боржника). При чому не виключається й випадок коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися в наслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб'єктами, якщо на це була виражена воля боржника.
З поданих позивачем матеріалів позову встановлено дані щодо переривання строку позовної давності з 01 березня 2015 року по 31 січня 2024 року, а саме сплата відповідачами суми заборгованості у більшому розмірі ніж місячний розмір обов'язкового платежу.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що трирічний строк позовної давності, передбачений законом для звернення до суду з даним позовом за період з 01 березня 2015 року на час його подання не сплинув.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 223 ч. 4, 263-265, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.322, 509, 526, 610, 611, 625 ЦК України,
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2015 по 31.01.2024, у розмірі 48 407 (сорок вісім тисяч чотириста сім) гривень 23 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2024 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.І. Рибалко