1Справа № 335/7141/16-ц 4-с/335/27/2024
31 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі скаргу представника скаржника ОСОБА_1 (боржник) - адвоката Пономаренко О.О., на дії/бездіяльність Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Святченко Євгенії Вікторівни, зацікавлена особа ОСОБА_2 (стягувач), -
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.О. звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Святченко Є. В., зацікавлена особа ОСОБА_2 ..
В обґрунтування скарги вказує наступне.
На примусовому виконанні у Лівобережному відділі ДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження №53151449 щодо виконавчого листа від 23.11.2016 року №335/7141/16-ц, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини на утримання доньки ОСОБА_3 до повноліття дитини.
На прохання боржника, виконавчою службою здійснювався розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Так, згідно розрахунку від 20.02.2023 року, виконаним старшим державним виконавцем Петренко О.С., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.08.2021 року становила 5603,48 грн. Заборгованість же станом на 20.02.2023 року зі сплати аліментів становила, згідно наведеного виконавцем розрахунку за період з серпня 2021 року по лютий 2023 року, 22588,46 грн.
Після цього боржником здійснювалася сплата аліментів та поступове погашення зазначеної заборгованості.
У квітні 2024 року боржник звернувся до виконавчої служби за новим розрахунком заборгованості.
На таке звернення ОСОБА_1 отримав розрахунок від 16.04.2024 року, виконаний державним виконавцем ОСОБА_4 , і в якому вказується, що його борг станом на 01.08.2023 року складає 25264 грн. Заборгованість же станом на березень 2024 року складає 15808,16 грн.
Натомість, по-перше, і в розрахунку від 20.02.2023 року, і в розрахунку від 16.04.2024 року, відсутня сума нарахування по аліментах за березень 2023 року. По-друге, державним виконавцем не було врахований платіж боржника зі сплати аліментів у березні 2023 року на суму 7000 грн., який підтверджуються квитанцією, що надавалась боржником державному виконавцю. А також у грудні 2023 року державним виконавцем було зараховано 11000 грн. з 12000 грн., сплачених боржником, а в лютому 2023 року - 4500 грн. замість 12000 грн., сплачених боржником.
Окрім цього, боржником 09.04.2024 року було сплачено 6500 грн. аліментів за квітень 2024 року.
Таким чином, розмір заборгованості станом на кінець квітня 2024 року має становити 804,68 грн., що підтверджується моїм розрахунком, який додається до даної скарги, а також квитанціями: від 01.02.2023 року на суму 4500 грн.; від 21.02.2023 року на суму 7500 грн.; від 29.03.2023 року на суму 7000 грн.; від 05.12.2023 року на суму 5000 грн.; від 31.12.2023 року на суму 7000 грн.; від 09.04.2024 року на суму 6500 грн.
До того ж, в зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, розмір якої, як вважає державний виконавець, становила на 29.02.2024 року 59887,26 грн., державним виконавцем Лівобережної ДВС було винесено постанову від 29.02.2024 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Керуючись наведеним, він звернувся до Лівобережного відділу ДВС у м. Запоріжжі із заявою про перерахунок розміру аліментів та скасування постанови державного виконавця від 29.04.2024 про арешт коштів боржника.
До даного звернення він додав варіант розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а також копії квитанцій, що підтверджують факти платежів з боку боржника, не врахований державним виконавцем.
На це звернення він отримав відповідь від 15.05.2024 року, в якій державний виконавець визнав неврахування 1000 грн. сплачених боржником аліментів за грудень 2023 року. Натомість, є спір між боржником та державним виконавцем відносно платежів, здійснених боржником в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів, здійснених ним у лютому 2023 року на суму 12000 грн. та березні 2023 року на суму 7000 грн.
В зв'язку із наведеним, боржник змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
На підставі викладеного представник скаржника просить:
1. Визнати дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євгенії Святченко щодо визначення розміру заборгованості по аліментам у розмірі 13144,34 грн., обрахованої на підставі розрахунку заборгованості станом на 06.05.2024 року, і постанову про арешт коштів боржника від 29.02.2024 у ВП №53151449 неправомірними.
2. Зобов'язати головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євгенію Святченко здійснити перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №53151449 з урахуванням сум аліментів, добровільно сплачених боржником ОСОБА_1 згідно наданих боржником квитанцій за період з лютого по квітень 2024 року (включно), а постанову про арешт коштів боржника від 29.02.2024 у ВП №53151449 - скасувати.
Ухвалою судді від 28.05.2024 року скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.О., на дії/бездіяльність Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Святченко Є. В. - залишено без руху.
Ухвалою судді від 11.06.2024 року відкрито провадженні за вищевказаною скаргою та запропоновано головному державному виконавцю Святченко Є.В. надати суду до 08.07.2024 року письмові заперечення проти скарги з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються та матеріали виконавчого провадження №53151449 - для огляду в судовому засіданні, та їх копії для долучення до матеріалів справи.
18.06.2024 року головним державним виконавцем Святченко Є.В. надано письмові заперечення на скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.О., у яких зазначає наступне.
На виконанні перебуває виконавче провадження №53151449 з примусового виконання виконавчого листа №335/7141/16-ц, виданого 23.11.2016 р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини на утримання доньки ОСОБА_5 до повноліття дитини.
20.12.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
На адвокатський запит від 07.05.2024 державним виконавцем було надіслано розрахунок заборгованості від 06.05.2024 р., згідно якого залишок заборгованості станом на квітень 2024 р. становить 13 144,34 грн.. Зазначений розрахунок було продовжено та враховані попередні розрахунки державних виконавців Петренко О.С. від 20.02.2023 р. та державного виконавця Міхайлідіс Ю.О. від 01.08.2023 р.
Скаржник посилається на те, що державним виконавцем Святченко Є.В. не враховані платежі за лютий 2023 р. у розмірі 12 000 грн. та березні 2023 р. у розмірі 7 000 грн.. Зазначає, що адвокатом боржника не надано до суду розрахунок державного виконавця Міхайлідіс Ю.О. від 01.08.2023 (копію розрахунку було надано на відповідний запит адвоката), згідно якого за лютий 2023 р. враховано суму яку сплатив ОСОБА_1 становить 4 500 грн. та 7 500 грн., всього 12 000 грн.. Тобто 12 000 грн., які начебто не враховані державним виконавцем, було включено в розрахунок державного виконавця Міхайлідіс Ю.О. від 01.08.2023 р.. Згідно цього ж розрахунку від 01.08.2023 р. за березень 2023 р. зазначена сума сплати 7 000 грн. також врахована в даному розрахунку.
Заборгованість згідно розрахунку від 01.08.2023 р. головного державного виконавця ОСОБА_6 станом на 01.08.2023 р. складала 24 264 грн.
Оскільки квитанції про сплату аліментів ОСОБА_1 надсилались нерегулярно, в зазначеному розрахунку не враховані суми які сплачувались боржником з квітня по липень 2023 р. Післяґ надсилання квитанцій про сплату за дані місяці, державним виконавцем в розрахунку від 06.05.2024 р. зазначені суми, сплачені з квітня 2023 р. по квітень 2024 р.
В розрахунку заборгованості від 06.05.2024 р. зазначено залишок заборгованості згідно розрахунку державного виконавця ОСОБА_6 , яка складала 25 264 грн., а також зазначено що за травень та жовтень внесено суми сплати згідно наданих боржником квитанцій, а також до грудня 2023 р. зараховано 1000 грн., які помилково не були враховані.
Таким чином, згідно розрахунку заборгованості від 06.05.2024 р. враховані всі сплати згідно квитанцій, що надавались боржником, та борг станом на квітень 2024 р. складає 13 444,34 грн.. Твердження щодо неврахування сум за лютий та березень 2023 р. є не підтвердженим, оскільки до суду не надано всіх розрахунків заборгованості, що містяться в матеріалах справи та направлялись до відома представника скаржник.
ОСОБА_1 на теперішній час зазначений борг не погашено, тому підстави для скасування постанови про арешт коштів боржника від 29.02.2024 р. - відсутні.
На підставі вищевикладеного, головний державний виконавець ОСОБА_7 просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Стягувач ОСОБА_2 правом на подання письмових пояснень не скористалась.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, причину не явку суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.450 КПК України, суд ухвалив розглянути скаргу за відсутністю учасників справи.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Нормою ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Аналогічні норми закріплено в п. 4 розділу XVI. Особливості виконання рішень про стягнення аліментів Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), де також передбачено, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що в провадженні На виконанні Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Святченко Є.В. перебуває виконавче провадження №53151449 з примусового виконання виконавчого листа №335/7141/16-ц, виданого 23.11.2016 р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини на утримання доньки ОСОБА_5 до повноліття дитини. 20.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону № 1404-VIIIспори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Предмет скарги заявника на дії державного виконавця стосується правомірності визначення розміру заборгованості по аліментам у розмірі 13 144,34 грн., обрахованої на підставі розрахунку заборгованості станом на 06.05.2024 р.
Визначення як розміру належних до сплати сум аліментів, так, відповідно, і визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів є обов'язком виконавця. Відповідно, такі дії можуть бути предметом судового контролю за скаргою учасників виконавчого провадження відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону.
Оскільки заявник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця, адже не згідний з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може вирішуватись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачено розділом VII ЦПК України.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц (провадження № 14-192цс18).
Тобто, у вказаній категорії справ боржник може обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'являти позов на загальних підставах.
Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007, провадження № 61-15422св20.
Питання правильності визначення державним виконавцем як суми аліментів, так і заборгованості зі сплати аліментів може вирішуватись в порядку судового контролю на виконання судових рішень за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження зобов'язаний дотримуватись Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.
Як зазначається у частини 1статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом частини 1статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За змістом частин 1, 2статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 СК України порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з пунктом 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Відповідно до частини 4статті 71Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З матеріалів справи вбачається що боржник ОСОБА_1 , представник якого є ініціатором подання скарги просить визнати дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євгенії Святченко щодо визначення розміру заборгованості по аліментам у розмірі 13144,34 грн., обрахованої на підставі розрахунку заборгованості станом на 06.05.2024 року, і постанову про арешт коштів боржника від 29.02.2024 у ВП №53151449 неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №53151449 з урахуванням сум аліментів, добровільно сплачених боржником ОСОБА_1 згідно наданих боржником квитанцій за період з лютого по квітень 2024 року (включно), а постанову про арешт коштів боржника від 29.02.2024 у ВП №53151449 - скасувати.
Скаржник посилається на те, що державним виконавцем Святченко Є.В. не враховані платежі за лютий 2023 р. у розмірі 12 000 грн. та березні 2023 р. у розмірі 7 000 грн.
Разом з тим, встановлено що представником боржника не надано до суду розрахунок державного виконавця Міхайлідіс Ю.О. від 01.08.2023 (копію розрахунку було надано на відповідний запит адвоката), згідно якого за лютий 2023 р. враховано суму яку сплатив ОСОБА_1 становить 4 500 грн. та 7 500 грн., всього 12 000 грн.. Тобто 12 000 грн., було включено в розрахунок державного виконавця Міхайлідіс Ю.О. від 01.08.2023 р.. Як убачається з цього ж розрахунку від 01.08.2023 р. за березень 2023 р. зазначена сума сплати 7 000 грн. також врахована в даному розрахунку.Заборгованість згідно розрахунку від 01.08.2023 р. головного державного виконавця ОСОБА_6 станом на 01.08.2023 р. складала 24 264 грн.
Крім того, в зазначеному розрахунку не враховані суми які сплачувались боржником з квітня по липень 2023 р. Після надсилання квитанцій про сплату за дані місяці, державним виконавцем в розрахунку від 06.05.2024 р. зазначені суми, сплачені з квітня 2023 р. по квітень 2024 р.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 06.05.2024 р. зазначено залишок заборгованості згідно розрахунку державного виконавця ОСОБА_6 , яка складала 25 264 грн., а також зазначено що за травень та жовтень внесено суми сплати згідно наданих боржником квитанцій, а також до грудня 2023 р. зараховано 1000 грн., які помилково не були враховані.
Таким чином встановлено, що згідно розрахунку заборгованості від 06.05.2024 р. враховані всі сплати згідно квитанцій, що надавались боржником, та борг станом на квітень 2024 р. складає 13 444,34 грн.. Твердження щодо неврахування сум за лютий та березень 2023 р. є не підтвердженим, скаржником до суду не надано всіх розрахунків заборгованості, що містяться в матеріалах справи та направлялись до відома представника скаржника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що представником скаржника не надано належних та допустимих доказів щодо неправомірних дій державного виконавця.
Крім того, ОСОБА_1 на теперішній час зазначений борг не погашено, тому підстави для скасування постанови про арешт коштів боржника від 29.02.2024 р. - відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги повністю.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.О., на дії/бездіяльність Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Святченко Євгенії Вікторівни, зацікавлена особа ОСОБА_2 - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: А.В. Воробйов