Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3651/24
Провадження №: 2/332/1999/24
08 серпня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Мовчан К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,
встановив:
21.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса, в обґрунтування якого зазначав наступне.
13.01.2015 року між ним та Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» був укладений кредитний договір.
03.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, був вчинений виконавчий напис № 2965, за заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».
07.06.2018 року на підставі зазначеного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження із реєстраційним номером 56554283 та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Таким чином, з його заробітної плати щомісячно здійснювались відрахування, із них на користь відповідача на загальну суму 21 251, 96 грн.
13.02.2024 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя його позовні вимоги до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено і вказаний напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Отже, відповідачем безпідставно було отримано грошові кошти за вказаним виконавчим написом у сумі 21 251, 96 грн., які позивач і просить стягнути на свою користь з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», а також судові витрати.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2024 року у вказаній справі відкрито провадження і її призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 09 год. 00 хв. 10.07.2024 року. В подальшому розгляд справи було відкладено на 08 год. 30 хв. 29.07.2024 року та 08 год. 30 хв. 08.08.2024 р.
Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи, за наявності для цього правових підстав.
Представник відповідача - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», будучи повідомленим, про день, час та місце проведення судового засідання, повторно в засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Відзив не подав.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за письмової згоди позивача, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
13.01.2015 року між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» був укладений кредитний договір № GP-7314213.
03.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 2965, яким з ОСОБА_1 на користь АТ Перший український міжнародний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором на суму 32 567, 68 грн.
07.06.2018 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л.. відкрито виконавче провадження № 56554283 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 2965 від 03.05.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 32 567, 68 грн.
В межах виконавчого провадження № 56554283 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти у загальній сумі 24 858, 73 грн., з яких 21 251, 96 грн., в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024 року (справа № 332/4841/23 провадження № 2/335/197/24), визнано виконавчий напис № 2965, вчинений 03.05.2018 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суми заборгованості в розмірі 32 567, 68 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права, на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання виконавчого напису за реєстровим № 2965, який вчинено 13.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., у межах виконавчого провадження № 56554283, стягнуто з боржника грошові кошти у загальній сумі 24 858, 73 грн., з яких 21 251, 96 грн., на погашення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2024 року (справа № 332/4841/23 провадження № 2/335/197/24), яке набрало законної сили, вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Отже, правові підстави набуття АТ «Перший український міжнародний банк» грошових коштів у розмірі 21 251, 96 грн., що стягнуті з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, а відтак, такі кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 211, 20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно дост. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку суд вважає, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме:договором про надання правничої допомоги б/н від 20.06.2024 року, актом виконаних робіт від 20.06.2024 року, розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу у сумі 2500 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру серія 024 № 11 від 20.06.2024 року про сплату наданих послуг, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 2 500,00 грн.
Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 51, 81, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21 251, 96 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211, 20 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829
Суддя: А.П. Завіновська