про продовження строку тримання під вартою
Справа № 936/848/24
Провадження №1-кп/936/123/2024
08.08.2024 р. селище Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Воловець, Воловецького району, Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345, ч.1 ст.125 КК України,
У провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345, ч.1 ст.125 КК України.
У ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що ОСОБА_4 , 10.06.2024 близько 19 год 00 хв, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , у ході сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, наніс декілька ударів руками та ногами по голові, грудній клітці та ногах ОСОБА_7 , внаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани слизової верхньої губи, синців правого, лівого плеча, грудної клітки справа, садна правої стопи, продовжуючи словесний конфлікт у вказаному будинку з своєю співмешканкою ОСОБА_7 , яка в цей час тримала на руках їх спільного сина малолітнього Каналоша ОСОБА_8 , перебуваючи в агресивному стані, наніс малолітньому ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки по голові, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синця лівої щочної ділянки голови.
Після цього, ОСОБА_4 10 червня 2024 року близько 19 години 05 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , продовжуючи сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , умисно наніс рукою стиснутою в кулак, ще декілька ударів по різних частинах тіла ОСОБА_7 та стискав своєю рукою потерпілу за плечі, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців правого і лівого плеча.
Разом із цим, ОСОБА_4 , 10 червня 2024 року приблизно в 19 годині 15 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на умисне спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , наніс кистю правої руки два удари по тілу малолітньому ОСОБА_9 , якого ОСОБА_7 тримала на своїх руках, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді двох дрібних синців правого передпліччя.
Крім цього, ОСОБА_4 , 10 червня 2024 року, близько 19 годин 35 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , де в цей час знаходилися працівники ГРПП №1 відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області в складі поліцейського СРПП старшого сержанта поліції ОСОБА_10 та поліцейського СРПП старшого сержанта поліції ОСОБА_6 , які виконували свої службові обов'язки та несли службу у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, з метою реагування на повідомлення про факт вчинення домашнього насильства щодо подружжя (ЄО 1708 від 10.06.2024), тримаючи в руках ніж, почав погрожувати ним щодо спричинення собі тілесних ушкоджень та в момент припинення поліцейським СРПП старшим сержантом поліції ОСОБА_6 протиправних дій ОСОБА_4 , які полягали в тому, що поліцейський СРПП старший сержант поліції ОСОБА_6 намагався запобігти спробі ОСОБА_4 нанести собі порізи шиї, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, продовжуючи конфліктну ситуацію завдав один удар по лівій руці поліцейському СРПП старшому сержанту поліції ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді різаних ран в області долонної поверхні 3, 4 пальців лівої кисті.
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження та за ч.2 ст.345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
11.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
19.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвалою слідчої судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 12.06.2024 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб - до 09.08.2024 включно.
Підставою продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, прокурор вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання та просив таке задоволити. Ствердив, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки, з огляду на те, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Обвинувачений та його захисник проти застосування найбільш обтяжливого запобіжного заходу заперечили з підстав не доведення існування ризиків, на які посилається сторона обвинувачення.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.
Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, потерпілого, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження та у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Як встановлено з матеріалів справи, 12.06.2024 щодо підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 09.08.2024.
Положенням ч.3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 була наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи на волі може здійснити спроби переховування від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому, ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.
Так, злочин, вчинення якого інкриміновано ОСОБА_4 , а саме за ч.2 ст.345 КК України - є нетяжким злочином, і передбачає можливість призначення покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд вважає, що обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, не буде виконувати покладені на нього обов'язки та може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В контексті цього ризику, суд враховує особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, наявність недостатніх соціальних зв'язків, відсутність джерела доходу, схильність до протиправної поведінки.
Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, обгрунтованим є ризик, визначений п.5 ч.1 ст.177 КПК України- вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення та продовження злочинної діяльності (намір закінчити свої протиправні дії відносно своєї цивільної дружини).
Суд вважає обгрунтованим і наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, зокрема змушувати їх надати покази які б виключили його участь у вчинені кримінального правопорушення.
Зокрема, ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, вчиняти погрози, умовляння до свідків даного кримінального правопорушення, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати свідків даної події, чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показань, а також схиляти свідків та потерпілу до дачі неправдивих показань про вчинення ним кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їх покази зможуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження.
Отже, наявні достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказує прокурор. Доказів зменшення цих ризиків в ході підготовчого судового розгляду не встановлено.
Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування вищезазначених ризиків, чинне законодавство зобов'язує суд перевірити також можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до особи.
Суд вважає, що крім обґрунтованої підозри, наявність якої вже досліджувалась при обранні тримання під вартою і яку підтверджує, в тому числі, скерований на розгляд до суду обвинувальний акт, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених у досліджуваному клопотанні, суд вважає, що на даний час стороною обвинувачення доведено, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дала б суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
За правилами ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Із урахуванням того, що злочин, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачений ч.2 ст.345 КК України, вчинений із застосуванням насильства, суд у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 197, 199, 315, 372, 376, ч.5 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів.
Строк дії ухвали визначити до 07.10.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде складено 08.08.2024 о 13-00 годині.
Суддя ОСОБА_1