Справа № 523/4164/23
Провадження №2-др/523/5/24
"15" липня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивача акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» - Борисенко С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №523/4164/23 за позовом акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,
Представник позивача АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» - Борисенко С.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №523/4164/24, якою просить: поновити строк для подання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу; стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10 000 гривень. В якості доказів понесення витрат, посилається на: Договір про надання професійної правничої допомоги № 137-ОЕМ від 25.09.2020р; Акт надання послуг № 233від 101.10.2023, що містить детальний опис робіт (надання послуг) та їх вартість.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
У судове засідання представник АТ «ДТЕК Одеські Електромережі»не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про підтримання заяви про ухвалення додаткового рішення, а також просив розглянути заяву у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання, в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).
Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати;
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.09.2023 року позов акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі»задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 41167 (сорок одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 83 коп, а також судовий збір в загальному розмірі 2684,00 грн.
Повний текст рішення суду виготовлений 25.09.2023 року. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, забезпечено надання загального доступу до судового рішення - 11.10.2023року.
11 жовтня 2023 року представником позивача була подана заява про ухвалення додаткового рішення у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Враховуючи дату ухвалення рішення, обставини ухвалення рішення за відсутності представника позивача, дату забезпечення надання загального доступу до рішення суду в ЄДРСР, суд дійшов висновку що представником позивача пропущено п'ятиденний строк, визначений нормами ст.141 ЦПК України, для подання такої заяви, разом із тим такий підлягає поновленню, враховуючи відсутність доказів обізнаності представника позивача про зміст рішення суду, до 11.10.2023 року.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» витрат на правничу допомогу, його представник - адвокат Борисенко С.В. надав: 1) Витяг з наказу про прийняття на роботу до Адвокатського об'єднання «Перший Радник» № 2-к від 03.01.2020 року ОСОБА_2 на посаду адвоката за сумісництвом; 2) Довідку про те що адвокат Борисенко С.В. дійсною працює у Адвокатському об'єднанні «Перший Радник» на посаді адвоката; 3)Додаткову угоду №2224-ООЕ/12 від 30.12.2020 року до Договору про надання правової допомоги № 137-ОЕМ від 25.09.2020 року укладену між АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» та Адвокатським об'єднанням « Перший Радник»; 4) Додаткову угоду від 28.12.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 137-ОЕМ від 25.09.2020 року укладену між АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» та Адвокатським об'єднанням «Перший Радник» про продовження строку дії Договору від 31.12.2020 року; 5) Акт надання послуг № 233 від 10.10.2023 року.
Зі вказаного Акту наданих послуг від 10.10.2023 року вбачається, що адвокатське об'єднання « Перший Радник» в особі адвоката Борисенко С.В. надав клієнту АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» наступні правові послуги: 1) Вивчення нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів - 3 години, 3000,00грн; 2) Розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази - 3 година, 3000,00 грн; 3) Підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру ( заяви, клопотання, відповідь на відзив) - 2 годин, 2000,00 грн; 4)Участь у судових засіданнях в суді першої інстанції - 2 години, 2000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).
Проаналізувавши вказаний Акт наданих послуг від 10.10.2023 року, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не повністю відповідає критерію реальності.
Матеріалами справи №523/4164/23 підтверджується, що представник позивача ОСОБА_2 не приймала участь у судовому засіданні, написала заяву про розгляд справи у її відсутність, з огляду на викладене правові підстави для стягнення адвокатських витрат за участь у судовому засіданні - відсутні.
Разом із тим, у зв'язку з тим, що позивач вимушено уклав договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту своїх прав, зважаючи на предмет позовних вимог - стягнення вартості необлікованої електричної енергії, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, відсутність з боку відповідача заперечень про неспівмірність таких витрат, суд дійшов висновків про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 гривень.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладений Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,
Поновити Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські Електромережі» строк для подання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Заяву представника позивача акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» - Борисенко С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №523/4164/23 за позовом акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» (код ЄДРПОУ 00131713, місцезнаходження: вул. м. Одеса, М. Боровського, 28Б, витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 29 липня 2024 року, у зв'язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя К.О. Далеко