Справа № 750/6793/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/340/24
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
06 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2024 року,
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024100150000443 від 17.04.2024, до 11 вересня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації н.п. Мена) ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в судовому засіданні установлено та доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, ризики, передбачені пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 , не зменшилися та продовжують існувати, тому дійшов висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі підозрюваний просить змінити ухвалу слідчого судді та застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 гривень. Вважає, що слідчий суддя не навів жодного доказу щодо підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор. Зазначає, що у СІЗО утримується з 20 квітня 2024 року, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості. Звертає увагу, що він сприяв у проведенні досудового слідства, на цей час із ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор" щодо його негативної поведінки досудовий орган не має, режим утримання не порушував. На думку апелянта, на цей час відпали будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, однак вчиненого без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей, а тому наголошує на визначенні розміру застави відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_8 з проханням про його доставку у зал судового засідання апеляційного суду не звертався. У своїй заяві ОСОБА_8 просить розгляд апеляційної скарги провести за його відсутності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, захисника, який просив задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку про її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150000443 від 17.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
19.04.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
20.04.2024 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2024 ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» до 18.07.2024, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" суддя, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, і на даний час існують об'єктивні причини, через які досудове розслідування не може бути завершене до закінчення строку дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано характер вчиненого протиправного діяння, його тяжкість, враховано дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний та матеріальний стан, стан його здоров'я, а тому дійшов висновку, що єдиним способом забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків може бути продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Колегія суддів констатує, що місцевим судом при вирішенні питання про продовження стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою дотримано вимог статей 177, 178, 194, 199 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою. Прокурором доведено в судовому засіданні місцевого суду, що заявлені ним у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися і виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мюррей проти Об'єднаного Королівства", "Чеботарь проти Молдови" зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою "Феррарі-Браво проти Італії" також зазначила, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягненню цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
В той же час, в суді апеляційної інстанції захисником порушується питання про визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою підозрюваного, про неналежний стан здоров'я ОСОБА_8 , який потребує медичного обстеження та спеціального лікування у психіатричному закладі, та не можливість надання кваліфікованої медичної допомоги в умовах закладу попереднього ув'язнення.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, в даному випадку, продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, саме слідчий суддя або суд з урахуванням передбачених ст.178 КПК України обставин має вирішити, чи є підстави для визначення розміру застави, обґрунтувати своє рішення та навести в ухвалі відповідні мотиви.
Як убачається з клопотання прокурора, при зверненні із клопотанням про продовження запобіжного у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , прокурор навів обґрунтування щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою. Проте, стороною обвинувачення не обґрунтовано та не зазначено можливість визначення обвинуваченому розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що районний суд не вмотивувавши своє рішення в цій частині, в порушення вимог ч.4 ст.182 КПК України, не визначив підозрюваному застави, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Викладені обставини є підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи вказані обставини, і те, що в ухвалі слідчого судді про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу без урахування зменшення ризиків з часом, колегія суддів доходить висновку, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою, і що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена шляхом визначення можливості внесення застави.
Приймаючи рішення про визначення розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд враховує особу ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, однак вчиненого без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей.
А тому, враховуючи те, що ОСОБА_8 на даний час потребує невідкладної медичної допомоги в умовах медичного закладу, сприяв у проведенні досудового слідства, на цей час із ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор" щодо його негативної поведінки досудовий орган не має, режим утримання не порушував, колегія суддів вважає за необхідне надати можливість підозрюваному ОСОБА_8 внести заставу, у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків тим самим надавши можливість останньому провести належне лікування в умовах закладу охорони здоров'я.
Колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 необхідно задовольнити, скасувавши ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2024 року в частині продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку тримання під вартою, продовживши йому строк тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Внесення визначеного судом апеляційної інстанції розміру застави буде вагомим стримуючим фактором, який забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_8 подана у межах строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2024 року, тому клопотання захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Задовольнити апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 .
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2024 року в частині продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку тримання під вартою на строк 60 днів до 11 вересня 2024 року включно, без визначення застави - скасувати.
Задовольнити частково клопотання прокурора у кримінальному провадженні в частині продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Продовжити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 11 вересня 2024 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави у сумі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді застави, звільнити його з-під варти та покласти такі обов'язки:
1) прибувати до суду за викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту за місцем реєстрації;
3)утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4