Провадження № 11-сс/4823/330/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07 серпня 2024 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2024 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.259, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, на строк до 15 вересня 2024 року, з визначення застави у розмірі 100 000 грн. Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, і за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та обрати його підзахисному запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього відповідних обов'язків. Послався на необґрунтованість підозри, відсутність доказів, які підтверджують заявлені стороною обвинувачення ризики, та неможливості застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків. Зокрема, ризик переховування обґрунтовано виключно тяжкістю кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_8 , а щодо наявності ризику впливу на свідків, то переважна їх частина є родичами підозрюваного, які висловили думку про недоцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дали згоду на проживання ОСОБА_8 у період досудового розслідування за їх адресою, а інші свідки є працівниками поліції. Зазначає, що слідчий суддя не врахував незадовільний стан здоров'я підозрюваного, який має ряд хронічних захворювань, є особою з інвалідністю довічно, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.
Заслухавши доповідь судді; захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що 18 липня 2024 року до ЄРДР за №12024270390000222 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.259, ч.1 ст.263 КК України.
18.07.2024 ОСОБА_8 був затриманий, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні вище вказаних кримінальних правопорушень, а саме у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, та у придбанні, зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
19.07.2024 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.259, ч.1 ст.263 КК України.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.259, ч.1 ст.263 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальні правопорушення, за які Кримінальним кодексом України передбачене покарання, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
Отже, твердження апелянта про необґрунтованість підозри є безпідставним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальні правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.259, ч.1 ст.263 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; перебуваючи на волі, матиме реальну можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні, з якими знайомий та які, здебільшого, є членами його сім'ї; даних про особу підозрюваного, стан здоров'я, сімейний стан, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Крім того, всі наведені апелянтом обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у разі обрання іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступний стадії процесу кримінального розслідування.
Доводи захисника про те, що через стан свого здоров'я ОСОБА_8 не може утримуватися в слідчому ізоляторі, оскільки він обмежений у наданні медичної допомоги, не є підставою для обрання підозрюваному більш м'якого виду запобіжного заходу.
Крім того, у разі погіршення стану здоров'я та за відсутності можливості проведення лікування в умовах медичної частини слідчого ізолятора підозрюваний може бути направлений до лікувальних закладів міста Чернігова.
При застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, з урахуванням ч.5 ст.182 КПК України, правильно визначений розмір застави.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4