Номер провадження: 11-сс/813/1127/24
Справа № 947/21466/24 1-кс/947/9092/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №62024150020001083 від 08.07.2024 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого одну малолітню дитину, який працює на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області у спеціальному званні «старший лейтенант поліції», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
встановив:
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024150020001083 від 08.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, скоєного за наступних обставин.
08.07.2024 року, ОСОБА_8 , в порушення вимог п.1.5., п. 2.3, п/п. «б», «д», п. 12.1, п.14.2, п/п «б», «в», п. 14.6. п/п. «а» та дорожньої розмітки вузької суцільної лінії 1.1. Правил дорожнього руху України, о 07:09 год., керуючи автомобілем марки «LEXUS RX 350», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в світлий час доби, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю автодороги «Одеса-Білгород-Дністровський» Н33, по вул. Чорноморській в с. Великодолинське, Одеського району, Одеської області, з боку міста Одеса в напрямку міста Овідіополь, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в обох напрямках.
Здійснюючи подальший рух по зазначеній автодорозі, водій ОСОБА_8 , рухався у смузі свого напрямку руху в колоні транспортних засобів попереду автомобілів: «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «ЗАЗ НОМЕР_3 », державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_9 , які рухалися попереду у попутному напрямку, вкрай уважним не був, не стежив за дорожньою обстановкою, проігнорував місця на проїзній частині, де починається горизонтальна дорожня розмітка вузька суцільна лінія 1.1., з метою обгону цих та інших автомобілів збільшивши швидкість руху, здійснив маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки (1.1.), перетинати яку заборонено, продовжив рух по смузі зустрічного руху, при цьому, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, легковажно розраховуючи на їх відвернення, водій ОСОБА_8 , рухаючись по смузі зустрічного руху, рух по якій був заборонений, наближаючись до розташованого ліворуч за ходом руху перехрестя - повороту на вулицю Нову в с. Великодолинське, отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразилось у ввімкненні автомобілем марки «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_4 , покажчика лівого повороту, який рухався праворуч попереду, з суттєво меншою швидкістю та виконував маневр повороту ліворуч, водій ОСОБА_8 з моменту виникнення для нього небезпеки в русі, зобов'язаний був вжити заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, а саме: зменшити швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу.
Проте, рухаючись по смузі зустрічного руху, водій ОСОБА_8 неправильно оцінив зміну дорожньої обстановки та допустив зіткнення передньою частиною керованого автомобіля з лівою стороною автомобіля «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_4 , який практично закінчував маневр ліворуч, з подальшим відкиданням цього транспортного засобу на праву частину проїзної частини, за ходом руху автомобілів.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_9 від отриманих травм помер на місці пригоди.
08.07.2024 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України.
09.07.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
09.07.2024 року слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 05.09.2024 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник посилається на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків у кримінальному провадженні, неврахування особи підозрюваного та стану його здоров?я.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Судовий розгляд проведено за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні захисником та підозрюваним не заявлялось.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити; думку прокурора, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування/суду; може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ризик знищення доказів слідчий суддя визнав недоведеним.
При обґрунтуванні рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати вимоги ст.178 КПК, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Однак, з викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не в повній мірі врахував положення ст.ст.177, 178 КПК та наведені норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Апеляційний суд наголошує, що тримання під вартою, як винятковий захід, може застосовуватися тільки у випадку, коли особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо слідчий/прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст.177 КПК.
У своєму Рішенні «Подвезько проти України» №74297/11 від 12.02.15 року ЄСПЛ у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Крім того, в зазначеному Рішенні ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину. Колегія суддів не вбачає передбачених ст.87 КПК підстав для визнання цих доказів недопустимими.
Колегія суддів вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Стосовно доводів захисника про відсутність достатніх даних для висновку причетності ОСОБА_8 до скоєння злочину, неможливість встановити коли саме почався маневр обгону, чи була там суцільна лінія, та яка швидкість руху автомобіля, колегія суддів звертає увагу, що всі обставини скоєного кримінального правопорушення, в тому числі всі можливі версії події ДТП, повинні встановлюватися в ході досудового розслідування, яке ще триває.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею належним чином не обґрунтоване.
Так, слідчим суддею залишено поза увагою наступні обставини справи: кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру відноситься до категорії необережних злочинів; підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; одружений, має малолітню дитину та батьків пенсійного віку, на час скоєння злочину займав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області у спеціальному званні «старший лейтенант поліції», позитивно характеризується за місцем несення служби, має подяки, грамоти за сумлінне виконання службових обов'язків, неодноразово нагороджений почесною відзнакою ІІ ступеню (а.с.58, 70-82).
Тобто, апеляційним судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, що в повній мірі не було враховано слідчим суддею.
Також колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду захисником повідомлено, що підозрюваним ОСОБА_8 вжиті заходи щодо відшкодування завданої шкоди потерпілому у кримінальному провадженні, що підтверджується Договором від 23.07.2024 року та розпискою потерпілого ОСОБА_9 .
Так, із наданих захисником копій документів, судом встановлено, що 23.07.2024 року між потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_8 укладено договір щодо узгодження порядку та строків сплати компенсації потерпілому завданої кримінальним правопорушенням з боку ОСОБА_8 (далі - Договір).
Згідно п.1.2 Договору сторони узгодили, що загальний розмір компенсації внаслідок шкоди (як матеріальної так й моральної), яка була спричинена потерпілому з боку підозрюваного складає 500000 (п'ятсот тисяч) грн.
Згідно розписки потерпілий ОСОБА_9 підтвердив факт отримання від уповноваженого представника підозрюваного ОСОБА_8 500000 (п'ятсот тисяч) грн., у якості компенсації за завдану злочином шкоду.
Крім того, в розписці потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що у разі визнання ОСОБА_8 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, він не заперечує проти призначення підозрюваному покарання, яке не пов'язане із позбавленням волі або із застосуванням ст.75 КК України.
Таким чином, слід констатувати, що хоч досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, та винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 ще не доведена, та не вирішується питання щодо призначення покарання особі, однак підозрюваний уже вжив дієвих заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому.
Така поведінка підозрюваного після вчинення кримінального правопорушення та відношення потерпілого до обставин справи та особи підозрюваного, також мають суттєве значення при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному.
На думку колегії суддів, усі вищевказані обставини дають підстави вважати, що ризики є мінімальними.
Доводи прокурора про неможливість врахування долучених захисником Договору про компенсацію від 23.07.2024 року та розписки потерпілого ОСОБА_9 , з посиланням на те, що вони не надавались стороною захисту в місцевому суді, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки вказаний Договір був укладений між потерпілим та підозрюваним 23.07.2024 року, після чого на виконання умов цього Договору потерпілим була складена зазначена розписка, тобто після постановлення оскарженої ухвали. Відповідно вказані документи не могли бути поданими стороною захисту до місцевого суду.
Також колегія суддів звертає увагу, що слідчим суддею в повній мірі не враховано стан здоров'я підозрюваного, зокрема наявності тяжкого захворювання, інформація про який підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №7469 від 01.04.2024 року/12.04.2024 року Нефрологічного відділення КНП «Одеської обласної клінічної лікарні» ООР.
Захисником звернуто увагу, що лікування існуючого захворювання підозрюваного передбачає постійний нагляд лікарів, регулярну госпіталізацію та постійний контроль за станом здоров?я, а наслідком припинення постійного догляду може бути різке погіршення стану здоров?я з ураженням внутрішніх органів. Захисник звертає увагу, що перебування підозрюваного з наявним у нього захворюванням в умовах слідчого ізолятора та обмеженого доступу до медичної допомоги, у разі загострення стану хвороби є небезпечним для життя підозрюваного.
Доводи захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_8 проходить регулярний контроль з боку лікарів підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями медичних документів, зокрема комп'ютерною томографією органів за очеревинного простору від27.01.2024 року Діагностичного центру; ехокардіологічним дослідженням від 06.03.2024 року; виписками з медичної картки стаціонарного хворого №21485 від 05.01.2021 року/19.01.2021 року, від 03.12.2020 року/14.12.2020 року Нефрологічного відділення КНП «Одеської обласної клінічної лікарні» ООР; виписним епікризом із медичної карти №13472, №12581 від 20.07.2020 року/29.07.2020 року, від 06.07.2020 року/10.07.2020 року Кардіологічного відділення КНП «Одеської обласної клінічної лікарні» ООР.
Крім того, колегія суддів, враховує, що обґрунтовуючи наявність існування ризиків незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджання ним кримінальному провадженню іншим чином, слідчий та прокурор в клопотанні вказували, що цим ризикам сприятиме займана підозрюваним ОСОБА_8 посада дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Із вказаними доводами органу досудового розслідування погодився слідчий суддя, врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_8 не відсторонений від здійснення службових повноважень.
Однак, під час апеляційного розгляду захисником долучено копію витягу з наказу №1079 о/с від 10.07.2024 року, з якого вбачається, що відповідно до п.3 ч.1 ст.67 Закону України «Про національну поліцію», старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 зараховано в розпорядження ГУНП в Одеській області, звільнивши його з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, з 10.07.2024 року. Цим же наказом, припинено дію наказу ГУНП в Одеській області від 09.07.2024 року №1072 о/с «По особовому складу» в частині відсторонення від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, з 10.07.2024 року.
Вказані обставини свідчать про те, що ризик можливого здійснення незаконного впливу підозрюваного на свідків з огляду на займану посаду, також є мінімальним.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурором не доведено необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 найсуворішого із запобіжних заходів у виді тримання під вартою, з урахуванням обставин кримінального провадження, відношення підозрюваного до скоєного, його поведінки після дорожньо-транспортної пригоди, та особи підозрюваного.
Крім того, колегією суддів встановлена окрема підстава для скасування оскарженої ухвали.
Так, з клопотання слідчого, погодженого прокурором, вбачається, що сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, в мотивувальній та прохальній частинах клопотання сторона обвинувачення не просила не призначати підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Однак, оскарженою ухвалою слідчий суддя задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 05.09.2024 року, без визначення розміру застави.
Тобто, фактично слідчий суддя вийшов за межі вимог клопотання сторони обвинувачення в сторону погіршення становища підозрюваного, що є недопустимим.
Апеляційний суд звертає увагу, що за приписами ч.4 ст.183 КПК не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом, а не обов'язком слідчого судді.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно ч.3 ст.26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор не зміг надати раціонального пояснення відсутності в прохальній частині клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою вимоги не визначати розмір застави.
Таким чином, не зважаючи на те, що сторона обвинувачення не порушувала питання щодо не призначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя вийшов за межі клопотання, безпідставно та необґрунтовано позбавив цього права підозрюваного.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що необхідності обмеження права підозрюваного на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваного, на даний час немає.
Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Скасовуючи оскаржену ухвалу та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та доведеність деяких ризиків, а також те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, що свідчить про необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів вважає за необхідне обрати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, які вказують на існування міцних важелів соціального стримування підозрюваного, стан його здоров'я та позицію потерпілого, а тому вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у даному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
На думку апеляційного суду, такий запобіжний захід є цілком співмірним інкримінованому підозрюваному злочину та його особі, а також буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, створить умови існування достатнього балансу між обмеженнями, які застосовує держава до особи, яка на даній стадії досудового розслідування підозрюється у вчиненні злочинів, з її правом утримання дружини та дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням встановлених судом обставин, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, оскаржена ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із застосуванням до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №62024150020001083 від 08.07.2024 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні №62024150020001083 від 08.07.2024 року.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло в період з 22:00 год. до 06:00 год. наступної доби, але з можливістю залишати житло у разі оголошення повітряної тривоги чи іншої небезпеки для життя та здоров'я підозрюваного.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими учасниками кримінального провадження, визначеними слідчим або прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий та накладене грошове стягнення.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань.
Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у виді домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у виді домашнього арешту становить з моменту оголошення ухвали апеляційного суду, а саме з 07.08.2024 року та закінчується 08.09.2024 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Копію ухвали невідкладно надіслати на адресу: ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання; слідчому та прокурору - до відома; начальнику ОРУП №2 ГУНП в Одеській області - для виконання в частині контролю за виконанням домашнього арешту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4