Справа № 2-6317/10
03 листопада 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Шаптала Є.Ю.
при секретарі Яковченко А.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Руденко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька « про перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року», -
05.08.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом «про перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року» до відповідача Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, вказавши що вона має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи.
Ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає те, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Виходячи з наведених положень діючого законодавства та неправильного, заниженого нарахування сум належної позивачу пенсії нею було надіслано заяву до відповідача з вимогою здійснити перерахунок належної їй пенсії у відповідності до норм діючого законодавства. Однак відповідач листом відмовив ОСОБА_1 у перерахунку її пенсії у зв'язку з відсутністю відповідних нормативно-правових актів.
Позивач ОСОБА_1 просила визнати дії УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька по відмові у перерахунку її пенсії за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 01.06.2008 року по 30.09.2008 року відповідно з діючим законодавством України протиправним, зобов'язати УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести перерахунок її державної пенсії з розрахунку не менше ніж 6 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 01.06.2008 року по 30.09.2008 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька Руденко М.О., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення, надала суду письмові заперечення проти позову. Згідно заперечень, позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Зокрема, розмір пенсій, встановлений частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Проте для цієї категорії пенсіонерів, розмір мінімальної пенсії за віком, який би мав застосовуватись для обчислення пенсій, призначений за цим Законом, законодавчо не встановлений. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, проте ч. 3 цієї ж статті передбачено, що цей мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для обчислення розмірів пенсій, призначених за цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими законами, у тому числі і на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначений розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується. Таким чином, відповідач зазначає, що положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не можуть бути застосовані при вирішенні цієї справи.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 “Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути нижчім для інвалідів з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році: 3 групи - 370 грн. Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством передбачений інший мінімальний розмір пенсії, ані ж той, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування”.
У той же час, ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розсунення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. У свою чергу, ст. 67 цього ж Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, диспозиція вищезазначених норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» є бланкетною та безпосередньо вказує на необхідність застосування постанов Кабінету Міністрів України.
З 22.05.2008 року набрала чинності постанова КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де п. п. 4, 6 встановлено, що місячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - 15 відсотків.
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках та осіб евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 770 грн.; по ІІ групі інвалідності - 725 грн.; по ІІІ групі інвалідності - 675 грн.
З 01.07.2008 року у зв'язку зі вступом в силу Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” за 654 від 16.07.2008 року, вищевказаний розмір збільшився. Так відповідно до підпункту 2 пункту 1 вищевказаної постанови пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» досягли наступних розмірів: в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році: інвалідів І групи - 1200 грн., інвалідів ІІ групи - 1090 грн., інвалідів ІІІ групи - 980 грн.;
в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках та осіб евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: інвалідів І групи - 870 грн., інвалідів ІІ групи - 820 грн., інвалідів ІІІ групи - 760 грн.;
в інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідів І групи - 710 грн., інвалідів ІІ групи - 655 грн., інвалідів ІІІ групи - 600 грн., у дітей-інвалідів - 380 грн.
Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідно до принципів дії нормативно-правових актів у часі, у зв'язку з викладеним в новій редакції ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, редакція зазначеної статті, яка діяла до 01.01.2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи». У той же час, законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який у подальшому був визнаний неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. Ані Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим не передбачено відновлення дії ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008 року. Отже вищенаведені Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року є єдиними нормативно-правовими актами, які усувають вищевказану прогалину у законодавстві та роблять можливим реалізацію положень ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник відповідача вважає, що відмова УПФУ у Пролетарському районі м. Донецька в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є правомірною, а тому просила у задоволенні позову останній відмовити.
Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що, з 12.04.2005 року позивачу ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 ( а. с. 11).
15.07.2010 року Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька листом № 305/Ш-08-01-04 відмовив позивачу на її письмове звернення у перерахуванні раніш призначеної пенсії, посилаючись на те, що розрахунок пенсії позивача здійснюється відповідно до діючого законодавства (а. с. 5).
З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що умови та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
П. 2 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац 1 п. 13 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1.
Ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч. 4 ст. 54 даного закону - нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14, а також ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ч. 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується ВРУ в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження
Позиція Управління ґрунтується виключно на постановах КМУ, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанови КМУ спростовується також приписами п. 1 та 6 ст. 92 Конституції України, ст. 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 Преамбули, ч. 3 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 8 та п. п. 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішення КСУ зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1,3, ч.2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись 50, 54, 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 202-203 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька « про перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії за період з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року» - задовольнити.
Визнати дії УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька по відмові у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 01.06.2008 року по 30.09.2008 року відповідно з діючим законодавством України протиправними.
Зобов'язати УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з розрахунку не менше ніж 6 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 01.06.2008 року по 30.09.2008 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Є.Ю. Шаптала