ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/42627.09.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
доДержавного підприємства Державне спеціалізоване видавництво "Вища школа"
простягнення 41 401,45 грн.
за зустрічним позовом Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво "Вища школа"
доАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
простягнення 31 443,91 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від АЕК "Київенерго":Півень Д.О.
від ДП ДСВ "Вища школа":Оцоколіч В.О.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі -"Компанія") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво "Вища школа" (надалі -"Підприємство") про стягнення 41 401,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №330355 від 10.03.1999 р. позивач поставив теплову енергію, а відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 37 537,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 652,29 грн., 3% річних у розмірі 414,49 грн. та пені у розмірі 2 796,89 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.08.2010 р.
В судових засіданнях 16.08.2010 р. та 30.08.2010 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових документів та заявленим клопотанням оголошувалися перерви до 30.08.2010 р. та 03.09.2010 р. відповідно.
03.09.2010 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Підприємства до Компанії про зарахування заяво сплачених грошових коштів та процентів за їх користування в рахунок поточного боргу та (або) майбутніх платежів.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №330355 від 10.03.1999 р. теплової енергії у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780, №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127, №128 від 05.02.2009 р., які визнано незаконними та скасовано, а тому вказує на необхідність здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії за чинним тарифами.
В судовому засіданні 03.09.2010 р. у зв'язку із необхідністю вирішення питання про прийняття до провадження зустрічної позовної заяви та витребування документів оголошено перерву до 27.09.2010 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2010 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено до розгляду на 27.09.2010 р.
В судове засідання представник Компанії з'явився, вимоги ухвал суду виконав, первісні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, проти зустрічного позову заперечує.
Представник Підприємства в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, зустрічні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, в задоволенні первісного позову просить відмовити.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.03.1999 р. між Компанією (енергопостачальна організація) та Підприємством (абонент) було укладено договір №330355 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі -"Договір").
Згідно п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених чим договором.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Абонент відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.
Додатком №4 до Договору сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця (п.2 додатку), а різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим (п.4 Договору).
Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Позивач вказує, що за період з 01.02.2010 р. по 01.07.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 01.07.2010 р. становить 37 537,78 грн., підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.
Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.
При цьому, відповідач за первісним позовом вказує на невірне визначення позивачем за первісним позовом вартості спожитої протягом грудня 2008 року -лютого 2009 року теплової енергії, а позивач за первісним позовом вказує, що предметом позову є споживання енергії у інший період.
Компанією заявлено вимоги про стягнення заборгованості за Договором, вказуючи на споживання теплової енергії за період з 01.02.2009 р. по 01.07.2010 р. Відтак, в предмет доказування у даній справі входить: 1) вхідне сальдо заборгованості на початок заявленого періоду, 2) вартість спожитої теплової енергії за спірний період та 3) вартість оплаченої за спірний період теплової енергії. При цьому, відповідач за первісним позовом не заперечує вартість спожитої та вартість оплаченої за заявлений період теплової енергії, а вказує на невірне визначення вхідного сальдо заборгованості Підприємства за Договором на початок заявленого періоду.
Тобто, спір у справі виник у зв'язку із визначенням розміру вхідного сальдо заборгованості на початок заявленого позивачем за первісним позовом періоду за Договором, що беззаперечно впливає на розмір заборгованості на кінець заявленого періоду.
Такий спір стосується правомірності застосування спірних розпоряджень КМДА (про затвердження тарифів), оскільки позивач вказує на відсутність судових рішень про визнання недійсними тарифів, що зумовлює, на його думку, необхідність обчислення вартості спожитої енергії з урахуванням вказаних тарифів.
Із матеріалів справи вбачається, що Компанією здійснювався розрахунок вартості спожитої Підприємством теплової енергії у спірний період на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780, №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127, №128 від 05.02.2009 р.
В той же час, Указами Президента України №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 вказаного закону).
Положення ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати розпорядження про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та законам України.
Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 12.11.2009 р. у справі №42/392, від 02.06.2010 р. у справі №42/420, від 03.02.2010 р. у справі №42/390.
Суд здійснив перерахунок спожитої протягом грудня 2008 року -лютого 2009 року енергії з урахуванням чинних тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 р. (в редакції розпорядження КМДА №715 від 18.06.2007 р.) та №758 від 30.06.2009 р., а різниця з розрахунками позивача за первісним позовом за цей період становить 26 890,39 грн.
Відтак, вхідне сальдо розрахунків сторін за Договором станом на початок визначеного Компанією в позові періоду має бути зменшено на 26 890,39 грн. та становить -26 890,39 грн.
Таким чином, з урахуванням встановленого судом вхідного сальдо станом на початок визначеного позивачем за первісним позовом в позові періоду, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію станом на 01.07.2010 р. становить 10 647,39 грн., а згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 276 Господарського кодексу України та додатку №4 до Договору, зобов'язання відповідача за первісним позовом по її сплаті на момент розгляду справи настало.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за первісним позовом грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача за первісним позовом 10 647,39 грн. на підставі Договору за спожиту теплову енергію. Відповідачем за первісним позовом вказана заборгованість не заперечується.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 10 647,39 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
Позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 2 796,89 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача за первісним позовом є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Пунктом 7 додатку №4 до Договору сторони визначили, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Компанія нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з лютого по червень 2010 року.
Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені, виходячи з встановленого судом розміру вхідного сальдо станом на початок визначеного позивачем за первісним позовом в позові періоду та з урахуванням місячних нарахувань по поточному споживанню теплової енергії.
За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з Підприємства становить 719,50 грн.
В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідні відмовити, оскільки вона обрахована Компанією невірно (обрахована від завищеної суми простроченого грошового зобов'язання).
Також, позивач за первісним позовом просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 652,29 грн., нараховану за прострочення у період з лютого по березень 2010 року, та 3% річних у розмірі 414,49 грн., нараховані за період прострочення з лютого по червень 2010 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних враховуючи обставини наведені при розрахунку пені за визначений позивачем за первісним позовом період.
За перерахунком суду, розмір інфляційної складової боргу та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, становить 95,83 грн. та 106,76 грн. відповідно.
В іншій частині заявлених до стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних необхідні відмовити.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Компанії та стягнення з Підприємства на користь Компанії основного боргу у розмірі 10 647,39 грн., пені у розмірі 719,50 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 95,83 грн. та 3% річних у розмірі 106,76 грн.
В іншій частині заявлених за первісним позовом вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
В задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено існування заборгованості позивача за первісним позовом та прострочення по її сплаті, а вимога про зарахування заборгованості в погашення існуючої заборгованості не відповідає передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво "Вища школа" (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 7; ідентифікаційний код 02476669) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 10 647 (десять тисяч шістсот сорок сім) грн. 39 коп., пеню у розмірі 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 50 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 106 (сто шість) грн. 76 коп., державне мито у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 69 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 65 (шістдесят п'ять) грн. 95 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства Державне спеціалізоване видавництво "Вища школа" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -04.10.2010 р.