ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/20204.10.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Союз - Суми"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре - Агро"
про стягнення 104486,62 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Наталуха Н.О. - представник за довіреністю № 133/1 від 24.04.2010 р.
Від відповідача: Суховерська О.В. - представник за довіреністю № б/н від 02.09.2010 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю з "Агро - Союз - Суми"(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре - Агро" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 104486,62 грн. на підставі Договору № 132/09-04574 від 06.04.2009 р., з яких: 85583,88 грн. основного боргу, 8892,52 грн. пені, 7144,79 грн. інфляційних нарахувань та 2865,43 грн. З % річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов'язання по оплаті поставленої продукції виконав лише частково.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/202 та призначено справу до розгляду на 27.09.2010 р. о 10:40 год.
16.09.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.09.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2010 р., зокрема, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 15.09.2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 27.09.2010 р. також подав документи для залучення до матеріалів справи, однак відзив на позов на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2010 р. не подав та не надіслав.
В судовому засіданні 27.09.2010 р., на підставі ч. З ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 04.10.2010 р. о 11:50 год.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.10.2010 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині основного боргу визнав у сумі 85387,68 грн., тоді як вимоги про стягнення 196,20 грн. на підставі накладної № 04267/06 від 14.04.2009 р. заперечував у зв»язку з тим, що продукцію за наведеною накладною та у наведеній сумі не отримував, а позивач не надав суду належних доказів на підтвердження отримання спірної продукції уповноваженим представником відповідача.
Відповідно до поданого суду відзиву відповідач фактично заявив про застосування позовної давності до позовних вимог в частині пені на підставі ст. 258 ЦК України. Відповідач вважає, що позовна давність щодо нарахування пені навіть по останній накладній, за якою позивач здійснював поставку спірної продукції, спливла, що є підставою для відмови в позові в цій частині.
Крім того, у відзиві на позов відповідач навів контррозрахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних за періоди, визначені відповідно до кожної спірної накладної, визначивши при цьому суму інфляційних нарахувань у розмірі 8152,14 грн., а 3% річних - у розмірі 2858,78 грн.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.10.2010 р., подав документи для залучення до матеріалів справи та заяву № б/н від 04.10.2010 р., відповідно до якої відмовився від стягнення заборгованості в частині основного боргу у сумі 196,20 грн. (згідно накладної № 04267/06 від 14.04.2009 р.).
Стаття 22 ГПК України визначає процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог (п. 4 ст. 22 ГПК України).
У відповідності із ч. 1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем.
Враховуючи наведене, суд приймає відмову позивача від позовних вимог про стягнення 196,20 грн. основного боргу та припиняє в цій частині провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.10.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
06.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Союз - Суми" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре - Агро" (відповідач) був укладений Договір № 132/09-04574 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, визначений як Постачальник, зобов»язувався поставити, а відповідач, визначений як Покупець, зобов»язувався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в підписаних сторонами специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору сторони узгодили, що оплата кожної партії продукції здійснюється Покупцем протягом календарного місяця з дати поставки партії продукції.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем той факт, що виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 85387,68 грн. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних на поставку продукції (№ 04059/06 від 09.04.2009 р. на суму 14886,14 грн., № 04061/06 від 09.04.2009 р. на суму 15335,69 грн., № 04067/06 від 09.04.2009 р. на суму 298,20 грн., № 04430/06 від 16.04.2009 р. на суму 1718,88 грн., № 04442/06 від 16.04.2009 р. на суму 411,12 грн., № 04455/06 від 16.04.2009 р. на суму 7829,90 грн., № 04893/06 від 24.04.2009 р. на суму 20060,51 грн., № 04898/06 від 24.04.2009 р. на суму 29896,43 грн., № 05204/06 від 29.04.2009 р. на суму 284,16 грн.), а також копіями довіреностей відповідача (№ 121 від 07.04.2009 р., № 129 від 15.04.2009 р., № 138 від 24.04.2009 р., № 143 від 27.04.2009 р.), на підставі яких уповноважений представник останнього прийняв продукцію на загальну суму 85387,68 грн.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач в порушення умов п. 3.1 Договору здійснив оплату вартості отриманої за наведеними накладними продукції лише частково у сумі 5333,35 грн., що не заперечувалось відповідачем, та з порушенням строку, визначеного у п. 3.1 Договору.
Станом на час звернення позивача з позовом до суду строк оплати продукції згідно наведених накладних та у відповідності до п. 3.1 Договору є таким, що настав.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену на підставі Договору № 132/09-04574 від 06.04.2009 р. продукцію становить 85387,68 грн. (основний борг).
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 85387,68 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 8892,52 грн. пені, 7144,79 грн. інфляційних нарахувань та 2865,43 грн. З % річних.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами п. 3.1 Договору передбачено, що оплата кожної партії продукції здійснюється Покупцем протягом календарного місяця з дати поставки партії продукції.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до поданого в судовому засіданні 04.10.2010 р. відзиву відповідач фактично заявив про застосування позовної давності до позовних вимог в частині пені на підставі ст. 258 ЦК України.
Згідно ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
По матеріалам справи та з урахуванням п. 3.1 Договору судом встановлено, що позовна давність щодо нарахування пені навіть по останній накладній (№ 05204/06 від 29.04.2009 р. на суму 284,16 грн.), за якою позивач здійснював поставку спірної продукції, спливла, що є підставою для відмови в позові в частині стягнення пені в сумі 8892,52 грн. повністю. Так, оплату вартості продукції за накладною № 05204/06 від 29.04.2009 р. відповідач повинен був здійснити до 29.05.2009 р., а з 30.05.2009 р. виникло прострочення грошового зобов»язання за даною накладною, нарахування пені за цією накладною у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України можливе за період з 30.05.2010 р. по 30.12.2009 р., перебіг позовної давності за даною накладною у відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України почався з 30.05.2009 р., а з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік щодо стягнення пені в даному випадку спливає 30.05.2010 р. Фактично з позовною заявою до суду позивач звернувся 07.09.2010 р., що підтверджується реєстраційним штампом Господарського суду міста Києва.
За наведених обставин, суд дійшов до висновку про застосування позовної давності у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 8892,52 грн., з урахуванням чого відмовити позивачу про стягнення з відповідача наведеної суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку ціни позову, доданого позивачем до позовної заяви, останній визначив до стягнення з відповідача суму інфляційних нарахувань у загальному розмірі 7144,79 грн. за спірними накладними за період травень 2009 р. - травень 2010 р. та суму 3 % річних у загальному розмірі 2865,43 грн. за спірними накладними за періоди, початок яких визначений позивачем окремо до кожної накладної та по 01.07.2010 р.
Відповідно до контррозрахунку сум інфляційних нарахувань та 3 % річних, який наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній визначив суму інфляційних нарахувань у загальному розмірі 8152,14 грн. за спірними накладними за періоди, початок яких визначений відповідачем окремо до кожної накладної та по 31.05.2010 р. та суму 3 % річних у загальному розмірі 2858,78 грн. за спірними накладними за періоди, початок яких визначений позивачем окремо до кожної накладної та по 01.07.2010 р. При розрахунку сум інфляційних нарахувань відповідач користувався методикою розрахунків, що наведена у листі Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". В той же час, суд звертає увагу на допущені відповідачем помилки при розрахунку відповідних сум, які пов»язані, зокрема, з незазначенням та неврахуванням індексів інфляції за липень, серпень 2009 р., квітень, травень 2010 р. (таблиці А),Б),В),Г), та не вірно визначеною кількістю календарних днів прострочення при розрахунку 3% річних (період з 10.05.2009 р. по 01.07.2010р. =418 днів, а не 417 днів), тощо.
Відповідно до розрахунку суду сума інфляційних нарахувань за спірними накладними за періоди, початок яких визначається з урахуванням п. 3.1 Договору окремо до кожної накладної та по 31.05.2010 р. дорівнює 7383,88 грн., а сума 3 % річних за спірними накладними за періоди, початок яких визначається з урахуванням п. 3.1 Договору окремо до кожної накладної та по 01.07.2010 р. дорівнює 2865,81 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань у розмірі 7144,79 грн. та 3% річних у розмірі 2865,43 грн. (тоді як за розрахунком суду 7383,88 грн. інфляційних нарахувань та 2865,81 грн. 3% річних) , а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 7144,79 грн. та 2865,43 грн. відповідно.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 953,98 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,47 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 258, 261, 267, 509, 525, 526, 549, 611, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 196,20 грн. основного боргу у зв'язку із відмовою позивача в цій частині від позову та прийняттям відмови господарським судом
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре - Агро" (03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, будинок 13/16; ідентифікаційний код 34287465; р/р № 2600202499 в TOB «Східно - промисловий комерційний банк», м. Луганськ, МФО 304706), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Союз - Суми" (04004, м. Суми, вул. Тополянська, будинок 28; ідентифікаційний код 23998159, р/р № 26000750985301 в Сумському відділенні Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 351016) 85387,68 грн. (вісімдесят п»ять тисяч триста вісімдесят сім гривень 68 коп.) основного боргу, 7144,79 грн. (сім тисяч сто сорок чотири гривні 79 коп.) інфляційних нарахувань, 2865,43 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят п»ять гривень 43 коп.) З % річних, 953,98 грн. (дев»ятсот п»ятдесят три гривні 98 коп.) держмита та 215,47 грн. (двісті п»ятнадцять гривень 47 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного рішення: 05.10.2010 р.