ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/33917.09.10
За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
доДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
проспонукання до внесення змін до Договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Горянін А.О. -дов. № 3 від 03.03.2008 року;
від відповідача: Лебедюк Ю.А. -дов. № 82/10 від 28.12.2009 року;
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про спонукання до внесення змін до Договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства відмовляється внести зміни до Договору № 06/09-2166 поставки природного газу від 31.12.2009 року шляхом підписання додаткової угоди від 12.04.2009 року щодо постачання природного газу у серпні -грудні 2010 року.
Ухвалою від 26.07.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.08.2010 року.
В судовому засіданні 30.08.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 30.08.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.09.2010 року.
В судовому засіданні 17.09.2010 року представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2010 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.09.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
31 грудня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»(далі -позивач, покупець) та Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -відповідач, постачальник) був укладений Договір № 06/09-2166 поставки природного газу (далі -Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2010 році природний газ (далі -газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає покупцеві в 2010 році газ в обсязі до 284 964,000 тис. куб. м., в тому числі по місяцям кварталів (тис. куб.м.):
МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг
Січень86 630,000Квітень31 459,000Липень 8 323,000
Лютий71 227,000Травень11 539,000Серпень--
Березень68 730,000Червень7 147,000Вересень--
І кв.226 587,000ІІ кв.50 145,000ІІІ кв.8 232,000
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про спонукання до внесення змін до Договору поставки природного газу від 31 грудня 2009 року шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 12.04.2010 року, а саме:
- внести зміни до пункту 6.1 Договору, виклавши його в новій редакції:
«2.1. Постачальник передає покупцеві в 2010 році газ в обсязі до 477 258,000 тис. куб. м., в тому числі по місяцям кварталів (тис. куб.м.):
МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг
Січень86 630,000Квітень31 459,000Липень 8 323,000Жовтень 34 389,000
Лютий71 227,000Травень11 539,000Серпень8 947,000Листопад55 762,000
Березень68 730,000Червень7 147,000Вересень10 018,000Грудень83 178,000
І кв.226 587,000ІІ кв.50 145,000ІІІ кв.27 197,000ІV кв.173 329,000
- підпункт 10.1, пункту 10 викласти в такій редакції:
«10.1 Даний Договір набирає чинності з 1 січня 2010 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.»
По суті позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти договір на інший період (продовжити строк дії) шляхом внесення відповідних змін.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач безпідставно відмовляється від укладення Додаткової угоди № 1 до договору № 06/09-2166 поставки природного газу, так як за період з серпня по грудень 2010 року сторони в Договорі № 06/09-2166 поставки природного газу від 31.12.2009 року не узгодили який саме обсяг природного газу має бути поставлений в серпні -грудні 2010 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 174 Господарського суду України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено також ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 цієї статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положення аналогічного змісту містяться й у ч. 2 ст. 180 Господарському кодексі України. Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт), повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.
Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою всіх сторін.
Частиною 3 ст. 179 Господарського Кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Абзацом 2 підп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” реалізація природного газу для задоволення потреб установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється дочірньою компанією “Газ України” та Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про природні монополії” суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії; суміжний ринок - товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом відноситься до суміжних, що передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Вищезазначеними постановами не передбачено виключне право відповідача на постачання природного газу і відповідно не визначено його монопольне становище на ринку постачання природного газу.
Крім того додаткова угода (договір на інший період), яку намагається укласти в судовому порядку позивач, не ґрунтуються на державному замовленні і жодний з наведених позивачем нормативно -правових актів не вказує на обов'язковість її укладення.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Оскільки, обов'язковість до укладення Додаткової угоди в запропонованій редакції відповідно до чинного законодавства позивачем не доведена, а також враховуючи, що всі необхідні умови для внесення змін до Договору в судовому порядку відповідно до ст. 652 ЦК України відсутні, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
07.10.2010 року