Справа № 638/8827/24
Провадження № 2/638/4281/24
Іменем України
07 серпня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в загальному позовному провадженні цивільну справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин,
У травні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна бабуся ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті мешкала в АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, на яку спадкодавиця залишила заповіт на все майно на ім'я ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Головань В.Я. 04 листопада 1981 року, зареєстрований № 5-5728. 12 жовтня 1993 року ОСОБА_4 залишила заповіт на все майно на ім'я ОСОБА_5 . Заповіт посвідчений Третьою Харківською державною нотаріальною конторою 12 жовтня 1993 року № 2-4896. Вказаний заповіт на день смерті спадкодавці не змінений і не скасований.
02 червня 2020 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою № 667 про прийняття спадщини після спадкодавиці. Нотаріус в порядку самостійного доступу до електронного реєстру державної реєстрації актів цивільного стану громадян, встановлено, що ОСОБА_5 померла до відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . Іншого заповіту спадкодавиця не зробила, тому спадкування відбувається за законом. Нотаріусом встановлено, що спадщина складається з 26/100 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Чоловік спадкодавці - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстрація шлюбів з іншими чоловіками за даними реєстру ДРАЦС громадян, нотаріусом не виявлена. Дітей у спадкодавиці, у тому числі позашлюбних, за даними реєстру ДРАЦС громадян, нотаріусом також не виявлено. У спадковій справі зберігається заява позивача про прийняття спадщини після спадкодавиці, подана 02.06.2020 року за № 667. За цією заявою того ж дня відкрито спадкову справу № 260/2020, номер у Спадковому реєстрі: 65904040. Заяви від інших спадкоємців про прийняття спадщини у спадковій справі відсутні.
27.04.2021 року позивачем до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори подано заяву про надання роз'яснень, в якій зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 , оскільки успадковує майно як двоюрідний онук спадкодавці замість своєї рідної бабусі - рідної сестри спадкодавці - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки батько позивача - рідний син ОСОБА_7 - ОСОБА_8 помер раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Нотаріусом, в порядку самостійного доступу до електронного реєстру державної реєстрації актів цивільного стану громадян, було виготовлено Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб батька позивача, де було встановлено наявність помилки, допущеної реєстратором при внесенні актового запису до електронного реєстру, а саме прізвище батька позивача до реєстрації шлюбу зазначено як « ОСОБА_9 », а після реєстрації шлюбу зазначено як « ОСОБА_10 », а повинно бути навпаки. Державним нотаріусом був направлений відповідний лист до Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25.03.2021 за №778 про наявність помилок у актовому записі про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . До цього часу відповідь до нотаріуса не надходила. Нотаріус зазначив, що неможливо встановити підстави для закликання позивача до спадкування 26/100 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , після двоюрідної бабусі позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на вищезазначене, нотаріус вказав, що позивачу необхідно звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин.
На виконання вимог державного нотаріуса позивач в порядку окремого провадження звернувся із заявою до суду. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2021 року у справі № 638/8246/21 заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки встановлено, що метою звернення позивача із заявою про встановлення факту родинних відносин є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому заінтересована особа у справі - Харківська міська рада оспорює таке право, що свідчить про наявність спору про право. Позивачу роз'яснено, що він не позбавлений права звернутися до суду із позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства в порядку позовного провадження. Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення факту родинних відносин між батьком позивача - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , і його матір'ю, бабусею позивача, - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач звернувся до суду з цим позовом. Позивач зазначає, що встановлення такого факту необхідно з метою встановлення права на спадщину та визнання права власності на успадкований нерухомий об'єкт.
На підставі викладеного, позивач просив суд встановити, що ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 17 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду від 17 травня 2024 року доставлена до електронного кабінету Харківської міської ради 17 травня 2024 року о 23:45 год.
У встановлений судом строк Харківська міська рада відзиву на позовну заяву не подала, у зв'язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 26 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 07 серпня 2024 року о 09 год 30 хв, про що повідомлено сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутністю сторони позивача.
Харківська міська рада належним чином повідомлена про судове засідання, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа від 27 червня 2024 року, проте в судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 1 ст. 223, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Враховуючи, що Харківська міська рада належним чином повідомлена про судове засідання, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 77, ч. 1-2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі наявних матеріалах справи доказів судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого Палацом новонароджених міста Харкова 05 травня 1966 року, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначено ОСОБА_8 .
Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 1938 року народження, до укладення шлюбу 03 березня 1965 року шлюбу із ОСОБА_12 , 1944 року народження, мав дошлюбне прізвище « ОСОБА_13 », що підтверджується Свідоцтвом про одруження, серія НОМЕР_2 , виданим Палацом одружень м. Харкова 03 березня 1965 року, актовий запис про шлюб № 1330 (а.с. 14).
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , № НОМЕР_3 , виданого повторно 03 квітня 1953 року, його матір'ю зазначена ОСОБА_7 (а.с. 8).
Батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у Свідоцтві про народження, Серія НОМЕР_4 , зазначені батьками: батько - ОСОБА_14 , матір - ОСОБА_15 (а.с. 13).
ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що в Книзі запису народжень Ч.9 за 1927 рік 02 березня 1927 року зроблено відповідний запис, батьками зазначені: батько - ОСОБА_14 , матір - ОСОБА_15 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 02 березня 1927 року (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Харкові ОСОБА_16 , 1927 року народження, одружилася з ОСОБА_6 , 1924 року народження, актовий запис № 695, у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_17 », що підтверджується Свідоцтвом про одруження Серія НОМЕР_5 , виданим 16 вересня 1951 року (а.с. 17).
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які судом відповідають критеріям належності та допустимості, судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є повнорідними сестрами. Відтак, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який у свою чергу є сином рідної сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , є двоюрідним онуком ОСОБА_4 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 від 26 березня 2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 93 років у м. Харкові, про що складено відповідний актовий запис про смерть № 4551 від 16 березня 2020 року (а.с. 10).
Після її смерті відкрилася спадщина на 26/100 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 листопада 1981 року, Угоди учасників спільної власності про порядок користування спільним жилим будинком від 22 квітня 1987 року (а.с. 19, 20).
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, в якому на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: «Все своє майно де б таке не знаходилося, та з чого б воно не складалося, яке належатиме мені на день смерті, як заповідаю ОСОБА_1 ». Заповіт посвідчений державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Головань В.Я. 04 листопада 1981 року , зареєстрований № 5-5728 (а.с. 9).
З Відповіді державного нотаріуса П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Ольги Кретової від 27 квітня 2021 року № 108/02-14 на заяву ОСОБА_1 від 27 квітня 2021 року № 552/02- ІV, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про надання роз'яснень щодо подальших дій з питання оформлення спадщини після смерті двоюрідної бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З відповіді нотаріуса від 27 квітня 2021 року № 108/02-14 встановлено, що 12 жовтня 1993 року ОСОБА_4 залишила заповіт на все майно на ім'я ОСОБА_5 . Заповіт посвідчений Третьою Харківською державною нотаріальною конторою 12 жовтня 1993 року № 2-4896. Вказаний заповіт на день смерті спадкодавці не змінений і не скасований. Нотаріусом в порядку самостійного доступу до електронного реєстру державної реєстрації актів цивільного стану громадян, встановлено, що ОСОБА_5 померла до відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . Іншого заповіту спадкодавиця не зробила, тому спадкування відбувається за законом. Нотаріусом встановлено, що спадщина складається з 26/100 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Чоловік спадкодавці - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстрація шлюбів з іншими чоловіками за даними реєстру ДРАЦС громадян, нотаріусом не виявлена. Дітей у спадкодавиці, у тому числі позашлюбних, за даними реєстру ДРАЦС громадян, нотаріусом також не виявлено. У спадковій справі зберігається заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після спадкодавиці, подана 02.06.2020 року за № 667. За цією заявою того ж дня відкрито спадкову справу № 260/2020, номер у Спадковому реєстрі: 65904040. Заяви від інших спадкоємців про прийняття спадщини у спадковій справі відсутні.
Нотаріус у відповіді № 108/02-14 повідомив позивачу, що неможливо встановити підстави для закликання його до спадкування 26/100 часток у праві спільної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , після двоюрідної бабусі позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.п. 4.1, 4.2, 4.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5), та роз'яснив, що позивачу необхідно звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин між його батьком - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і його матір'ю, його бабусею, - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до положень статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК України).
Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (статті 1268, 1269) спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України), до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом встановлено, що позивач, який спадкоємцем п'ятої черги щодо спадщини ОСОБА_4 , є єдиним спадкоємцем, який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті. Факт встановлення родинних відносин, необхідний позивачу для реалізації своїх спадкових прав.
Отже, встановлення факту родинних відносин батька позивача з його матір'ю - бабою позивача має юридичне значення, оскільки дає можливість реалізувати позивачу своє право на отримання спадщини після смерті двоюрідної баби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин між померлими рідним батьком та рідною бабою позивача, виходить з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
При цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов'язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).
Системний аналіз ст. 315 та ст. 294 ЦПК України свідчить про те, що заява про встановлення факту родинних зв'язків може бути розглянута як в порядку окремого провадження, так і на загальних підставах в порядку позовного провадження.
Можливість здійснювати розгляд питання про встановлення фактів у позовному провадженні підтверджена позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20.
Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту родинних відносин, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.
Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Судом враховано, що дійсно позовні вимоги відносно померлих не можуть заявлятися, оскільки померлі особи не мають цивільної процесуальної правосуб'єктності, однак такий висновок стосується виключно спору про право. У справі, що розглядається, встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов'язків, оскільки встановлення цього факту буде лише підтвердженням народження у ОСОБА_7 сина - ОСОБА_8 , тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги за своєю суттю є безспірними(пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України), однак розглядаються в порядку позовного провадження з формальних підстав, а саме у зв'язку з тим, що аналогічна заява ОСОБА_1 , подана раніше в порядку окремого провадження, залишена без розгляду у зв'язку із запереченням заінтересованої особи проти заяви, що на переконання місцевого суду свідчило про наявність спору про право. Таким, чином відмова у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем, буде носити формальний характер, що суперечить завданням цивільного судочинства.
Таким чином, встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 буде лише підтвердженням факту того, що вони є рідними сином та матір'ю відповідно, тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України, як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав заявника, та матиме юридичне значення, оскільки буде підтверджувати факт кровної спорідненості позивача ОСОБА_1 з двоюрідною бабою ОСОБА_4 .
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20.
З урахуванням викладеного, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що двоюрідний онук ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , тобто спадкоємець п'ятої черги, є єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після її смерті ОСОБА_4 , а тому з метою судового захисту його спадкових прав наявні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 298, 315, 318, 263-265ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2024 року.
Суддя І.П. Латка