ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/696-48/48527.09.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-енерго"
доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
провизнання недійсними наказів про примусову сплату боргового зобов'язання №951 від 12.06.2009 р. та №1025 від 24.06.2009 р. та зобов'язання повернути кошти в розмірі 27 205,44 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Євстігнєєв А.С.
від відповідача:Кравченко В.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-енерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" та Ірпінського районного відділення Київської регіональної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними наказів про примусову сплату боргового зобов'язання №951 від 12.06.2009 р. та №1025 від 24.06.2009 р. та зобов'язання повернути кошти в розмірі 27 205,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що видані Київською регіональною дирекцією ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі кредитного договору №010/06-11/164 від 19.08.2005 р. накази № 951 від 12.06.2009 р. та № 1025 від 24.06.2009 р. про примусову сплату боргового зобов'язання - пені у сумі 27 205,44 грн. суперечать чинному законодавству України, а тому позивач вказує на наявність правових підстав згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання їх недійсними, а стягнуті грошові кошти -поверненню.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2010 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2010 р. скасовано, а справу №33/696 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано відмінність боргового зобов'язання та пені.
За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2010 р. справу №33/696 прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №33/696-48/485 та призначено до розгляду на 08.09.2010 р.
08.09.2010 р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про залучення іншого відповідача, заяву про зміну підстав та предмету позову та пояснення на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача 08.09.2010 р. через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду подав пояснення з урахуванням постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р. у справі №33/696, в якому вказує на правомірність видання наказу на примусове стягнення пені та включення її до боргового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. заяву позивача про зміну підстави та предмету позову відхилено, замінено відповідачів належним відповідачем -Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі -"Банк"), розгляд справи відкладено до 27.09.2010 р.
09.09.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив визнати недійсними накази про примусову сплату боргового зобов'язання №951 від 12.06.2009 р. та №1025 від 24.06.2009 р., винесені Київською регіональною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та стягнути з Банку грошові кошти у розмірі 27 205,44 грн.
В письмовому поясненні щодо підстав позову, яке подано до канцелярії суду 22.09.2010 р., представник позивача вказує на обов'язок повернення коштів в т.ч. на підставі ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, проти задоволенні позову заперечує, просить відмовити повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.09.2005 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрОпт "Мастер-енерго" (клієнт) було укладено договір №03/13-12/679 на здійснення розрахунково-касового обслуговування (надалі -"Договір"), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок (рахунки) в національній та іноземних валютах, відповідно до статей 1066-1076 Цивільного кодексу України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, в тому числі здійснює функції розрахункової палати згідно Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, затвердженому Постановою Правління НБУ від 25.09.2001 р. №403, надає довідки та здійснює інші послуги.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування Банк має право здійснювати примусове списання (стягнення) коштів з рахунку (рахунків) клієнта у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договірне списання коштів у випадках та в порядку, передбачених цим договором.
Згідно з п. 9.1 Договору договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором.
19.09.2005 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитор) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрОпт "Мастер-енерго" (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/06-11/164 (надалі -Кредитний договір").
Згідно п. 1.1 Кредитного договору кредитор, на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 500 000,00 грн. із сплатою 19% річних, строком до 18 вересня 2008 року.
Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору сторони встановили наступний порядок погашення заборгованості за цим договором:
- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом;
- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);
- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, та інша безспірна заборгованість позивальника за цим договором.
Згідно з п. 6.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати кредитору, додатково до встановленої кредитної ставки за кредит, неустойку, передбачену ст. 10 даного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушенням умов п. 8.2 договору.
Пунктом 7.2 Кредитного договору передбачено право кредитора у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати відсотків по ньому, виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки) стягувати неустойку, що передбачена ст. 10 договору.
Згідно з п. 10.2 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п.1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору:
- пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення -для кредитів, наданих в національній валюті України, або
- пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого за кожний день прострочення -для кредитів, наданих в іноземній валюті.
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши позивачу кредитні кошти на загальну суму 500 000,00 грн., що позивачем не заперечується.
В порушення умов Кредитного договору позичальником станом на 18.09.2008 р. не були вчасно виконані зобов'язання щодо повернення кредитних коштів. Зазначені обставини підтверджуються доданою до позову довідкою позичальника від 27.07.2009 р. № 456. (а.с. 21 т.1) та не заперечується сторонами.
25.12.2008 р. за вих. № 09-07-01/09/13574 Банком на адресу позивача було направлено претензію з вимогою здійснити погашення заборгованості за договором, яка станом на 12.12.2008 р. складала 350 000,00 грн., а також пеню.
Відповідно до п.7.5 Кредитного договору директором Київської регіональної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" видано накази № 951 від 12.06.2009 р. та № 1025 від 24.06.2009 р. про примусову сплату боргового зобов'язання: пені у сумі 27 205,44 грн. (а.с. 22, 23 т.1).
Пунктом 3 наведених наказів вказано на можливість їх оскарження в судовому порядку.
На виконання наказів № 951 від 12.06.2009 р. та № 1025 від 24.06.2009 р. про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунку позивача були списані грошові кошти на загальну суму 27 205,44 грн., зокрема: 15 226,41 грн. згідно меморіального ордеру № 1 від 22.07.2009 р., 3 319,68 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 22.07.2009 р., 926,48 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 23.07.2009 р., 1 574,54 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 24.07.2009 р., 1 000,00 грн. згідно платіжного доручення № від 24.07.2009 р., 5 158,33 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 27.07.2009 р. (а.с. 33-38 т.1).
25.08.2009 р. прокурором міста Ірпеня внесено протест на наказ ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 24.06.2009 р. №1025 (а.с. 26 т.1).
Спір у справі виник у зв'язку із незаконністю вказаних наказів на примусову сплату боргового зобов'язання та списанням на їх підставі коштів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Оспорювані накази, видані директором Київської регіональної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідно до п. 7.5 Кредитного договору та ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та стали підставою для примусового списання грошових коштів на загальну суму 27 205,44 грн. (згідно платіжних доручень та меморіальних ордерів (а.с. 33-38 т.1)).
Вказані накази спрямовані на набуття та зміну цивільних прав і обов'язків Банку та ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго", оскільки на їх підставі Банк в примусовому порядку здійснив списання на свою користь належних відповідачу коштів.
Правове регулювання порядку видачі банківською установою наказу про примусову оплату боргового зобов'язання врегульовано ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".
Згідно з ч.9 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.
Пунктом 6.1 постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.
Відповідно до п. 6.5 вказаної постанови, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
Згідно з п. 7.5 Кредитного договору кредитор має право у разі несвоєчасного погашення позивальником кредиту або відсотків за його користування у відповідності до ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, та на підставі такого наказу здійснювати погашення заборгованості за кредитом за рахунок коштів позичальника, що знаходяться на його рахунках.
Видаючи оскаржувані накази Банком не враховано відмінності боргового зобов'язання та пені.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання штрафних санкцій.
З приписів ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що боргове зобов'язання -це зобов'язання з несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування.
Положення ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" чи умови Кредитного договору не передбачають можливість видачі наказів на примусове списання пені.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оспорюваними наказами вирішено здійснити примусове списання пені, що суперечить ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а тому такі накази згідно ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Судом встановлено, що Банком на виконання визнаних судом недійсними наказів (безпідставно) проведено списання з рахунку відповідача грошових коштів у розмірі 27 205,44 грн.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про списання таких коштів без достатньої правової підстави, що зумовлює зобов'язання Банку повернути їх, а тому вимога позивача про стягнення 27 205,44 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення Банку зводяться до невірного трактування на свою користь приписів ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" в частині можливості видачі наказів на примусове списання пені, а тому судом відхиляються.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "УкрОпт "Мастер-енерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (в т.ч. витрати за подачу касаційної скарги) покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОпт “Мастер-енерго" задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними накази про примусову сплату боргового зобов'язання №951 від 12.06.2009 р. та №1025 від 24.06.2009 р., винесені Київською регіональною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль".
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОпт “Мастер-енерго" (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 9; ідентифікаційний код 33482826) грошові кошти у розмірі 27 205 (двадцять сім тисяч двісті п'ять) грн. 44 коп., державне мито у розмірі 507 (п'ятсот сім) грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -01.10.2010 р.