Справа № 183/5238/24
№ 2/183/2818/24
07 серпня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 в розмірі 63 307,64 грн, що складається з: 47989,48 грн - майнова шкода завдана залиттям квартири; 12 207,63 грн - інфляційні збитки; 3 110,53 грн - 3 % річних,
23 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Павлов Є. Г. звернувся з указаним позовом до суду, переданим головуючому судді 03 червня 2024 року.
В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 є власницею квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 та постійно проживає за вказаною адресою. 27 березня 2022 року відбулось залиття квартири позивачки за вищезазначеною адресою з квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає відповідачка - ОСОБА_2 , про що 27 березня 2022 року комісією ЖБК «Солнечный» у складі в.о. голови ОСОБА_3 , мешканців квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено акт від 27 березня 2022 року, у якому встановлено, що затоплення квартири АДРЕСА_7 відбулося внаслідок пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі квартири АДРЕСА_8 . Дана труба спочатку встановлена з технічними порушеннями, що призвело до роз'єднання труб. Саме відповідачка встановила водопровідну трубу з технічними порушеннями, що в подальшому призвело до роз'єднання труб та, як наслідок, трапився порив з'єднання у санвузлі. В акті також зазначено, що винуватець шкоди від підпису відмовилась. Згідно зі звітом № 12-22-ЗБ на проведення незалежної оцінки збитку, нанесеного внаслідок залиття власнику квартири АДРЕСА_1 та на правах приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі проведеного детального вивчення матеріалів, огляду й розрахунків зроблено висновок, що за результатами оцінки ринкова вартість збитку, нанесеного внаслідок залиття квартири АДРЕСА_7 становить, без урахування ПДВ, 47 989,48 грн. З урахуванням подання позовної заяви після більш, ніж двох років з дня спричинення шкоди внаслідок залиття квартири, позивачка вважає законним нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України суми індексу інфляції та 3% річних за розрахунком: Індекс інфляції - 12 207,63 грн; 3% річних - 3 110,53 грн. Загальна сума відшкодування внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 63 307,64 грн.
Також указує, що позивачка 14 квітня 2022 року сплатила ФОП ОСОБА_7 суму в розмірі 3 500,00 грн за проведення оцінки майна відповідно до договору № 0804-22/1 за незалежну оцінку вартості збитку, нанесеного внаслідок залиття власнику квартири АДРЕСА_1 . Окрім цього позивачка понесла витрати на правову допомогу, які складають 7 000,00 грн, що включають в себе: надання консультації з приводу відшкодування шкоди, підготовка та подача адвокатського запиту до ЖБК «Солнечный», підготовка та подання позовної заяви до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В подальшому судові витрати на правничу допомогу можливо будуть уточнюватися з урахувань участі адвоката в судових засіданнях.
Постановленою суддею ухвалою від 20 червня 2024 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у вищезазначеній цивільній справі, призначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позов.
22 липня 2024 року судом отримано відзив на позовну заяву. Згідно з відзивом позивачка вказує, що позовну заяву отримала у поштовому відділенні «Укрпошта» 09 липня 2024 року. Вважає позовні вимоги недоведеними, а позовну заяву - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вказує, що залиття квартири відбулось, як встановлено в акті обстеження, з причини пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі квартири АДРЕСА_3 , який наданий позивачкою як доказ. Але Акт про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Сонячний» від 27 березня 2022 року не відповідає тим вимогам, на підставі яких цей документ можна вважати належним та допустимим доказом. В Акті не зазначено власника квартири, з якої відбулось залиття квартири АДРЕСА_7 ; не зазначено про виклик винуватця під час обстеження залиття квартири АДРЕСА_7 , чи запрошувався власник квартири АДРЕСА_8 насправді для прийняття участі в огляді залитої квартири, чи інформували власника належним чином через поштове відправлення або через засоби зв'язку; не визначена вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття. При огляді Акту вбачається, що він складений лише за участю комісії, яка складала Акт та позивачки у справі. Інші докази щодо особистого інформування власника квартири АДРЕСА_9 після її залиття в даному акті відсутні. Крім того, повідомляє суд, що не отримувала від комісії під розписку акт про залиття. Зазначає, що якщо всупереч Правилам утримання житлових будинків та прибудинкових територійвідповідачка не приймала участі при огляді залиття квартири комісією, не була для цього запрошена, не мала можливості зауважити чи заперечити з питань огляду і не отримала під розписку акт про залиття, розрахунки збитків на підставі такого акту не є достовірними.
Щодо збитків, які просить стягнуть позивачка зазначає, що Звіт № 12-22-ЗБ про оцінку вартості збитку внаслідок залиття приміщення від 27 березня 2022 року, Висновок про вартість не є належними доказами, так як зроблені оцінювачем ОСОБА_7 , який є фізичною особою-підприємцем, а не судовим експертом, тоді, як розмір витрат на відновлення квартири та майна визначається судовим експертом. У вищезазначеному Звіті № 12-22-ЗБ від 27 березня 2022 року оцінювачем нерухомого майна не зазначено про обізнаність із кримінальною відповідальністю за неправдивий висновок для суду, що має суттєве значення. Тому наявні сумніви, що саме вказані у наданих документах оцінювачем ОСОБА_7 суми збитків є реальними та достовірними. Враховуючи неналежність доказів, вказує, що і розрахунок інфляційних витрат, 3 % річних є неналежним доказом.
Посилається на те, що подія залиття квартири позивачки сталась у 2022 році, однак, звернулась позивачка до суду тільки у червні 2024 році. Під час звернення з указаними позовними вимогами, позивачка не обґрунтувала, з яких саме причин вона не звернулась до суду у той час, коли була заподіяна шкода та нанесені матеріальні збитки залиттям належного їй житлового приміщення. Тобто, не вказані причини вчасного звернення позивачки до суду для відшкодування нанесених їй матеріальних збитків.
Вказує, що наявні докази в матеріалах справи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.
Звертає увагу суду на те, що затоплення квартири відбулось внаслідок несправності внутрішньоквартирних мереж тепло- або водо- забезпечення. Саме власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, а тому відповідачкою у справі є власник квартири. Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 вересня 2008 року за № 20219441, виданого КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», власником зазначеної квартири є ОСОБА_8 , внаслідок чого позивачка звернулась до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
26 липня 2024 року представником позивачки - адвокатом Павловим Є. Г. подано відповідь на відзив, відповідно до якої представник зазначає, що Акт про залиття чітко зазначено причину залиття - порив з'єднання водопровідних труб у санвузлі кв. АДРЕСА_8 , так як труба була встановлена з технічними порушеннями, що призвело до роз'єднання труб. У вказаному акті зазначено, що винуватець завдання шкоди, а саме відповідачка ОСОБА_2 від підпису відмовилась, про що свідчить і електронний доказ у вигляді відеозапису, доданий до позову. Вказаний факт зафіксований свідками, які приймали участь у складі комісії. В акті також зазначено опис наслідків залиття з перерахуванням кожного приміщення в квартирі АДРЕСА_7 . Звіт № 12-22-ЗБ на проведення незалежної оцінки збитку відповідає всім вимогам чинного законодавства України, суб'єктом оціночної діяльності проведено огляд квартири, про що детально зазначено в самому звіті, оцінювачем надані фотоілюстрації об'єкту оцінки. До звіту додані документи щодо його повноваження суб'єкта оціночної діяльності на проведення вказаного роду звітів - сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, свідоцтво оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації. Заперечуючи проти звіту, наданого позивачкою в обґрунтування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, відповідачкою клопотань про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, товарознавчої експертизи на предмет визначення матеріальної шкоди та причин залиття, не заявлялось.
Щодо належності відповідачки зазначає, що чоловік відповідачки - ОСОБА_8 на момент залиття квартири вже був покійним. Окрім цього в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за № 183/4646/22 про видачу судового наказу, де визнано заявником ТОВ «Комсіті», а боржником ОСОБА_2 . Судовий наказ виданий 22 серпня 2022 року.
Вказує, що позивачкою пропонувалось відповідачці вирішити вказаний спір у досудовому порядку, однак це не дало результатів.
Представник додав до відповіді акт прийняття послуг № 2 від 24 липня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 14 травня 2024 року № 14/05/24 та прибутково касовий ордер № 2 від 24 липня 2024 року про додаткові витрати на правничу допомогу, які складаються з підготовки, відправки відповіді на відзив від 24 липня 2024 року з додатками відповідачці та подання вказаних документів до суду. Загальна сума - 2 000,00 грн.
Відповідачка правом на подання заперечень у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження не скористалась.
Сторони у встановлений строк клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавали.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, судом установлено, що позивачка - ОСОБА_1 відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок /а.с.27/ є власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 та згідно з відміткою у паспорті громадянки України серії НОМЕР_1 , з 25 лютого 1988 року зареєстрована у ній /а.с.5/.
З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 вересня 2008 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20219441 від 12 вересня 2008 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_10 належить на праві приватної власності ОСОБА_8
З копії довідки голови Житлово-будівельного кооперативу «Солнечный» міста Новомосковська від 15 травня 2024 року вбачається, що в ЖБК «Солнечный» у квартирі АДРЕСА_8 проживає ОСОБА_2 . Платежі до ЖБК «Солнечный» здійснюються ОСОБА_2 /а.с.6/.
Також з копії паспорту громадянки України ОСОБА_2 , отриманої судом інформації від органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 . Також у паспорті відповідачки наявна позначка про реєстрацію шлюбу 12 лютого 1977 року з ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_11 у складі: ОСОБА_3 (в.о. голови ЖБК «Солнечный») по вул. Гетьманська буд. 46; ОСОБА_4 кв. АДРЕСА_12 ; ОСОБА_5 кв. АДРЕСА_13 ; ОСОБА_6 кв. АДРЕСА_6 , складено Акт про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечный» /а.с.7/. Відповідно до акту комісією була обстежена квартира на п'ятому поверсі АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 , квартира розташована на шостому поверсі дев'яти поверхового будинку 1983 року побудови, складається з двох кімнат. Встановлено, що затоплення кв. АДРЕСА_7 відбулось внаслідок пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі кв. АДРЕСА_8 . Дана труба спочатку була встановлена з технічними порушеннями, що призвело до роз'єднання труб. Все зафіксовано у фото і відео форматі (додається). На день обстеження комісія встановила: під час залиття в квартирі АДРЕСА_7 постраждали: 1. Кухня: пошкодження стелі, призвело до тріщин штукатурки, шпалери розірвались, виступили темні плями по всій довжіні кімнати. Пошкоджені кухонні шафи (розбухли); Стіни: дві стіни на шпалерах виступили темні плями по всій довжині; 2. Санвузол: пошкоджено потолочне покриття, шпаклівка та декоративні панелі; пошкоджено стіни, шпалери що розташовані на них та штукатурка; пошкоджено полиці на 3-х стінах з ОБВ (розбухли); 3. Ванна: пошкодження стелі та декоративних панелей; пошкодження шпалер на трьох стінах; 4. Коридор: пошкоджено вбудовану шафу (ОБВ розбухло); пошкодження стелі та стін, що прилягають до кухні,санвузла, ванни та вітальні; 5. Вітальня: відбулось намокання меблів. Також було затоплено розподільчу електрокоробку, розетки на кухні, коридорі, санвузлу. В акті зазначено, що для підтвердження даного Акту були запрошені: Винуватець шкоди та міститься допис: «від підпису відмовилась»; Потерпіла сторона з актом ознайомлена під підпис. Акт містить підписи голови та членів комісії.
11 квітня 2022 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 923/20 від 16 жовтня 2020 року) складено Звіт № 12-22-ЗБ Про незалежну оцінку вартості збитку, нанесеного внаслідок залиття власнику квартири АДРЕСА_1 , та на правах приватної власності належить ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 /а.с.8-30/. У Звіті № 12-22-ЗБ вказано про дату оцінки: 27 березня 2022 року. Звіт містить відомості, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 , що діє на підставі договору від 27 березня 2022 року № 2703-22 на проведення незалежної оцінки збитку, нанесеного в наслідок залиття власнику квартири АДРЕСА_1 , та на правах приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі проведеного детального вивчення матеріалів, огляду й розрахунків, робить висновок: за результатами цієї оцінки ринкова вартість збитку, нанесеного в наслідок залиття власнику квартири АДРЕСА_1 , та на правах приватної власності належить ОСОБА_1 , становить, без урахування ПДВ: 47989,48 грн; ПДВ 20% - 9 597,90 грн; загалом з ПДВ - 57 587,38 грн. При складанні звіту оцінювачем використані методичні підходи: втратний підхід. Суб'єкт оціночної діяльності: Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 , сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 923/20 від 16 жовтня 2020 року. Оцінювач: ОСОБА_7 , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 5168 від 23 червня 2007 року, свідоцтво про підвищення кваліфікації від 20 жовтня 2021 року МФ №503-ПК. Ціль оцінки: визначення ринкової вартості; результати цієї оцінки можуть бути використані для розрахунку розміру збитку, нанесеного власнику майна внаслідок залиття. В звіті вказано, що Звіт про оцінку об'єкта призначений для Замовника, і не може передаватися іншим юридичним або фізичним особам з метою, не передбаченою функцією цієї оцінки. Звіт про оцінку має чинність тільки в тому випадку, коли він представлений повністю й використовується з метою, зазначеної вище. Результати звіту дійсні протягом шести місяців з дати оцінки. Замовник відповідає за точність і адекватність усієї наданої для оцінки інформації. Замовник одноосібно відповідає за всі юридично значимі рішення, прийняті їм у зв'язку з Даним Звітом, а так само за використання результатів оцінки з метою, не передбаченої в договорі, що й не є функцією цієї оцінки. Суб'єкт оціночної діяльності працював як незалежний підрядник. Його винагорода ніяк не вплинула на судження щодо вартості оцінюваного об'єкта. Звіт про оцінку являє собою лише незалежну думку Оцінювача й сам по собі не породжує ніяких правових наслідків щодо об'єкта оцінки. Звіт виконаний на підставі наявних документів, інформації, наданої Замовником, та отриманої в ході візуального огляду об'єкта оцінки. Звіт містить професійну думку Оцінювача щодо вартості об'єкта на дату, але не є гарантією того, що об'єкт буде придбаний за ціною, рівної цієї вартості. Висновок Суб'єкта оціночної діяльності із приводу вартості об'єкта дійсний тільки на дату оцінки. Оцінювач не несе відповідальності за зміну економічних, юридичних, соціальних і інших факторів, які можуть викликати зміну рівня цін на ринку аналогічного майна.
Позивачкою надано розрахунок суми позову, в якому вказано нарахування інфляційних за період з 27 березня 2022 року по 23 травня 2024 року та 3 % річних /а.с.31-33/.
Також судом досліджено електронні докази, що містяться на носії у виді електронних копій відеозаписів з назвами файлів: «Залиття квартири АДРЕСА_14 », «№2», «№3», «№4», «№5», «№6». Відеозаписи з № 2 - 4, 6 містять відеозапис квартири, зі стелі та по стінам якої краплями стікає вода та внаслідок чого пошкоджені шпалери та стеля у приміщенні кухні, зали, коридору, шафи та ванної кімнати. Відеозапис «Залиття квартири АДРЕСА_14 » містить запис розмови між чоловіком, який веде запис, та жінкою, яка стоїть біля вхідних дверей до квартири та пропонуючи допомогти в усуненні наслідки затоплення квартири, вказує на невірність акту та на пропозицію підписати акт відповідає відмовою. Файл № 5 не містить інформації щодо предмету доказування.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються такими нормами права.
Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року справа № 761/12945/19).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідачку покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Так, з дослідженого судом Акта про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечный» вбачається, що в ньому зазначені конкретні причини залиття квартири, висновок щодо встановлення вини особи (затоплення кв. АДРЕСА_7 відбулось внаслідок пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі кв. № 94). В указаному акті зафіксовано відомості щодо винної сторони (для підтвердження Акту запрошені винуватець шкоди, яка від підпису відмовилась). В огляді і встановленні причин залиття приймала участь в.о. голови ЖБК «Солнечный», яка підписала акт разом зі свідками. В акті відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали членів комісії, зазначено, що вони є мешканцями будинку; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; адресу квартири, поверх; характер залиття та його причини; перелік пошкоджених внаслідок залиття речей.
Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази щодо участі представника організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання під час огляду квартири позивачки у справі, водночас при складанні акту, окрім ще трьох членів комісії, в її складі присутня представник будинкового комітету, акт затверджено шляхом її підпису та накладенням печатки в.о. начальника організації, яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Заперечень щодо неналежності організації, представником якої складено акт, матеріали справи та заяви по суті справи не містять. Про те, що при складенні акту була присутня представник винної сторони, відповідачки у справі, свідчить те, що остання відмовилась від підпису та з відеозапису, оглянутого судом, не вбачається того, що відповідачка наполягала на неточностях у акті, відмовляючись від підпису без пояснення причин. Також суд ураховує, що в акті не вказано конкретизації щодо особи, винної у залитті, однак встановлене місце виникнення причини залиття, яке знаходиться в квартирі.
Крім того, відомості, які містяться в цьому акті не спростовані відповідачкою, а те, що вона не є власником квартири, однак проживає та зареєстрована у ній, не звільняє її від обов'язку, встановленого статтею 322 ЦК України, як користувача квартири, утримувати в належному стані майно, яке перебуває в її користуванні.
Внаслідок викладено, суд відхиляє посилання відповідачки, викладені у відзиві на недопустимість Акту, як доказу вказуючи, що посилання відповідачки на правові позиції Верховного Суду з цього питання суд приймає до уваги, однак зазначає, що обставини справ, встановлені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2018 року № 569/4230/15-ц, від 21 лютого 2018 року № 2-1974/11, від 22 травня 2019 року № 640/8205/17, від 18 грудня 2019 року № 711/7670/16- ц є відмінними від справи, що розглядається.
Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачки, не заявляла, не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Щодо посилань відповідачки на неналежність доказу у виді звіту про незалежну оцінку вартості збитків для підтвердження розміру завданої залиттям матеріальної шкоди суд висновує таке.
Визначення розміру збитків, спричинених залиттям може бути здійснено різними способами, а саме: безпосередньо в акті про залиття може бути вказано розмір збитків. Розмір збитків визначається також на підставі кошторисної документації, складеної будівельно-ремонтною організацією, оцінки вартості матеріальних збитків щодо ремонтно-відновлювальних робіт, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, повноваження якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності, проведенням будівельно-технічної експертизи експертом, який має відповідні знання в даній сфері.
Відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У цьому випадку позивачкою визначено розмір збитків, спричинених внаслідок залиття, на підставі звіту № 12-22-ЗБ про незалежну оцінку вартості збитку, який складений 11 квітня 2022 року суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_7 .
Вказаний звіт відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та в силу норм статей 76-80 ЦПК України є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру збитків.
Зазначений звіт з боку відповідачки жодним чином не спростований, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру збитків відповідачка також не заявляла, а її посилання на неможливість прийняття звіту до уваги через не зазначення у звіті про обізнаність суб'єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність не може бути підставою для неприйняття судом звіту до уваги, як письмового доказу, що є відмінним від висновку експерта джерелом та містить інші Методичні регулювання оцінки майна, підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. При цьому, вказаний звіт відповідає всім вимогам чинного законодавства України, зокрема суб'єктом оціночної діяльності проведено огляд квартири, про що детально зазначено в самому звіті, оцінювачем надані фотоілюстрації об'єкту оцінки. Також до звіту додані документи щодо його належного повноваження на проведення вказаного роду звітів - сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, свідоцтво оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації, які при перевірці судом у Державному реєстрі оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності (https://www.spfu.gov.ua/) є дійсним.
При цьому, відповідальність оцінювачів регулюється положеннями ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Доказів на підтвердження того, що оцінювачем використано інші, ніж ринкові бази оцінки, невірні методи оцінки суду не надано. Оцінювачем при оцінці вартості збитку обраховано докази, надані позивачкою у виді фото-таблиць пошкоджень, Акту про залиття, візуального огляду об'єкту оцінки. За таких обставин суд погоджується з розміром збитків, указаних у звіті, наданому позивачкою та відхиляє посилання відповідачки на неналежність доказу, як необґрунтовані. Крім того суд ураховує, що заявляючи про неналежність доказів та посилаючись на те, що належним доказом є висновки експертів, з огляду на принцип розподілу обов'язків з доказування у деліктних правовідносинах, відповідачка призначити відповідні експертизи не просила, чим не виконала свій обов'язок з доказування обставин, на які вона посилається у відзиві.
На підставі аналізу досліджених доказів, суд висновує про підтвердження обставин, викладених позові, та обґрунтованість доводів позивачки про факт залиття квартири, обставини залиття, вину відповідачки та про розмір спричиненої позивачці матеріальної шкоди у розмірі 47 989,48 грн.
Щодо суми інфляційних збитків та 3 % річних.
У постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов'язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов'язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.
Тобто з моменту завдання позивачці збитків виникло зобов'язання з відшкодування шкоди і, враховуючи встановлення розміру шкоди, вини відповідачки у її заподіянні, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки інфляційних втрат та 3 % річних від суми збитків.
Перевіряючи розрахунок відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України суд виходить з того, що зі звіту про оцінку вбачається датою оцінки 27 березня 2022 року (заподіяння шкоди), позивачка просить стягнути заборгованість станом на 23 травня 2024 року, тобто за 789 днів прострочення. Відтак інфляційне збільшення за формулою: «ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), становить 12 568,81 грн, 3 % річних за формулою: «Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100» становить 3 110,53 грн.
Посилання відповідачки на наявність підстав для відмови в позові через необхідність обґрунтування позивачкою причин не звернення з позовом раніше суд вважає неналежним та таким, що суперечить принципам цивільного права.
За таких обставин, залиття квартири позивачки, враховуючи надані нею докази вини відповідачки, та враховуючи, що відповідачкою не доведено відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, суд приходить висновку про наявність передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати завдані позивачці залиттям квартири збитки, інфляційні втрати та 3 % річних. Відтак, ураховуючи принцип диспозитивності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню сума в розмірі 63 307,64 грн, з яких 47 989,48 грн майнової шкоди, 12 207,63 грн інфляційних та 3 110,53 грн 3 % річних.
Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідачки на її користь витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження судових витрат, понесених під час розгляду справи представником позивачки надано: договір про надання правової допомоги № 14/05-24 від 14 травня 2024 року, акт прийняття-передачі наданих послуг № 1 від 23 травня 2024 року, за яким надано послуги з підготовки та подачі адвокатського запиту, підготовки та подачі позовної заяви на суму 7 000,00 грн, ордер, свідоцтво, прибутковий касовий ордер № 1 від 14 травня 2024 року на суму 7 000,00 грн, акт про прийняття-передачу наданих послуг № 2 від 24 липня 2024 року на складання та подачу відповіді на відзив на суму 2 000,00 грн, прибутковий касовий ордер від 24 липня 2024 року на суму 2 000,00 грн.
Слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд ураховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах цієї категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Тобто, надання правничої допомоги в цій справі зводилось до складання позовної заяви та відповіді на відзив.
За таких обставин суд приходить висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки до 3000,00 грн.
Також, за п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 6 ст. 139 ЦПК України).
За ч. 7-9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, пов'язаних з залученням спеціаліста представник позивачки долучив: договір на надання послуг з оцінки майна № 0804-22/1 від 08 квітня 2022 року, акт приймання передачі робіт з оцінки № 0804-22/1 від 15 квітня 2022 року, рахунок від 08 квітня 2022 року на суму 3 500,00 грн з проведення оцінки майна, квитанцію від 14 квітня 2022 року оплати вартості оцінки в розмірі 3 500,00 грн. Судом оцінено Звіт, складений експертом, кількість та обсяг виконаної роботи, а тому вважає витрати співмірними, внаслідок чого з відповідачки підлягає стягненню сума витрат у розмірі 3 500,00 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 1 211,20 гривень, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
На підстави викладеного, керуючись ст. 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири АДРЕСА_1 в розмірі 47 989,48 грн, 12 207,63 грн інфляційних збитків та 3 110,53 грн трьох процентів річних, а всього - 63 307 (шістдесят три тисячі триста сім) гривень 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн, витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста у розмірі 3 500,00 грн, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 7 711 (сім тисяч сімсот одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складене та підписане 07 серпня 2024 року.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 .
Суддя Д. О. Парфьонов