ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/14029.09.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Шаповалов А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Холод Сервіс”, м.Київ
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіфуд”, м. Київ
про: стягнення 11 591,88 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача -Бортник К.П. (довіреність №б/н від 07.07.2010р.);
від Відповідача -Стародуб С.М. (довіреність б/н від 12.04.2010р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Холод Сервіс”, м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіфуд”, м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 9251,00грн., пені -423,77грн., 3% річних -66,91грн., штраф -1850,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №2204/1 від 22.04.2010р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір купівлі-продажу №2204/1 від 22.04.2010р., видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, правоустановчі документи Позивача, претензію №28 від 16.06.2010р., повідомлення від 08.06.2010р. №27.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 527, 692 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання ухвали суду у судовому засіданні 25.08.2010р. Позивач надав Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, довідку №34 про заборгованість Відповідача, акт звірки підписаний лише з боку Позивача та докази його направлення Відповідачу. Відповідач надав платіжне доручення від 20.08.2010р. про оплату заборгованості у розмірі 9 251,16грн., правоустановчі документи Відповідача, звіт по дебіторським та кредиторським операціям станом на 20.08.2010р.
У судовому засіданні 10.09.2010р. представник Відповідача надав Відзив на позовну заяву, яким зазначив про сплату суми основного боргу, заперечив проти нарахування штрафу.
Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2010р. підтримав позовні вимоги, зазначив про сплату суми основного боргу Відповідачем, заперечив проти позиції Відповідача з приводу неправомірного нарахування штрафу.
Відповідач у судовому засідання 29.09.2010р. просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд
22 квітня 2010р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №2204/1 (надалі-Договір).
Відповідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продукцію (надалі-Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і сплачувати його на умовах даного Договору.
Згідно п.2.6 Договору зобов'язання Продавця з поставки кожної окремої партії Товару вважається виконаним з моменту поставки Покупцю Товару, підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної.
Пунктом 3.3. Договору сторони обумовили строк оплати товару -покупець зобов'язаний оплатити поставлений Продавцем товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки відповідної партії Товару.
Згідно п.4.1. у випадку порушення строків оплати поставленого Товару, покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У випадку, якщо прострочення оплати складає більше 15 календарних днів, Покупець крім сплати пені, що передбачений п.4.1. Договору повинен також сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% відсотків несплаченої вартості переданого Покупцю товару (п.4.3. Договору).
Договір набирає сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до 22.04.2011р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами господарських зобов'язань.
Як вбачається з наданих Позивачем видаткових накладних, підписаних з боку обох сторін, довіреності №426781 від 20.05.2010р., довіреності №426780 від 12.05.2010р. Відповідачу було поставлено продукцію на суму 9 251,00грн.:
- №РН-249/10260 від 20.05.2010р. на суму 6155,62 грн.
- №РН-236/10253/2 від 12.05.2010р. на суму 3095,54грн.
Позивач направив на адресу Відповідача 08.06.2010р. повідомлення про оплату заборгованості у розмірі 9251,16грн. у строк до 15.06.2010р. Доказом отримання вказаного повідомлення є штамп Відповідача про отримання від 08.06.2010р. №08/06-2010.
Проте, Відповідач не надав відповіді на повідомлення, заборгованість не сплатив.
Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати товару згідно умов Договору №2204/1 від 22.04.2010р. Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 9251,16 грн., що підтверджено копією платіжного доручення №347 від 20.08.2010р. на суму 9251,16 грн.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, штрафу, 3% річних.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Договір купівлі-продажу №2204/1 від 22.04.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як вбачається з наданих Позивачем видаткових накладних, підписаних з боку обох сторін, довіреності №426781 від 20.05.2010р., довіреності №426780 від 12.05.2010р. Відповідачу було поставлено продукцію на суму 9 251,00грн.:
- №РН-249/10260 від 20.05.2010р. на суму 6155,62 грн.
- №РН-236/10253/2 від 12.05.2010р. на суму 3095,54грн.
Відповідно до п.3.3. Договору покупець зобов'язаний оплатити поставлений Продавцем товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки відповідної партії Товару.
Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що Відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 9251,16 грн., що підтверджено копією платіжного доручення №347 від 20.08.2010р. на суму 9251,16 грн.
Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду 20.08.2010р., таке усунення існування предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9251,16 грн. у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п.3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612. При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 29.07.10року) заборгованість не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь Позивача.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.1 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 423,77 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних. Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, підлягає стягненню у сумі 66,91грн.
Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.
Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства в тому числі є свобода договору.
Сторонами вказаного Договору встановлено, окрім сплати пені наступну відповідальність Відповідача у випадку прострочення оплати: якщо прострочення оплати складає більше 15 календарних днів, Покупець крім сплати пені, що передбачений п.4.1. Договору повинен також сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% відсотків несплаченої вартості переданого Покупцю товару (п.4.3. Договору).
За змістом наведеного пункту, право на нарахування штрафу у Позивача пов'язано із простроченням понад 15 календарних днів з моменту встановленого строку платежу. Оскільки станом на момент підготування позовної заяви (на 07.07.2010р.) строк прострочення склав 88 календарних днів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування такого виду неустойки.
Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1850,20грн.
Заперечення Відповідача суд не приймає до уваги з підстав їх необґрунтованості.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9251,00грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіфуд”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Холод Сервіс”, м.Київ пеню у розмірі 423,77грн., 3 % річних у розмірі 66,91грн., штраф -1850,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіфуд”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Холод Сервіс”, м.Київ витрати по сплаті державного мита в розмірі 115,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 05.10.2010р.
Суддя Н.І. Ягічева