Справа № 211/5040/24
Провадження № 2/211/2401/24
іменем України
про передачу справи на розгляд іншому суду
08 серпня 2024 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ніколенко Д.М., розглядаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
У позовній заяві позивач зазначає місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі чого позивачем було подано позов до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, але позовна заява підлягає направленню для розгляду за підсудністю, виходячи з наступного.
Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 ЦПК України). Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до положень ст. 81 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 ЦПК України.
У постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. До такого висновку дійшов Верховний Суд і у постановах від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, від 04.03.2020 у справі №757/91/19-ц. З урахуванням наведеного, позов про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні нерухомим майном має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Предметом вимог у даній справі за позовом ОСОБА_1 є стягнення з відповідача залишку забезпечувального платежу в підтвердження наміру купити квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , сплаченого позивачем відповідачу внаслідок підписання Попереднього договору від 03.12.2022, що був нотаріально посвідчений, № у реєстрі 1626. А відтак і позов про стягнення коштів має бути пред'явлено за місцем знаходження цього майна та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, визначеними ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до матеріалів справи нерухоме майно, з приводу якого виник спір, знаходиться на території Шевченківського району міста Києва, тому позовна заява подана з порушенням правил виключної підсудності, передбачених ст. 30 ЦПК України, та відповідно не підсудна Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Керуючись ст. ст. 30-32, 187, 260 ЦПК України, суд -
постановив:
матеріали цивільної справи №211/5040/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - направити до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 08 серпня 2024 р.
Суддя Д.М. Ніколенко