Справа № 211/4932/24
Провадження № 1-кс/211/1543/24
07 серпня 2024 року слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участі ОСОБА_3 , представника скаржника ОСОБА_4 , розглядаючи в міста Кривому Розі скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача Відділення поліції № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 року,
до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга від ОСОБА_3 на постанову дізнавача Відділення поліції № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 року.
В обґрунтування скарги зазначено, що дізнавач СД Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_5 постановою від 30.07.2024 р. закрив кримінальне провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 р. на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України. Те, що кримінальне провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 р. закрите на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України підтверджується листом начальника СД ВІЇ №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 . Постанову про закриття кримінального провадження скаржник отримав 02.08.2024 р. Вказану постанову вважаю незаконною, винесеною за фактичною відсутністю досудового розслідування, невідповідності висновків дізнавача. викладених у постанові. фактичним обставинам кримінального провадження, а також за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник поясни, що погрози були реальні особа погрожувала, вказав що кине гранату, спалить будинок, що підтверджується відеозаписом, потерпілий ОСОБА_3 реально боявся за своє життя, дізнавач не надав цьому оцінки, підійшов до розслідування формально, та не проводив його.
Представник Відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується відміткою на супровідному листі. Від заступника начальника СД ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 до суду надійшла заява про розгляд скарги без їх участі, зі змістом скарги не згодні, просила у задоволенні скарги відмовити, так як суспільна небезпечність цього правопорушення визначається тим, що він, викликаючи у людини почуття тривоги і неспокою, заважає її нормальній праці та відпочинку, порушуючи разом із тим у деяких випадках і громадський порядок. З об'єктивної сторони правопорушення характеризується дією у вигляді погрози вчинити вбивство, тобто виявленому ззовні намірі позбавити іншу людину життя. Така погроза може бути виражена різними засобами: усно, письмово, за допомогою різних дій (жестів, міміки, демонстрації зброї тощо). Для кваліфікації за ст. 129 КК не має значення, чи була така погроза одноразовою або кількаразовою, систематичною, такою, що має характер тероризування. Відповідальність за ст. 129 КК може настати лише за погрозу вбивством. Погроза здійснити інші дії (наприклад, заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, знищити майно) за ст. 129 КК кваліфікуватися не може. Погроза повинна бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися.
Реальність погрози встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних фактичних обставин. При вирішенні цього питання слід ураховувати як суб'єктивний критерій (сприйняття погрози потерпілим), так і об'єктивний (спосіб та інтенсивність її вираження, особу винного, характер стосунків між ним і потерпілим тощо). Для визнання погрози вбивством реальною необхідно встановити, що винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави побоюватися її здійснення, і що по-ведінка винного, його стосунки з потерпілим об'єктивно свідчили про реальність погрози. Погроза може бути висловлена як безпосередньо потерпілому, так і ' через третіх осіб. Необхідною умовою є те, що вона звернена до конкретної особи. Погрожувати вбивством можуть як особі, якій адресовано погрозу, так і близьким їй особам. Правопорушення, передбачений ст. 120 КК, вважається закінченим з 1 моменту, коли по-грозу було доведено до відома потерпілого. Суб'єктивна сторона правопорушення, що розглядається, характеризується виною у формі прямого умислу. При цьому не має значення, чи збирався винний здійснити свою погрозу в дійсності, чи ні, досить того, щоб у потерпілого були реальні підстави побоюватися такої погрози. Мотиви вчинення цього злочину на його кваліфікацію не впливають. Суб'єктом погрози вбивством може бути осудна особа, яка досягла 16- річного віку. Згідно з ч. 2 ст. 129 КК обставинами, що обтяжують кримінальну відповідальність, є вчинення погрози вбивством членом організованої групи (див. коментар до ст. 28 КК) або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (див. ко-ментар до п. 14 ч. 2 ст. 115 КК). У разі, якщо винний, не обмежуючись погрозою, вчиняє дії, спрямовані на створення умов для вчинення вбивства або навіть безпосередньо спрямовані на його вчинення, відповідальність настає за готування до вбивства або за замах на вбивство. Якщо погроза вбивством є ознакою іншого, більш тяжкого правопорушення (наприклад, передбаченого статтями 187, 189, 206 тощо), ст. 129 КК не застосовується. Виходячи з вище викладено слова гр. ОСОБА_8 стосовно фізичної ( розправи спрямовані в адрес ОСОБА_3 не несуть в собі реальної ( загрози, оскільки у потерпілого не були реальні підстави побоюватися ( здійснення цієї погрози, яка в даному випадку не супроводжу-валася якимись ( діями, що свідчать про реальність погрози вчинити фізичну розправу, ( оскільки слова були сказані в ході спілкування на ґрунті словесного конфлікту, дані слова нічим не були підтверджені і ніякі дії, які б загрожували життю та здоров'ю ОСОБА_3 зроблені не були. Таким чином в діях ОСОБА_8 вбачаються дії передбачені ст. 173 КУПАП Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП). За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або такс, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тому в діях ОСОБА_8 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Виділені матеріали про організацію питання про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУПАП направлені до начальника ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області. Повідомляю Вас, що кримінальне провадження №12024046720000163 від 07.05.2024 за ознаками ч.І ст. 129 КК України в порядку п.2 ч.І ст. 283 КПК України закрито та для перевірки законності рішення, кримінальне провадження разом з постановою про закриття направлені до Криворізької східної окружної прокуратури 31.07.2024 року та по теперішній час не повернулись.
Вислухавши скаржника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу задовольнити, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із суб'єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі вимог частини 2 статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як встановлено судом, у ВП № 1 КРУП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 року.
Постановою дізнавача СД Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30.07.2024 про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження, винесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024046720000163 від 07.05.2024 року, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Із змісту постанови вбачається, що у провадженні СД ВП №1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження за № 12024046720000163 від 07.05.2024. за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.І ст.129 КК України. Під час досудового розслідування було установлено, що до сектору дізнання ВП №1 (Довгинцівський район) Криворізького РУП надійшли матеріали ЄО №9151 від 06.05.2024 за заявою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій останній просить притягнути до відповідшіьності чоловіка на ім'я ОСОБА_8 , який 06.05.2024 приблизно о 18:45 годині знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 . поблизу магазину «Іди сюди» погрожував фізичною розправою. В ході проведення дізнання встановлено та допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 , який в ході допиту повідомив: «....06.05.2024 о 18:45 год. я знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу магазину « Іди Сюди » в моєму автомобілі марки «Фольцваген ТЗ». Коли навпроти на зустріч до мене ішов чоловік на ім'я ОСОБА_8 раніше мені знайомий зі своєю співмешканкою ім'я її не пам'ятаю, які були в алкогольному сп'янінні. Надалі він до мене підійшов та почав вирішувати відносини зі мною, щодо свого пасинка, який їздить на мотоциклі та порушує громадській спокій та висловлюється нецензурними словами. ОСОБА_8 почав відразу спілкуватись зі мною на новишиних тонах, його співмешканка почала лізти до мене в бійку, на що я витягнув свою особисту відеокамеру «Sonic» зі своєї сумки та почав їх знімати на відео. Співмешканка ОСОБА_8 відразу хотіла вибити мою відеокамеру з рук, що в неї не вийшло. Надалі ОСОБА_8 почав мені погрожувати фізичною розправою, а також повідомив, що підірве мій будинок гранатою. Надалі я відразу викликав по лінії 102 слідчо оперативну групу, яка приїхала та прийняла в мене протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується та надав їм письмове пояснення. Після того з СОГ ми поїхали на АДРЕСА_2 де проживає ОСОБА_10 для того, щоб він надав пояснення з вищевказаного приводу. Надалі коли ми приїхали на АДРЕСА_2 до нас вийшов ОСОБА_8 та почав знову погрожувати мені при працівниках СОГ.»
Надалі від потерпілого ОСОБА_3 було отримано та оглянуто 3 відеозаписи з камери «Sonic» на яких малися події 06.05.2024 о 18:45 год. я знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу магазину « Іди Сюди ». В ході огляду відеозапису встановлено, що на них відображаються події словесного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , в ході якого ОСОБА_8 на фоні конфлікту на провокації ОСОБА_3 тільки словесно погрожує ОСОБА_3 Видимих об'єктів, які б погрожували життю чи здоров'ю ОСОБА_3 не було. В подальшому встановлено та допитано гр. ОСОБА_8 який пояснив, що 06.05.2024 року він знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , поблизу магазин ОСОБА_11 де вступив в словесний конфлікт с ОСОБА_3 , через те, що ОСОБА_3 написав заяву на його племінника ОСОБА_12 .. В ході даного конфлікту через провокації ОСОБА_3 та перебуваючи в емоційному стані він словесно пригрозив ОСОБА_3 , хоча цього робити він не збирався.
Суспільна небезпечність цього правопорушення визначається тим, що він, викликаючи у людини почуття тривоги і неспокою, заважає її нормальній праці та відпочинку, порушуючи разом із тим у деяких випадках і громадський порядок. З об'єктивної сторони правопорушення характеризується дією у вигляді погрози вчинити вбивство, тобто виявленому ззовні намірі позбавити іншу людину життя.
Така погроза може бути виражена різними засобами: усно, письмово, за допомогою різних дій і жестів, міміки, демонстрації зброї тощо). Для кваліфікації за ст. 129 КК не має значення, чи була така погроза одноразовою або кількаразовою, систематичною, такою, що має характер тероризування. Відповідальність за ст. 129 КК може настати лише за погрозу вбивством. Погроза здійснити інші дії (наприклад, заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, знищити майно) за ст. 129 КК кваліфікуватися не може. Погроза повинна бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися.
Реальність погрози встановлюється в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних фактичних обставин. При вирішенні цього питання слід ураховувати як суб'єктивний критерій (сприйняття погрози потерпілим), так і об'єктивний (спосіб та інтенсивність її вираження, особу винного, характер стосунків між ним і потерпілим тощо). Для визнання погрози вбивством реальною необхідно встановити, що винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави побоюватися її здійснення, і що по-ведінка винного, його стосунки з потерпілим об'єктивно свідчили про реальність погрози. Погроза може бути висловлена як безпосередньо потерпілому, так і через третіх осіб. Необхідною умовою є те, що вона звернена до конкретної особи. Погрожувати вбивством можуть як особі, якій адресовано погрозу, так і близьким їй особам. Правопорушення, передбачений ст. 120 КК, вважається закінченим з моменту, коли по-грозу було доведено до відома потерпілого. Суб'єктивна сторона правопорушення, що розглядається, характеризується виною у формі прямого умислу. При цьому не має значення, чи збирався винний здійснити свою погрозу в дійсності, чи ні, досить того, щоб у потерпілого були реальні підстави побоюватися такої погрози. Мотиви вчинення цього злочину на його кваліфікацію не впливають. Суб'єктом погрози вбивством може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Згідно з ч. 2 ст. 129 КК обставинами, що обтяжують кримінальну відповідальність, є вчинення погрози вбивством членом організованої групи (див. коментар до ст. 28 КК) або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (див. ко-ментар до п. 14 ч. 2 ст. 115 КК).
У разі, якщо винний, не обмежуючись погрозою, вчиняє ДІЇ, спрямовані на створення умов для вчинення вбивства або навіть безпосередньо спрямовані на його вчинення, відповідальність настає за готування до вбивства або за замах на вбивство.
Якщо погроза вбивством є ознакою іншого, більш тяжкого правопорушення (наприклад, передбаченого статтями 187, 189, 206 тощо), ст. 129 КК не застосовується.
Виходячи з вище викладено слова гр. ОСОБА_8 стосовно фізичної розправи спрямовані в адрес ОСОБА_3 не несуть в собі реальної загрози, оскільки у потерпілого не були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, яка в даному випадку не супроводжу-валася якимись діями, що свідчать про реальність погрози вчинити фізичну розправу, оскільки слова були сказані в ході спілкування на ґрунті словесного конфлікту, дані слова нічим не були підтверджені і ніякі дії, які б загрожували життю та здоров'ю ОСОБА_3 зроблені не були.
Таким чином в діях ОСОБА_8 вбачаються дії передбачені ст. 173 КУПАП Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або такс, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тому в діях ОСОБА_8 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Тому, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024046720000163 від 07.05.2024 року, закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діянні гр. ОСОБА_8 , складу' кримінального проступку, передбаченого ст.129 ч.І КК України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
Частиною 3 статті 110 КПК України закріплено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Частиною 5 даної норми процесуального закону встановлені вимоги до постанови слідчого, дізнавача, прокурора, зокрема мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Згідно ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення. Провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних і перевірених доказів.
Порядок та межі судового розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора повинні узгоджуватися із завданням цього кримінально-правового інституту, оскільки процедура судового розгляду, передбачена параграфом 3 глави 28 КПК, охоплює значно ширше коло органів та осіб, учасників кримінального провадження, які задіяні на стадії судового розгляду, та порядок виконання процесуальних дій, які випливають із безпосередніх завдань кримінального провадження, що притаманні для розгляду кримінального провадження по суті пред'явленого особі обвинувачення.
Враховуючи, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя під час розгляду скарги на таку постанову зобов'язаний з'ясувати питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Тобто під час розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження слідчий суддя перевіряє не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстави його закриття.
Матеріалів досудового розслідування суду не надано, так як вони перебувають у прокуратурі, а тому суд не має можливості встановити об'єм проведених слідчих дій у кримінальному провадженні №12024046720000163 від 07.05.2024 року, але при цьому в постанові дізнавача про закриття не вказано, які саме слідчі дії проведено дізнавачем чи слідчим для встановлення чи відсутності в діях особи кримінального правопорушення. Тому, на думку суду, дізнавач прийняв передчасне рішення щодо ухвалення постанови про закриття кримінального провадження, при цьому не провівши всіх необхідних слідчих дій.
Керуючись статтями 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача Відділення поліції № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 року задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30.07.2024 року про закриття кримінального провадження № 12024046720000163 від 07.05.2024 року за ст. 129 ч. 1 КК України.
Матеріали кримінального провадження направити до СД ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області для відновлення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07 серпня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1