ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/25703.09.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
Простягнення 166 276, 52 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Гаркавенко С.В. -дов. № Д072010/06/03-1 від 03.06.2010 року;
від відповідача: Мазурок О.І. -дов. № 155/1/23-2067 від 31.05.10р.;
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення 150 803, 31 грн. основного боргу, 8 909, 65 грн. пені, 5 257, 58 грн. інфляційних втрат, 1 305, 98 грн. 3 % річних.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору № 1538004 від 01.01.1999 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію в повному обсязі не виконав.
Ухвалою від 02.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.06.2010 року.
В судовому засіданні 21.06.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 21.06.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 21.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 16.07.2010 року.
В судовому засіданні 16.07.2010 року представник позивача надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2010 року надав документи на виконання вимог ухвали від 21.06.2010 року, відзив на позовну заяву та усні пояснення по справі.
В судовому засіданні 16.07.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.07.2010 року.
В судовому засіданні 26.07.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2010 року надав усні пояснення по справі.
Крім того, в судовому засіданні 26.07.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/257, яке суд розглянув та задовольнив.
В судовому засіданні 26.07.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 03.09.2010 року.
В судовому засіданні 03.09.2010 року представник позивача надав додаткові документи по справі та усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Представник відповідача надав усні пояснення по справі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 03.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.11.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі -постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 1538004 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону: гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.
Відповідач в свою чергу, зобов'язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 4, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно з Законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації», та кількості годин/діб роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента»в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою «Абонентом» теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ).
Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009 р. по 01.04.2010 р. в сумі 150 803, 31 грн., яка розрахована з урахуванням нульового сальдо станом на листопад 2009 року, вартості спожитої теплової енергії в сумі 168 803, 31 грн. та її оплати за заявлений період в сумі 18 000, 00 грн.
Відповідач проти заявленої суми позовних вимог заперечував і надав свій розрахунок, так як на його думку позивач за період з 01.12.2008 по 10.02.2009 року застосовував тарифи згідно нечинних розпоряджень, внаслідок чого за вказаний період завищив вартість спожитої теплової енергії, що в свою чергу впливає на кінцеве сальдо розрахунків та суму боргу станом на 01.04.2010 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема табуляграм АЕК «Київенерго»слідує, що за період з 01.12.2008 року по 10.02.2009 року вартість спожитої теплової енергії позивач визначав за тарифами затвердженими Розпорядженнями викового органу Київської міської ради (КМДА) № 1662, № 1663, від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127, № 128 від 05.02.2009 року, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що не відповідають законам та Конституції Україні.
Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку, що розпорядження, які визнані Указом Президента такими, що суперечать законодавству, не можуть застосовуватись судом з дати їх прийняття.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 2а-9776/09/2670 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання незаконним та скасування припису від 23.07.2009 року № 80 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін», встановлено порушення АЕК «Київенерго»державної дисципліни цін в частині застосування вільних тарифів та теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 01.03.2009 року затверджених Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1662 від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, № 127 від 05.02.2009 року, в позові АЕК «Київенерго»про скасування припису № 80 від 23.07.2009 року «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін»відмовлено.
Таким чином, за період з 01.12.2008 року по 10.02.2009 року слід застосовувати тарифи встановлені попереднім розпорядженням, а саме № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.
Здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії та перевіривши контр-розрахунок відповідача з урахуванням наведеного вище та здійснених проплат, господарський суд приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за заявлений до стягнення період складає 85723, 48 грн.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 85723, 48 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення , але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Позивач керуючись п. 7 Додатку № 4 до Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 8 909, 65 грн. пені.
Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням п. 7, Додатку № 4 до Договору, дати внесення проплат та встановленої суми заборгованості, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4906, 88 грн.
Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 2823, 09 грн. та 3 % річних в розмірі 718, 42 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 2823, 09 грн. та 3 % річних в сумі 718, 42 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51а, поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, 58/2д, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 85723 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять три) 48 коп. основного боргу, 4906 (чотири тисячі дев'ятсот шість) грн. 88 коп. пені, 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) 09 коп. інфляційних втрат, 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 42 коп. 3 % річних, 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 72 коп. державного мита та 133 (сто тридцять три) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
05.10. 2010 р.