07 серпня 2024 року
м. Київ
справа №200/5812/23
адміністративне провадження № К/990/29744/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/5812/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування у стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08 квітня по 06 липня 2015 року, з 22 серпня 2015 року по 30 квітня 2018 року та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01 травня 2018 року по 10 вересня 2020 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати зарахувати у стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08 квітня 2015 року по 06 липня 2015 року, з 22 серпня 2015 року по 30 квітня 2018 року та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01 травня 2018 року по 10 вересня 2020 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з 11 вересня 2020 року із урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08 квітня 2015 року по 06 липня 2015 року, з 22 серпня 2015 року по 30 квітня 2018 року та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01 травня 2018 року по 10 вересня 2020 року з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та виплачувати в подальшому.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, позов задоволений частково:
- визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Східного регіону щодо не зарахування у стаж роботи ОСОБА_2 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08.04.2015 по 06.07.2015, з 22.08.2015 по 30.04.2018 та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 по 10.09.2020 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону зарахувати у стаж роботи ОСОБА_2 , що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, пільгової вислуги за період безпосередньої участі ОСОБА_2 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08.04.2015 по 06.07.2015, з 22.08.2015 по 30.04.2018 та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 по 10.09.2020 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_2 з 11.09.2020 із урахуванням вислуги років, обрахованої у пільговому порядку, за період безпосередньої участі ОСОБА_2 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей з 08.04.2015 по 06.07.2015, з 22.08.2015 по 30.04.2018 та період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф у Донецькій та Луганських областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 по 10.09.2020 з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/5812/23 повернуто скаржнику.
31 липня 2024 року Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону вдруге звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що ця касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме стосується широкого кола суб'єктів правовідносин - прокурорів органів прокуратури України.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також, скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для органів прокуратури.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 200/5812/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: О.В. Кушпур
С.А. Уханенко