07 серпня 2024 року
м. Київ
справа №320/2222/23
адміністративне провадження № К/990/28794/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Горду Максима Валерійовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №320/2222/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи», на стороні позивача приватного виконавця Бандоли Олександра Олексійовича, про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи», на стороні позивача приватного виконавця Бандоли Олександра Олексійовича, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 жовтня 2021 року № 3758/5; скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, проведені 22 жовтня 2021 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21 жовтня 2021 року №3758/5.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.
24.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024, ухвалити рішення, яким позов задовольнити.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом оскарження в даній справі є наказ Міністерства юстиції України від 21.10.2021 №3758/5 "Про задоволення скарги" та реєстраційні дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, проведені 22.10.2021 відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21.10.2021 №3758/5.
Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про наступне.
Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Однак, обґрунтованих посилань на наявність юридичних фактів, визначених приписами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які обумовлюють право на касаційне оскарження у справах незначної складності, касаційна скарга не містить та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детальний виклад фактичних обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини та посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Що стосується посилань скаржника на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, слід також зазначити, що оцінка наявності підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є вторинною від наявності права на касаційне оскарження судових рішень у справах саме незначної складності.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
У підсумку Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі фактичних обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Году Максима Валерійовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №320/2222/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Національні інформаційні системи», на стороні позивача приватного виконавця Бандоли Олександра Олексійовича, про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій.
Надіслати скажнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб їх надходження до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець