07 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 380/29901/23
адміністративне провадження № К/990/30176/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 19 червня 2023 року №UA209000/2023/900526/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19 червня 2023 року №UA209170/2023/002109.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем Бе Ха» подано заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просить стягнути з відповідачів суму понесених витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 15140,00 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем Бе Ха» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
2 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог та прийняти постанову суду, якою зменшити задоволену судом суму на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 11 липня 2024 року та від 25 липня 2024 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд звернув увагу, що у поданій касаційній скарзі щодо оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року скаржник формально послався на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України і не навів обґрунтування, у чому полягає помилка суду при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися та які саме докази скаржник вважає недослідженими, що в свою чергу не узгоджується із підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Львівської митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська