Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
06 серпня 2024 р. справа № 520/8457/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року про звільнення з військової служби та незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за рапортом від 11 грудня 2023 року за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №878 від 02.11.2023 та Довідкою № 878 від 02.11.2023 року виданих Лікарсько-консультативною комісією Комунальним некомерційним медичним підприємством "ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ "КРЕМЕНЧУЦЬКА";
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРІЮУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року про звільнення з військової служби та звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №878 від 02.11.2023 та Довідкою № 878 від 02.11.2023 року виданих Лікарсько-консультативною комісією Комунальним некомерційним медичним підприємством "ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ "КРЕМЕНЧУЦЬКА"", а також виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.
Ухвалою суду від 23.05.2024 залучено в якості другого відповідача - військову частину НОМЕР_2 по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач направив на відому йому адресу відповідача рапорт з відповідним пакетом документів, в якому повідомив про те, що на його утриманні перебуває дружина з інвалідністю, та виявив своє бажання звільнитись з лав Збройних Сил України через сімейні обставини, який було отримано 11.12.2023. Представник позивача 04.09.2023 отримав відповідь № 1314/2/56/111/2490 від 06.03.2024 на адвокатський запит в якій повідомляється, що ВЧ НОМЕР_2 отримала рапорт ОСОБА_1 про звільнення військовослужбовця з ВЧ № НОМЕР_1 та повернула його на адресу командира військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання у зв'язку з тим, що відповідно до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 10.04.2009 №170 (зі змінами), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідач 1 - військова частина НОМЕР_1 із поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позов разом з письмовими поясненнями.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що обсяг та зміст поданих військовослужбовцем документів на момент розгляду вказаного рапорту командування військової частини НОМЕР_1 не мало відповідних підстав для звільнення позивача з військової служби. Фахівцями військової частини НОМЕР_2 було розглянуто клопотання та документи щодо звільнення військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_1 , та повернуто їх на доопрацювання листом від 17 січня 2024 року (отримано військовою частиною НОМЕР_1 , 07 лютого 2024 року вх.№87), оскільки висновки за довідкою МСЕК від 26.10.2023 року та довідкою ЛКК від 02.11.2023 року різняться за своєю суттю. В довідці МСЕК висновок «протипоказана робота пов'язана з тривалою ходою», а в довідці ЛКК висновок «потребує постійного стороннього догляду безтерміново».
У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
У своїх запереченнях відповідач - 1 не погодився з викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив доводами позивача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 - військова частина НОМЕР_2 , правом подання відзиву на позов не скористався, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Ухвалою суду від 24.06.2024 витребувано у Військовій частині НОМЕР_1 та у Військовій частині НОМЕР_2 у термін - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали: належним чином засвідчену копію контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби.
Ухвалою суду від 25.07.2024 витребувано у Міністерства оборони України у термін - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали: належним чином засвідчену копію контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби.
Станом на час розгляду даної справи, витребувані ухвалами суду від 24.06.2024 та від 25.07.2024 документи до суду не надходили.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС та ч. 9 ст. 80 України, суд вирішує справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Головний сержант ОСОБА_1 перебував на військовій службі за контрактом на посаді головного сержанту ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.10.2023 №308-рс, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 №23 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, та з 10.10.2023 прийняв посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
З 22.06.2024 головного сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та вважати таким, що вибув до нового місця служби м. Слов'янськ Донецької області, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024.
ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого повторно 10.08.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідний актовий запис №190 від 24.04.1993.
ОСОБА_2 є інвалідом другої групи безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №112165, від 26.10.2023р.
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №878 та Довідки № 878 від 02.11.2023 року виданих 02.11.2023 року Лікарсько-консультативного комісією Комунальним некомерційним медичним підприємством "ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ "КРЕМЕНЧУЦЬКА"" ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
За наявними в матеріалах справи доказами, окрім, ОСОБА_1 , не має інших працездатних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати та надавати належну постійну допомогу ОСОБА_2 .
11 грудня 2023 року головний сержант ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_1 звернувся до Командира ІНФОРМАЦІЯ_4 в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через певні сімейні обставини, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 .
До рапорту були додані копії підтверджуючих документів, а саме: - копія паспорта дружини (завірена нотаріально); - копія Свідоцтва про народження дружини (завірена нотаріально); - копія Свідоцтва про шлюб (завірена нотаріально); - копія Довідки про взяття на облік ВПО (завірена нотаріально); - копія Довідки МСЕК (завірена нотаріально); - копії Висновку ЛКК і Довідки ЛКК про потребу в постійному сторонньому догляді (завірені нотаріально).
Факт отримання рапорту підтверджується розпискою повноважної особи військової частини НОМЕР_1 .
14.02.2024 представник позивача - адвокат Александров О.О. надав адвокатський запит до командира військової частини НОМЕР_1 (через ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ) з проханням Розглянути та задовольнити рапорт головного сержанта ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "Г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через певні сімейні обставини, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом другої групи безстроково, відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №112165, від 26,10.2023р., та яка потребує постійного стороннього догляду відповідно Висновку Лікарсько-консультативної комісії №878 від 02.11.2023 року і Довідки Лікарсько-консультативної комісії №878 від 02.11.2023 року.
23.02.2024 представник позивача адвокат Александров О.О. отримав лист від 06.03.2024 №1314/2/56/111/2490 штабу військової частини НОМЕР_2 на адвокатський запит щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у якому військова частина НОМЕР_2 повідомила наступне: «документи на звільнення головного сержанта ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (зі змінами) були повернені на адресу командира військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання у зв'язку з тим, що відповідно до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої Наказом Міністерства оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення».
Стверджуючи про вчинення суб'єктом владних повноважень бездіяльність у звільненні з військової служби та про невідповідність закону названого управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень, позивач ініціював даний спір.
По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Як встановлено судом, позивач проходить військову службу за контрактом, укладеним 05.05.2021.
Статтею 23 Закону №2232-ХІІ встановлені строки проходження військової? служби, зокрема і для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом.
Одночасно, п.2 ч. 9 ст. 23 Закону №2232-ХІІ встановлює правило що, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації?.
Аналогічне положення декларує пп. 2 п. 252 Положення №1153/2008, що військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період після введення воєнного стану - до оголошення демобілізації?.
Згідно абз. 3 п. 12 Положення, в особливий період продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених ч. 9 ст. 23 Закону №2232-ХІ оформлюється наказами по стройовій частині.
Військовослужбовець за бажанням може подати до служби персоналу військової частини другий примірник контракту, де робиться відповідний запис із зазначенням підстав продовження строку контракту. У разі неподання військовослужбовцем примірника контракту в першому примірнику робиться відповідний запис.
Отже, під час дії воєнного стану контракти, строк яких закінчився, продовжуються понад встановлений строк до визначених термінів. Та не можуть бути припиненими з підстави закінчення строку контракту. Окрім визначених законом випадків, які надають право під час дії воєнного стану розірвати контракт.
Тому, поняття контракт до оголошення рішення про демобілізацію означає, що строк контракту, який мав закінчитися під час дії воєнного стану не закінчується. Такий контракт продовжує діяти понад встановлені строки, з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації.
Відповідно до наданої позивачем до позовної заяви копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського складу від 05.05.2021, укладеного між Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , позивач добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Водночас, пунктом 3 Контракту передбачено, що цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач є військовослужбовцем, який проходить службу за контрактом, який вважається продовженим, в зв'язку з введенням в Україні військового стану.
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та звернувся до Командира ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-ХIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017р. за №94/29962; далі за текстом - Інструкція №735).
Згідно з п.1 розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ Інструкції №735 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За правилами п.5 розділу ІІІ Інструкції №735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Як то згадано у п.7 розділу ІІІ Інструкції №735, відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Згідно з п.12.1 розділу ХІІ Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Як то указано у п.14.10 розділу XIV Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
За правилами п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Приписами п.225 Положення №1153/2008 визначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: 2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
У розумінні ст.1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 62/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (затверджено Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX), який наразі триває.
Визначення поняття воєнний стан міститься в ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно якого воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація). Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Позивач у спірних правовідносинах проходить службу саме під час дії правового режиму воєнного стану і ці обставини учасниками справи не заперечуються.
11 грудня 2023 року головний сержант ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_1 звернувся до Командира ІНФОРМАЦІЯ_4 в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через певні сімейні обставини, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 .
До рапорту були додані копії підтверджуючих документів, а саме: - копія паспорта дружини (завірена нотаріально); - копія Свідоцтва про народження дружини (завірена нотаріально); - копія Свідоцтва про шлюб (завірена нотаріально); - копія Довідки про взяття на облік ВПО (завірена нотаріально); - копія Довідки МСЕК (завірена нотаріально); - копії Висновку ЛКК і Довідки ЛКК про потребу в постійному сторонньому догляді (завірені нотаріально).
Факт отримання рапорту підтверджується розпискою повноважної особи військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 06.03.2024 №1314/2/56/111/2490 на звернення представника позивача військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено наступне: «документи на звільнення головного сержанта ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (зі змінами) були повернені на адресу командира військової частини НОМЕР_1 на доопрацювання у зв'язку з тим, що відповідно до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої Наказом Міністерства оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення».
Водночас, згідно з вимогами чинного законодавства відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Такої відповіді матеріали справи не містять.
Отже, у спірних правовідносинах рішення за результатами розгляду поданих документів по суті порушеного у рапорті питання не прийнято, чим допущено протиправну бездіяльність з приводу розгляду прийняття рішення за рапортом Позивача, а отже права в цій частині підлягають поновленню.
Крім того, законодавством, а саме: ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, передбачені підстави для припинення (розірвання) контрактів та звільнення військовослужбовців з військової? служби, які проходять військову службу за контрактом:
- у мирний час;
- під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації та з моменту введення воєнного стану);
- під час мобілізації та дії воєнного стану.
З моменту введення воєнного стану застосовуються підстави передбачені пп. ґ п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ для припинення (розірвання) контрактів та звільнення військовослужбовців, а саме: г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
З вказаною нормою закону кореспондується і пункт 35 Положення №1153/2008, який говорить, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової? служби у період з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації на підставах, передбачених п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
А тому суд критично оцінює доводи відповідача 1 про неможливість звільнення позивача з військової служби, оскільки він проходить військову службу за контрактом, а не проходить військову службу за призовом під час дії мобілізації, оскільки вважає ці доводи необґрунтованими та безпідставними.
Щодо посилання відповідача на ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення належних документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №878 та Довідку № 878 від 02.11.2023 року, що видані Лікарсько-консультативною комісією Комунального некомерційного медичного підприємства "ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ "КРЕМЕНЧУЦЬКА"", відповідно до яких ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Суд зазначає, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З огляду на викладене, суд вважає, що висновок та довідка, складені ЛКК Комунального некомерційного медичного підприємства "ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ "КРЕМЕНЧУЦЬКА"", за №878 від 02.11.2023, про необхідність постійного стороннього догляду ОСОБА_2 , є належними доказами на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених абзацом 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2024р. у справі №120/1909/23.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання відповідача 1, як на причину неприйняття остаточного рішення по суті рапорту позивача про звільнення з військової служби, на невідповідність висновків за довідкою МСЕК від 26.10.2023 року та довідкою ЛКК від 02.11.2023 року, суд відзначає, що згідно з чинним законодавством вказані обставини не звільняють суб'єкта владних повноважень від необхідності виконання обов'язку з розгляду по суті рапорту військовослужбовця.
Відповідач оцінку поданим позивачем документам не надав та рішення за результатами їх розгляду по суті порушеного у рапорті питання не прийняв.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 було вчинено саме бездіяльність і з огляду на обставини отримання копії рапорту у межах обсягу матеріалів позову ця бездіяльність є протиправною.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом порушення прав позивача, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 з приводу прийняття рішення за рапортом позивача від 11 грудня 2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання відповідача 1 розглянути рапорт позивача від 11 грудня 2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з прийняттям відповідного рішення по суті рапорту, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд відмовляє, оскільки рішенням по суті рапорту позивача владним суб'єктом ще не прийнято, а отже, вказані позовні вимоги заявлені на майбутнє. Окрім того, у спірних правовідносинах звільнення з військової служби здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір" не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу прийняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з прийняттям відповідного рішення по суті рапорту, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 06.08.2024, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко