Справа №500/3530/24
07 серпня 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000016/2 від 20.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2024 згідно Фактури №78/02 від 24.02.2024 позивач придбала у нерезидента F.U.H. AUTO-MAX Piotr Trzos (Республіка Польща) автомобіль марки SKODA модель FABIA, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , вартістю 15500 злотих. Спосіб оплати: готівка.
З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі вказаної фактури, 19.03.2024 позивач через митного брокера подала до Тернопільської митниці митну декларацію МД №24UA403030003282U1. Митну вартість визначено за основним методом на рівні 157815,78 грн.
Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA403000/2024/000016/2 від 20.03.2024, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі МК України) до суми 23715,10 злотих.
Позивач з такими рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які давали можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 05.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача на адресу суду 17.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Мотивував тим, що під час здійснення митного контролю за МД №24UA403030003282U1 від 19.03.2024 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:
1. декларантом неправильно зазначено у графах 22 і 42 МД фактурну вартість товару.
Зокрема, у графах 22 і 42 МД декларантом зазначено фактурну вартість у сумі 15600 PLN, а згідно із рахунком-фактурою (інвойс) від 26.02.2024 №78/02 вартість транспортного засобу становить 15500 PLN;
2. декларантом до митного оформлення не надано платіжні документи, які б підтверджували факт здійсненої оплати відповідно до рахунка-фактури (інвойс) від 26.02.2024 №78/02;
3. згідно поданого до митного оформлення рахунка-фактури (інвойс) від 26.02.2024 №78/02 продавцем транспортного засобу є F.U.H. AUTO-MAX Piotr Trzos.
Однак, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.09.2023 № НОМЕР_2 власником транспортного засобу зазначено BZ WBK LEASING S.A. Даний факт викликає сумнів щодо достовірності виставленого рахунка-фактури.
4. подані декларантом до митного оформлення витяги з мережі Інтернет не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають заявленому до митного оформлення товару за наступними параметрами: потужності, об'єму двигуна, року випуску та технічному стану.
Таким чином, відповідач вважає, що у поданих до митної декларації документах наявні розбіжності та невідповідності, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2024/000016/2 від 20.03.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 18.06.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача від 17.06.2024 про розгляд справи №500/3530/24 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.03.2024 уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №24UA403030003282U1, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "Легковий автомобіль, що був у користуванні: марка: SKODA; модель: FABIA; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; рік випуску: 2016; тип двигуна: бензин; об'єм циліндрів двигуна: 1197 см3; кількість дверей - 5; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5. Призначення: для використання на дорогах загального призначення (приватне користування). Торгова марка: Skoda. Виробник: Skoda Auto AS/Czech Republic. Всього 1 штука.".
До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №78/02 від 26.02.2024;
- декларація про походження товару №UA.013.376357-24 від 18.03.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.09.2016;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 26.02.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 19.03.2024;
- договір про надання послуг митного брокера №11/03 від 11.03.2024;
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_5 від 26.02.1998;
- інші некласифіковані документи - DECYZJA NR KD.II.5410.2788.202 від 26.02.2024;
- інші некласифіковані документи - витяг з сайту https://ru.vinde від 11.03.2024;
- інші некласифіковані документи - витяг з сайту www.autoscout24 від 18.03.2024;
- інші некласифіковані документи - витяг з сайту www.mobile.de від 18.03.2024;
- інші некласифіковані документи - довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 04.09.2024;
- інші некласифіковані документи - заява про видачу посвідчення від 19.03.2024;
- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.3520649975.1 від 11.03.2024;
- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.3521023640.1 від 11.03.2024;
- копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0050164 від 26.02.2024;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.376357-24 від 18.03.2024;
- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № НОМЕР_6 від 28.08.2019.
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (надалі - АСМО "Інспектор") було згенеровано форми митного контролю:
"105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів";
"106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів";
"117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості";
"210-1 Проведення митного огляду транспортного засобу";
"911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей".
Також, АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:
"Товар №1 - Ймовірний ризик заниження митної вартості та ухилення від сплати платежів у повному обсязі по транспортному засобу. Ретельно перевірити характеристики товару, які впливають на визначення митної вартості.
Індикатори ризику пп. 3.3.4, 3.5.9 - переміщення транспортного засобу, який був у використанні, як товару.
Можливе заниження митної вартості транспортного засобу. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості транспортного засобу, у тому числі, характеристик товару, які впливають на визначення митної вартості.".
Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:
"Початок консультації з митним органом:
У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось).
Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
- якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару."
Уповноважена особа декларанта листом від 19.03.2024 повідомила митницю про те, що будь-які інші документи, що підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, відсутні та надати їх впродовж 10 календарний днів не вбачається за можливе і надаватись не будуть.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000016/2 від 20.03.2024, у гр. 33 якого зазначено "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності та не подано до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхові документи, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За митною декларацією від 19.03.2024 №24UA403030003282U1 згенеровано митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів", "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів", "210-1 Проведення митного огляду транспортного засобу", "911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей". Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. На вимогу декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, натомість листом від 19.03.2024 повідомлено митний орган про відсутність таких документів. Митним органом проведено митний огляд та забезпечено ідентифікацію транспортного засобу шляхом здійснення цифрової фотозйомки. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено наступне. Декларантом неправильно зазначено фактурну вартість товару у графах 22 і 42 ЕМД (15600 PLN), згідно з фактурою від 24.02.2024 №78/02 - 15500 PLN. Продавцем транспортного засобу відповідно до рахунка-фактури від 24.02.2024 №78/02 є F.U.H. AUTO-MAX Piotr Trzos, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.09.2023 № НОМЕР_2 власником зазначено BZ WBK LEASING S.A., що викликає сумнів щодо достовірності виставленого рахунка-фактури. Подані декларантом витяги з мережі Інтернет не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають заявленому до митного оформлення за наступними параметрами: потужності, об'єму двигуна, року випуску та технічному стану. Також, митним органом здійснено запит додаткових документів, в тому числі банківських платіжних документів, що стосуються товару, проте декларантом такі документи до митного оформлення не подані. Таким чином, заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно з ЕМД від 15.01.2024 №UA205170/2024/929 (товар - легковий автомобіль: марка - SKODA, модель - FABIA, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, об'єм двигуна - 1197 см3, потужність двигуна - 81 kw, номер кузова, тип двигуна - бензиновий, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, колісна формула - 4х2, категорія Т3 - М1, Призначення - пасажирський, для використання по дорогах загального призначення. Виробник "SKODA", торговельна марка - SKODA) на рівні 5500 євро/шт., що на момент подання ЕМД становить 23715,1 PLN.".
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Підставою для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно МД №24UA403030003282U1 від 19.03.2024 були такі обставини:
1. декларантом неправильно зазначено у графах 22 і 42 МД фактурну вартість товару.
Зокрема, у графах 22 і 42 МД декларантом зазначено фактурну вартість у сумі 15600 PLN, а згідно із рахунком-фактурою (інвойс) від 26.02.2024 №78/02 вартість транспортного засобу становить 15500 PLN;
2. декларантом до митного оформлення не надано платіжні документи, які б підтверджували факт здійсненої оплати відповідно до рахунка-фактури (інвойс) від 26.02.2024 №78/02;
3. згідно поданого до митного оформлення рахунка-фактури (інвойс) від 26.02.2024 №78/02 продавцем транспортного засобу є F.U.H. AUTO-MAX Piotr Trzos.
Однак, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.09.2023 № НОМЕР_2 власником транспортного засобу зазначено BZ WBK LEASING S.A. Даний факт викликає сумнів щодо достовірності виставленого рахунка-фактури.
4. подані декларантом до митного оформлення витяги з мережі Інтернет не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають заявленому до митного оформлення товару за наступними параметрами: потужності, об'єму двигуна, року випуску та технічному стану.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними та надуманими.
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант разом із митною декларацією подав необхідні документи відповідно до частини другої статті 53 МК України, які підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню: рахунок- фрактуру ПДВ №78/02 від 24.02.2024, де зазначено вартість товару - 15500,00 злотих, митну декларацію країни відправлення №24PL341010E0050164 від 26.02.2024 (із зазначенням митної вартості автомобіля 15600 злотих, що включає вартість митного оформлення); довідки від 19.03.2024 р. для митного оформлення щодо складових митної вартості (вартість транспортування 100 EUR; пояснення щодо різниці у 100 злотих між вартістю, зазначеною в фрактурі ПДВ №78/02 від 24.02.2024 р. та вартістю згідно декларацію країни відправлення №24PL341010E0050164 від 26.02.2024, що є сумою, сплаченою покупцем за митне оформлення в Польщі); Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.013.376357-24 від 18.03.2024; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 30.09.2016; Свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 26.02.2024; Рішення Старости в Стараховіце №KD.II.5410.2788.2024.MN від 26.02.2024 (щодо тимчасової реєстрації транспортного засобу за позивачкою); Витяги з сайтів (щодо ціни продажу аналогічних автомобілів); витяг з сайту (перевірка по VIN-коду).
Суд зазначає, що згідно фактури ПДВ №78/02 від 24.02.2024 оплата за придбаний автомобіль здійснювалася в готівковій формі, про що свідчить відмітка продавця, тому необґрунтованими є посилання митного органу у спірному рішенні на ненадання декларантом банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.
Більше того, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Відповідачем необґрунтовано вказано на наявність сумнівів щодо достовірності рахунку-фактури, з тієї підстави, що продавцем транспортного засобу відповідно до рахунку-фактури від 24.02.2024 №78/02 є F.U.Y. AUTO-MAX Piotr Trzos, а у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 30.09.2023 № НОМЕР_2 власником зазначено BZ WBK LEASING S. A.
Для митного оформлення декларант надавав свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 26.02.2024 та рішення старости в Стараховіце №KD.II.5410.2788.2024.MN від 26.02.2024 щодо тимчасової реєстрації транспортного засобу за позивачкою. Таке свідоцтво є тимчасовим реєстраційним посвідченням. Воно видається під час реєстрації або перереєстрації транспортного засобу і дає право на його використання на дорогах загального користування до 30 днів.
При цьому, за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз, чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
В свою, чергу з поданого декларантом рахунку-фактури від 24.02.2024 №78/02 зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія F.U.Y. AUTO-MAX Piotr Trzos, яка також вказана відправником (експортером) в митній декларації країни відправлення №24PL341010E0050164 від 26.02.2024. Легальність продажу автомобіля підтверджується тимчасовою реєстрацією автомобіля за Куземчак Олександрою згідно рішення старости Стараховіце. При цьому митне законодавство не вимагає від декларанта надання документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера.
На безпідставність такої позиції митного органу з приводу цього питання вказують і документи, які після прийняття оскаржуваного рішення були отримані позивачкою від продавця, та долучені до митної декларації МД №24UA403030003526U2 від 22.03.2024 за якою здійснено випуск транспортного засобу у вільний обіг: рахунки-фактури ПДВ №2020/09/FW/B/001205/C від 28.09.2020 та №FV/ST/CEN/0004/09/23 від 13.09.2023, згідно з якими компанія Stantader Leasing S.A., ІПН 5211295779 (колишня назва BZ WBK Leasing S.A., що підтверджується інформацією із загальнодоступних джерел: сайту компанії, інформації з державного судового реєстру Польщі (KRS)) у 2020 році продала транспортний засіб марки SKODA модель FABIA, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , компанії Krajowa Spolka Cukrowa S.A., ІПН НОМЕР_8 (у 2022 році перейменована в Krajowa Grupa Spozywcza S.A., що підтверджується інформацією із загальнодоступних джерел: сайту Вікіпедія, інформації з державного судового реєстру Польщі (KRS)), яка в свою чергу у 2023 році продала цей транспортний засіб компанії F.U.H. AUTO-MAX Piotr Trzos.
Отже, відповідач безпідставно поставив під сумнів достовірність виставленого позивачці рахунку-фактури від 24.02.2024 №78/02, з тих підстав, що продавцем транспортного засобу була компанія, яка не вказана у раніше виданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу на попереднього власника.
В оскаржуваному рішенні вказано, що декларантом неправильно зазначено фактурну вартість товару у графах 22 і 42 ЕМД (15600 PLN), згідно фактурою від 24.02.2024 №72/02 - 15500 PLN.
З цього приводу суд зазначає, що з аналізу норми статті 54 МК України, саме по собі неправильне, на думку контролюючого органу, заповнення окремих граф ЕМД, за умови вірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості (в даному випадку із врахуванням коригувань - 158257,93 грн), надання необхідних документів, які містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вірно обраного методу визначення митної вартості товару, відсутності документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості, - не може бути підставою для відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю.
Так, для підтвердження митної вартості автомобіля декларантом подано разом з митною декларацією окрім рахунку-фрактури ПДВ №78/02 від 24.02.2024, де зазначено вартість товару - 15500,00 злотих, також митну декларацію країни відправлення №24PL341010E0050164 від 26.02.2024 із зазначенням вартості автомобіля 15600,00 злотих, та довідки від 19.03.2024 для митного оформлення, в тому числі довідку з поясненням щодо різниці у 100 злотих між вартістю, зазначеною в фрактурі ПДВ №78/02 від 24.02.2024 та вартістю згідно декларацію країни відправлення №24PL341010E0050164 від 26.02.2024, що є сумою, сплаченою покупцем за митне оформлення в Польщі, а також довідку про транспортні витрати - 100 EUR.
У постанові від 31.05.2019 у справі №804/16533/14 Верховний Суд наголосив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у відповідача зазначені документи не викликали жодних сумнівів, натомість підставою винесення цього рішення слугувало спрацювання системи управління (аналізу) ризиками АСАУР.
Проте саме наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості згідно з поданими документами, а не через спрацювання АСАУР, є обов'язковою умовою для витребування додаткових документів, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З огляду на це, на переконання суду, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний і достатній пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України.
Отож суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В свою чергу, декларант позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17).
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Окрім того суд зазначає, що вартість ТЗ залежить від різних чинників: комплектації, модифікації, технічних характеристик, стану авто, перебування ТЗ у ДТП, чи повністю справне, чи на ходу, показника пробігу тощо, а з наданої інформації не вбачається чи є такі ТЗ ідентичні з ТЗ позивача.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО "Інспектор" та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Так, в оскаржуваному рішенні про коригування, в 33 графі зазначено, що за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно ЕМД від 15.01.2024 №UA205170/2024/929.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. При цьому виходячи з характеристик товару такий не є ідентичним до товару задекларованого позивачем.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
За наведених обставин та з урахуванням положень нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за МД №24UA403030003282U1, а тому рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000016/2 від 20.03.2024 належить визнати протиправним та скасувати, позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 968,96 грн, що сплачений з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000016/2 від 20.03.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору на суму 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 07 серпня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 );
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576);
Головуючий суддя Мартиць О.І.