07 серпня 2024 року Суми Справа № 480/3167/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Сумської митниці,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2021 № 0001272419 та № 0001282419.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказ про проведення перевірки та акт не містять жодних фактів про виявлення контролюючим органом ознак, що свідчать про можливе порушення позивачем законодавства з питань державної митної справи та в чому саме вони полягають. Документи отримані від ГУНП в Сумській області та Сумської окружної прокуратури, на підставі яких здійснювалася перевірка, не могли бути використані, оскільки вони не є матеріалами, отриманими в порядку та спосіб, передбачений Митним кодексом України або іншими законами України. Обставини сплати ОСОБА_2 коштів у сумі 1450 дол. США митним органом не перевірялись, а позивачу не відомо, у зв'язку з чим та конкретно за що, сплачувалися ці кошти, чи не поверталися вони платнику.
Звертає увагу суду, що відповідачем взято як базу оподаткування ввізним митом та ПДВ суму у розмірі 5400 дол. США, з якої 3950 дол. США - фактурна вартість товару, яка сплачена за декларацією від 04.01.2019 та 1450 дол. США - витрати на транспорт, сплачені за платіжним дорученням від 31.10.2018. В той же час, у декларації позивачем визначена митна вартість товару у розмірі 108671,14 грн, що еквівалентно 3950 дол. США, з якої 3550 дол. США - фактурна вартість товару, сплачена за накладною від 07.03.2018 та 400 дол. США - сума доставки товару з порту Лос - Анджелеса до порту Одеси. Проте відповідачем під час коригування митної вартості товару 400 дол. США, сплачені за транспортування, не були враховані, а фактично до суми фактурної вартості товару у розмірі 3550 дол. США було двічі враховано витрати на транспорт у сумі 400 дол. США та у розмірі 1450 дол. США. Тому визначення бази оподаткування в розмірі 148563,08 грн, що еквівалентно 5400 дол. США є необгрунотованим і завищеним. Зазначений показник впливає на визначення податкових зобов'язань зі сплати мита, ПДВ та розміру штрафних санкцій.
Судом 30.05.2022 було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
До суду 23.06.2022 надішла заява позивача про продовження строку для подання відзиву, яка фактично задоволена судом. До суду 05.07.2023 надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує.
Відзив мотивовано тим, що перевірка була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства. Під час митного оформлення не було надано відповідачу документ, який підтверджує фактичні витрати на транспортування товару у сумі 1450 дол. США. Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування за митною декларацією позивача, встановлено не декларування в повному обсязі митної вартості транспортного засобу. Тому після митного оформлення було проведено перевірку позивача, під час якої, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару, як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість в розмірі 148563,08 грн, еквівалент 5400 дол. США, яка складається з фактурної вартості товару, фактично сплаченої за МД в сумі 3950 дол. США та транспортних витрат у сумі 1450 дол. США, сплачених за платіжним дорученням. У зв'язку із заниженням позивачем податкових зобов'язань зі сплати мита та ПДВ, відповідачем були прийняті ППР, якими донараховано позивачу суми зобов'язань зі сплати мита та ПДВ, виходячи з митної вартості товару 148563,08 грн і застосовано штрафні санкції.
До суду 13.07.2022 від позивача надішла відповідь на відзив.
Позивач заначає, що у зв'язку з відсутністю у позивача платіжних документів, які б підтверджували митну вартість товару, ним було застосовано резервний метод визначення митної вартості. На підставі консультацій з митним органом, митна вартість автомобіля позивачем була визначена на раніше визнаних (визначених) митних вартостях. Ця митна вартість була визнана митним органом, оскільки за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган письмове рішення про її коригування, відповідно до положення ст. 55 МК України, не приймав.
До суду 19.07.2022 від відповідача надішли заперечення, в яких він просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з аналогічних підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.
26.09.2022 до суду від відповідача надішли додаткові пояснення, в яких ним зазначено, що у відповідності до ст. 112 МК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Твердження позивача, що до митного оформлення були надані усі необхідні документи, які визначають митну вартість товару, є необгрунтовані, оскільки у повідомленні від 02.12.2021 відповідачем пропонувалось позивачу надати всі наявні у нього документи, проте позивачем не було надано документи про витрати на транспортування товару у сумі 1450 дол. США.
Судом 21.11.2023 постановлено ухвалу про витребування у відповідача копії рішення про коригування митної вартості товару.
На виконання зазначеної ухвали 27.11.2023 відповідачем надано до суду додаткові пояснення. Відповідач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару окремим документом не офрмлювалося, а зазначено в акті перевірки.
Встановлені судом фактичні обставини.
31.10.2018 платежем SW24IA31O06256 Matyshynets Vasylui Vasylevych здійснив сплату коштів ''Atlantic Express Corp'' у розмірі 1450 дол. США за транспортування ТЗ FORD ECOSPORT, 2018 року виготовлення, VIN: MAJ3P1TE6JC175266 (а.с.34-36, 106, 107).
04.01.2019 уповноваженою особою від позивача, як декларанта - ОСОБА_3 , при митному оформленні товару - легковий автомобіль, що був у користуванні FORD ECOSPORT, 2018 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , були надані митна декларація з необхідними документами, що не заперечується сторонами. В митній декларації № UA805180/2019/000276 від 04.01.2019 зазначено митну вартість товару у сумі 108671,14 грн - еквівалент 3950 дол. США по курсу 27,511682 грн / 1 дол. США, виходячи з фактурної вартості товару 3550 дол. США та витрат на транспортування товару у сумі 400 дол. США (а.с.105).
11.02.2021 Сумською обласною прокуратурою та 29.03.2021 Головним управлінням Національної поліції України в Сумській області повідомлено Слобожанську митницю про можливі порушення вимог законодавства, а саме в частині митного оформлення вантажних відправлень автомобілів, що надходять морським шляхом (а.с.37-38, 99-100).
19.02.2021 та 23.04.2021 Слобожанською митницею Держмитслужби було направлено до Сумської обласної прокуратури запити з проханням надати письмовий дозвіл на розголошення відомостей отриманих в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 11.09.2020 за № 42019200000000189, в тому обсязі, які необхідні для проведення документальних перевірок дотримання громадянами законодавства України з питань митної справи (а.с.101-102).
03.06.2021 Сумською окружною прокуратурою було надано дозвіл на використання іншими митницями Держмитслужби матеріалів у повному обсязі, необхідному та достатньому для проведення перевірок (а.с.103).
01.12.2021 Сумською митницею було видано наказ № 217 про проведення щодо позивача у період з 09.12.2021 до 10.12.2021 документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування митних платежів за митною декларацією № UA805180/2019/000276 від 04.01.2019 (а.с.108).
02.12.2021 позивачу направлено повідомлення про проведення невиїзної перевірки (а.с.109-110).
13.12.2021 щодо позивача було складено акт № 59/21/7.24-19/1955705167 про результати документальної невиїзної перевірки, у висновку якого зазначено про заниження відповідачем податкових зобов'язань за митною декларацією № UA805180/2019/000276 по сплаті ввізного мита на суму 3989,19 грн та по сплаті ПДВ на суму 8776,23 грн (а.с.39-50). 13.12.2021 акт перевірки надіслано позивачу (а.с. 112).
Позивач листом від 20.12.2021 надав заперечення до акту перевірки. Вказані обставини сторонами не спростовуються.
Сумською митницею було прийнято висновок № 7/7.24-19 від 28.12.2021 на заперечення позивача, в якому зазначено про правомірність висновків, які містяться в акті (а.с.114-117).
30.12.2021 Сумською митницею було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001282419 про збільшення суми зобов'язання зі сплати ПДВ на 8776,23 грн та застосовано штраф у сумі 2194,06 грн (а.с. 51-53, 148); № 0001272419 про збільшення суми зобов'язання зі сплати мита на 3989,19 грн та застосовано штраф у сумі 997,30 грн (а.с. 54-56, 148).
Вважаючи спірні ППР протиправними, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновки суду та їх мотиви.
1. Щодо наказу про проведення перевірки та використання інвойсів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій.
Матеріали справи підтверджують, що спірна перевірка була призначена наказом відповідача, на підставі вказаної норми, за інформацією Сумської обласної прокуратури та ГУНП в Сумській області про SWIFT - трансакції. З листа ГУНП в Сумській області від 29.03.2021 вбачається, що разом з ним Слобожанській митниці надано компакт-диск формату DVD-R, на якому записані електронні документи - копії інвойсів у вигляді графічних зображень (а.с. 100).
Зокрема, митному органу було надано інвойс за транспортування ТЗ (а.с.34), який позивачем при здійсненні митного оформлення не надавався, що свідчить про можливе порушення законодавства з питань митної справи.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав у контролюючого органу для призначення та проведення перевірки, а саме відповідно до норм п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України.
Наказ на проведення перевірки містить предмет - правильність визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією № UA805180/2019/000276 та юридичну підставу - п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України. Наказ на перевірку позивачем не оскаржувався та вичерпав свою дію.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані зокрема інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
В листах Сумської окружної прокуратури від 11.02.2021 та 03.06.2021, а також в листі ГУНП в Сумській області від 29.03.2021, надано дозвіл на використання митницями матеріалів у повному обсязі, необхідному та достатньому для проведення перевірок.
Отже, суд зазначає, що інвойси, надані прокуратурою та поліцією, правомірно використані відповідачем при здійсненні перевірки.
2. Щодо суті порушення.
Відповідно до пунктів "а" і "b" ч. 2 ст. 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947): оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Нормою ст. 39 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів. У разі переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових відправленнях для цілей оподаткування додатково може застосовуватися фактурна вартість цих товарів, зазначена у товаросупровідних документах, складених відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм глави 9 МК України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 21 ст. 58 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 МК України.
Приписом ч. 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Нормою ч. 1 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита є дата подання митному органу митної декларації або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Приписом п. 190.1 ст. 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Отже, декларант (уповноважена особа) під час митного оформлення повинен надати достовірні відомості щодо митної вартості товару, яка включає в себе його дійсну фактурну вартість, фактичні витрати на транспортування, страхування, а у випадку заниження митної вартості товару і не виявлення цього під час митного оформлення, зазначене не може бути підставою для звільнення платника від сплати митних платежів, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.
Як встановлено судом, дійсна фактурна вартість транспортного засобу складає 3550 дол. США, про що при митному оформленні надавався інвойс від 07.09.2018. Митну вартість ТЗ позивачем було заявлено у сумі 108671,14 грн - еквівалент 3950 дол. США по курсу 27,511682 грн / 1 дол. США, виходячи з фактурної вартості товару 3550 дол. США та витрат на транспортування товару у сумі 400 дол. США. В той же час, фактичні витрати на транспортування ТЗ до кордону України складають 1450 дол. США, а не 400 дол. США.
В описовій частині акту перевірки зазначено, що уповноваженою особою під час митного оформлення надавався інвойс від 07.09.2018 на суму 3550 дол. США, митна вартість товару визначена на рівні 3950 дол. США. За результатами опрацювання інформації встановлено, що через АТ КБ ''Приватбанк'' Matyshynets Vasylui Vasylevych здійснив сплату коштів у розмірі 1450 дол. США за транспортування ТЗ. Таким чином, перевіркою встановлено недекларування в повному обсязі вартості доставки ТЗ до кордону України (а.с.42-43).
Далі по тексту акту перевірки зазначено, що органом митного контролю було прийнято рішення про коригування митної вартості товару, як бази оподаткування ввізним митом та ПДВ в розмірі 148563,08 грн, еквівалент 5400 дол. США, яка складається з фактурної вартості сплаченої за декларацією у розмірі 3950 дол. США (а.с. 48) та суми транспортних витрат у розмірі 1450 дол. США.
Суд звертає увагу, що в акті перевірки посадовими особами відповідача правильно зазначено про недекларування в повному обсязі вартості доставки ТЗ до кордону України (оскільки така вартість задекларована у розмірі 400 дол. США, а фактично складає 1450 дол. США), проте двічі враховано витрати на транспортування ТЗ при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість товару визначена відповідачем у сумі 5400 дол. США, виходячи з суми фактурної вартості товару 3550 дол. США та витрат на транспортування у розмірах 400 та 1450 дол. США.
Відповідно до ч. 14 ст. 354 МК України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем в акті перевірки зроблено помилкові висновки щодо коригування митної вартості товару, як бази оподаткування ввізним митом та ПДВ в розмірі 148563,08 грн - еквівалент 5400 дол. США, оскільки фактична митна вартість товару складає 5000 дол. США (еквівалент - 137558,41 грн), враховуючи 3550 дол. США сплачених за ТЗ (інвойс від 07.09.2018) та 1450 дол. США, сплачених за транспортування ТЗ до кордону України (платіжне доручення від 31.08.2018 (SW24IA31O06256).
Отже, суд дійшов висновку про заниження позивачем бази оподаткування митної вартості товару на суму 400 дол. США, із розрахунку (3550 + 1450) - (3550 + 400), що є порушенням митного законодавства.
3. Щодо правомірності ППР.
Фактичною базою оподаткування митом та ПДВ є сума у розмірі 5000 дол. США., еквівалент - 137558,41 грн. Тому мито за товар складає 13755,84 грн (ст. 374 МК України).
На підставі норм ст. 191, 218 ПК України податок на додану вартість фактично складає 30418,80 грн, з розрахунку 20% (база оподаткування - 137558,41 грн + мито у розмірі 13755,84 + акцизний податок у фіксованому розмірі 779,73 грн).
В той же час, у декларації уповноваженою особою від позивача розраховано мито у сумі 10867,11 грн та ПДВ у розмірі 24063,60 грн, а саме з розрахунку 108671,14 + 10867,11 + 779,73.
Таким чином, позивачем занижено податкові зобов'язання зі сплати мита на суму 2888,73 грн (13755,84 - 10867,11) та зі сплати ПДВ на суму 6355,20 грн (30418,80 - 24063,60). Різниця між нарахованими контролюючим органом зобов'язаннями, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та зобов'язаннями, які мають бути сплачені позивачем, складають: зі сплати мита 1100,46 грн (3989,19 - 2888,73) та зі сплати ПДВ 2421,03 грн (8776,23 - 6355,20).
4. Щодо штрафу.
Нормою п. 123.1 ст. 123 ПК України встановлено санкцію у формі штрафу за вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання у розмірі 10% суми визначеного податкового зобов'язання. Пунктом 123.2 цієї статті за вчинення таких же дій умисно встановлено санкцію у розмірі 25% суми зобов'язання.
Необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують, що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, а й передбачав його суспільно небезпечні наслідки й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
Матеріалами справи підтверджується факт того, що уповноваженою особою від позивача 04.01.2019 неправильно зазначено суму митної вартості товару в декларації, виходячи з фактурної вартості 3550 дол. США та витрат на транспортування - 400 дол. США та факт того, що дійсна вартість витрат на транспортування складала 1450 дол. США. за SW - платежем, здійсненим ОСОБА_2 .
Доказів того, що позивач умисно не надала митному органу інформації щодо дійсної митної вартості товару матеріали справи не містять.
Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце неправильне визначення позивачем суми податкового зобов'язання без умислу.
Тому спірні ППР є протиправними, а саме в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 25% суми заниження зобов'язання, а не 10%.
Отже, відповідач повинен був застосувати до позивача штрафні санкції зі сплати мита у сумі 288,87 грн та зі сплати ПДВ - 635,52 грн.
Різниця між штрафними санкціями, нарахованими контролюючим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та штрафними санкціями, які мають бути застосовані до позивача, складають: зі сплати мита 708,43 грн (997,30 - 288,87) та зі сплати ПДВ 1558,54 грн (2194,06 - 635,52).
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме визнає протиправними та скасовує ППР, в частині збільшення зобов'язання зі сплати мита на суму 1100,46 грн і застосування штрафу на суму 708,43 грн, а також щодо збільшення зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 2421,03 грн та застосування штрафу на суму 1558,54 грн. Крім того, суд формулює резолютивну частину рішення у спосіб, який необхідний для його ефективного виконання. В задоволенні іншої частини позовних вимог
Судові витрати.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, проте даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, яка виразилась у неправильному розрахунку сум грошових зобов'язань та сум штрафів у ППР, то суд, на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 1984,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2021 № 0001272419 та № 0001282419 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської митниці від 30.12.2021 № 0001272419, а саме в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання зі сплати мита на суму 1100,46 грн і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 708,43 грн та від 30.12.2021 № 0001282419, а саме в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 2421,03 грн і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1558,54 грн.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської митниці - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Сумської митниці (вул. Юрія Ветрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631), за рахунок бюджетних асигнувань, 1984 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн 80 (вісімдесят) коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено та підписано суддею 07.08.2024.
Суддя А.І. Сидорук