07 серпня 2024 року м. Рівне №460/6604/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)"
про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор установи виконання покарань від 10.01.2024.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він відбуває покарання в ДУ «Городищенська ВК (№96)». Постановою начальника цієї установи 10.01.2024 позивача його було поміщено в ДІЗО (карцер) установи строком на 14 діб. З вказаним рішенням адміністрації установи він не погоджується, вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Позивач стверджує, що він не порушував встановленого порядку відбування покарання, а тому підстав для застосування дисциплінарного стягнення не було. Також, вказує, що обраний йому вид дисциплінарного стягнення не відповідає тяжкості та характеру нібито вчиненого ним проступку. Поряд з цим вважає, що сама процедура застосування заходу дисциплінарного впливу була проведена з порушенням його права на захист. Пояснив, що відповідно до ч.5 ст.135 Кримінально-виконавчого кодексу України, особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Незважаючи на заяву позивача щодо забезпечення права користуватися послугами адвоката для здійснення представництва його інтересів, засідання дисциплінарної комісії в установі відбування покарання пройшло без участі адвоката. За наведених обставин просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 08.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечує повністю. Обґрунтовуючи заперечення, вказав, що згідно з п. 1, 3 ч. 3, п. 2 ч. 4 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами. Засудженим забороняється спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій. При цьому, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, можуть застосовуватися заходи стягнення.
Вказує, що під час проведення обшуку дільниці карантину в ліжковій тумбі позивача виявлено мобільний телефон марки IPhone. На підставі рапорту заступника чергового помічника начальника установи, інженера групи з охорони праці була проведена перевірка, якою повністю доведений факт вчинення проступку позивачем, враховані накладені на нього раніше дисциплінарні стягнення, а також обставини, які обтяжують покарання.
Також представник повідомив, що з метою забезпечення засудженому права на захист адміністрацією установи письмово роз'яснено позивачу можливість залучення адвоката або іншого фахівця в галузі права. Однак, позивач ознайомившись зі змістом розписки, від її підпису відмовився. Тому, вказує, що відповідач вжив всіх можливих заходів для реалізації засудженим свого права на захист у вказаному дисциплінарному провадженні. Відтак, вважає, що порядок накладення дисциплінарних стягнень повністю дотриманий. З тих підстав просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
Матеріалами справи стверджується і сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ "Городищенська ВК (№96)".
04 січня 2024 року, близько 12 години 50 хвилин, під час проведення обшуку в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджених державної установи «Городищенськавиправна колонія (№96)» у засудженого ОСОБА_1 за при ліжковою тумбочкою, було виявлено термінал мобільного зв??язку «IPONE», MODEL A|429, FCC ID: BCG-E25994, IC: 579C-B2610A, IME1: НОМЕР_1 та зарядний пристрій до нього про що, черговим помічником начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» майором внутрішньої служби Миколою ЛІТВІНОМ, інженером групи з охорони праці державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_2 та заступником чергового помічника начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_3 було складено та подано рапорт від 04.01.2024 №1/КДіР на ім?я в.о. начальника установи підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_4 .
Згідно пояснень заступника чергового помічника начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_5 та інженера групи з охорони праці державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_6 від 04.01.2024, 04 січня 2024 року близько 12 години 50 хвилин, під час проведення обшуку засуджених, які перебувають на ДКДіР, було виявлено засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вів себе підозріло.
Вище вказаному засудженому було проведено неповний обшук без роздягання.
Під час проведення обшуку у засудженого ОСОБА_1 за при ліжковою тумбочкою, було виявлено термінал мобільного зв?язку моделі «IPONE» та зарядний пристрій.
Вище вказаний заборонений для користування засудженими предмет було вилучено та передано в чергову частину установи до з'ясування питання по суті.
Відповідно до Актів від 03.01.2024 та від 04.01.2024 року працівниками установи було запропоновано надати письмове пояснення засудженому з приводу вищевказаного факту порушення, проте засуджений по даному факту відмовився надати будь-яке пояснення, в усній формі вину визнав. Про що й складено даний акт.
Також, відповідно до розписки від 04.01.2024 року, за змістом якої засудженому ОСОБА_7 доведено (роз'яснено вимоги КВК України) що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь на засіданні дисциплінарної комісії установи щодо доцільності застосування до нього заходів стягнення. Про час та місце (службовий кабінет начальника установи) засідання дисциплінарної комісії позивача повідомлено завчасно. Правової допомоги зі сторони адвоката або фахівця у галузі права під час підготовки і розгляду його дисциплінарного проступку позивач зазначив, що не потребує. Також йому роз'яснено, що за його заявою термін розгляду дисциплінарного проступку може бути продовжений, але не більше як на дві доби та зазначено, що дисциплінарну комісію призначено на 10.01.2024 року. Позивач з розпискою ознайомився шляхом зачитування, від підпису останній відмовився.
Відповідно до витягу з протоколу №03 засідання дисциплінарної комісії з питань доцільності застосування дисциплінарних стягнень відбувалось за особистої участі засудженого.
10.01.2024 державною установою “Городищенська виправна колонія (№96)” прийнято постанову про поміщення засудженого ОСОБА_1 в ДІЗО установи строком на 14діб без виведення на роботу, у зв'язку тим, що засуджений допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, що виразилося у зберіганні забороненого для користування засудженим предмету, мобільного телефону марки IPONE», MODEL A|429, FCC ID: BCG-E25994, IC: 579C-B2610A, IME1: НОМЕР_1 та зарядного пристрою до нього.
Своїми діями ОСОБА_8 порушив п. п. 1,2,3 ст.9, п.3та п. п. 8,1 ч.4 ст 107 КВК України. Постанову оголошено, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено засудженому, останній від підпису відмовився.
Відповідно до медичного висновку від 10.01.2024 засуджений ОСОБА_1 за станом здоров'я може утримуватись в карцері.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кримінально-виконавчим кодексом України, який є складовою частиною кримінально-виконавчого законодавства України, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими, а також Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Положеннями ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі- КВК України) передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Згідно з абз. 7 ч. 1, абз. 2, 4 ч. 3, абз. 2 ч. 4 ст. 107 КВК України засуджені, зокрема: мають право одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет; зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядку дня колонії, тощо. При цьому засудженим забороняється спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій.
Ці норми корепондуються з розділом ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 року за № 1010/32462 (далі - Правила),
Згідно з пунктом 2 з розділу XIV Правил адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин. Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. У зв'язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї) за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонна розмова може бути надана у будь-який час. Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
Серед переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено, що затверджений Додатком 3 до Правил є, зокрема, радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу ХІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань), а також ножі, бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною головкою) та інші гострорізальні і колючі предмети.
Згідно абз. 7 розділу ХХХІІІ Правил на засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені статтями 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXI цих Правил.
Абзац 2 пункту 2 розділу ХХІ Правил встановлює, що застосування заходів стягнення у виді поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань оформлюється постановою начальників таких установ (додаток 25).
Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. (абз. 3 п. 2 розділу ХХІ Правил).
Статтею 131-1 КВК України визначено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися заходи стягнення, зокрема, поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо того, що оскаржувані постанови відповідача не містять ніякої мотивації та обґрунтування, суд зауважує таке.
Відповідно до ч. 16 ст. 134 КВК України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.
Згідно ч. 1 ст. 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч.6 ст. 135 КВК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 134 КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.
Частина 7 статті 135 КВК України вказує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Щодо постанови про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор.
09.01.2024 в.о. начальника ДУ “Городищенська виправна колонія (№96)” підполковником внутрішньої служби ОСОБА_9 затверджено висновок по факту вилучення мобільного телефону. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що за порушення встановленого порядку відбування міри кримінального покарання, що виразилось у зберіганні заборонених предметів та неправомірних взаємовідносин із персоналом установи, відмові виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії слів, вирішити питання щодо притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності згідно вимог ст. 132 КВК України.
Вина засудженого підтверджується рапортом чергового помічника начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» майора внутрішньої служби ОСОБА_10 , інженера групи з охорони праці державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_11 та заступника чергового помічника начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_12 , а також матеріалами проведеної службової перевірки. Відповідно до цих документів, причинами такого дисциплінарного проступку є власна недбалість та легковажність до вимог встановленого порядку відбування покарання. Мотивом порушення є свідоме бажання зберігати та використовувати заборонений для користування засудженими предмет.
Таким чином своїми діями засуджений порушив вимоги п.1 ч. 1 ст. 9, п.1 ч.3 та п.2 ч. 4 ст. 107 КВК України. Зібраними матеріалами повністю підтверджено наявність усіх ознак дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_1 та факт вчинення ним такого порушення.
09.01.2024 року начальник ділянці карантину, діагностики та розподілу ОСОБА_13 , в к вв'язку з встановленням ознак вини засудженого та відповідність вчинку дисциплінарного проступку, клопотав про розгляд питання про притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності.
Засуджений відмовився надавати пояснення стосовно вчиненого ним проступку, хоча адміністрацією установи йому було запропоновано їх надати.
У зв'язку з доведеністю наявності у діях позивача усіх ознак дисциплінарного проступку та з врахуванням причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, дисциплінарна комісія з питання доцільності застосування дисциплінарних стягнень вирішила клопотати перед начальником колонії про застосування до засудженого в порядку ст.132, 134 КВК України заходів дисциплінарного стягнення у виді поміщення у карцер строком на 14 діб.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вказана постанова містять суть порушення та вид стягнення, підписана начальником установи та містить інформацію про її оголошення засудженому.
Форма оскаржуваної постанови відповідача повністю відповідає Додатку 25 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Також суд вважає, що перевірка за фактом порушень ОСОБА_1 вимог порядку відбування покарання проведена відповідачем відповідно до встановленої процедури та у строки визначені законом, з урахуванням обставин вчиненого та поведінки засудженого.
Рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є детально вмотивованими та обґрунтованими з урахуванням усіх обставин вчинення засудженим порушення, тяжкості і характеру проступку, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Оцінюючи доводи позивача щодо обмеження відповідачем його права на захист, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 135 КВК України регламентується, що особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
В досліджених судом матеріалах наявні розписки, за змістом яких доведено до ОСОБА_1 що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь на засіданні дисциплінарної комісії установи щодо доцільності застосування до нього заходів стягнення. Про час та місце (службовий кабінет начальника установи) засідання дисциплінарної комісії позивача повідомлено завчасно розпискою під особистий підпис.
Судом достовірно встановлено, що позивачу в строк до початку розгляду дисциплінарною комісією питань про доцільність застосування дисциплінарних була надана можливість звернутися для отримання правової допомоги. Проте, останній від підпису розписок відмовився, з їх змістом ознайомився шляхом зачитування.
Про звернення за отриманням правової допомоги керівництво установи відбування покарань не повідомив.
В засіданні комісії приймав участь особисто.
За наведених обставин, доводи позивача щодо позбавлення його права на захист є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність прийнятого оскаржуваного рішення не спростована у ході судового розгляду.
Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність ухваленого ним рішення.
З урахуванням викладеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 серпня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державна установа "Городищенська виправна колонія (№ 96)" (с. Городище,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35341, код ЄДРПОУ 08564386)
Суддя В.В. Щербаков