Справа № 420/13852/24
07 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНА ДОМУС” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення ,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000061/2 від 26.04.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) №24UA500020004119U7 від 25.04.2024, щодо постачання товару №1 прямокутний плаский виріб, несамоклейний гнучкий - 150000 шт. Торговельна марка BONA DOMUS. Країна виробництва - Китай. Виробник JLIP GROUP CO.,LTD. Відповідачем було направлено повідомлення декларантові, в якому вимагались додаткові документи, окрім тих, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи та пояснення. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією (МД) №24UA500020004119U7 від 25.04.2024 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач наддав відповідь на відзив, а відповідач заперечення, в який вони обгрунтовують свою позиції щодо заявленого спору.
Судом встановлені такі обставини по справі.
04.11.2020 року між позивачем ТОВ “БОНА ДОМУС” (покупець) та компанією JLIP GROUP CO.,LTD (Китай) (продавець) укладено контракт № QG20, відповідно до п.п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються “Товар”) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід'ємною частиною даного контракту.
Оплата за товар здійснюється відповідно до умов даного контракту і інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту ( п. 5.1.5 контракту).
25.04.2024 року декларантом ТОВ «БОНА ДОМУС» було подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №24UA500020004119U7 для оформлення вантажу: Товар № 1 Прямокутний плаский виріб, несамоклейний гнучкий. Складається з двох зовнішніх шарів, з малюнками з одного боку та текстом, розміром 98см*58см - 150000 шт. Торговельна марка BONA DOMUS. Країна виробництва - Китай. Виробник JLIP GROUP CO.,LTD.
25.04.2024 Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про розбіжності у поданих до митного оформлення документах.
26.04.2024 Позивач листом №26/04 надав свої пояснення та додаткові документи, наголосив на надання вичерпного переліку документів, що підтверджують митну вартість товару, просив оформити подану декларацію, також надав додаткові документи.
26.04.2024 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000061/2, яким митну вартість товару № 1 скориговано до рівня до рівня 2,13 дол. США/кг, замість 1,0914 дол США /кг. яка була заявлена декларантом. Складено Картку відмови №UA500020/2024/000157 в прийнятті митної декларації №24UA500020004119U7 від 25.04.2024 в зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до Рішення №UA500020/2024/000061/2 від 26.04.2024 року в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33, а саме:
1) надана копія митної декларації країни відправлення не завірена належним чином та надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;
2) в інвойсі від 29.01.2024 № QG23-6060F01 вказано що умовою оплати є передплата у сумі інвойсу, також у цьому ж інвойсі вказано, відповідно до п.5.1.3 контракту QG20 від 04.11.2020 - відтермінований платіж у строк 160 діб, внаслідок чого неможливо перевірити правильність здійснення оплати;
3) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 19.11.2023 б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR ROMANIA, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.
Позивач не погодився з висновками митного органу та звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту, а виявлені неточності чи неповнота у наданих документах не впливали на визначення митної вартості, виходячи з наступного.
1) Щодо надання копії митної декларації країни відправлення, не завіреної належним чином та без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, позивач зазначив, що митниці було надано переклад експортної декларації на українську мову.
Зазначене підтверджується листом позивача №26/04 від 26.04.2024 року в якому надіслані пояснення по розбіжностях та додано експортну декларацію українською мовою.
У відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує надання декларації країни відправлення українською мовою.
Відповідно суд приходить до висновку, що такі висновки митного органу є протиправними та необґрунтованими.
2) Щодо умов оплати в інвойсі від 29.01.2024 № № QG23-6060F01 де вказано, що умовою оплати є передплата у сумі інвойсу, також у цьому інвойсі вказано, відповідно до п.5.1.3 контракту № QG20 від 04.11.2020 - відтермінований платіж у строк 160 діб, внаслідок чого митний орган зазначає про неможливість перевірити правильність здійснення оплати, позивач вказує, що наданий Інвойс визначає розмір передплати який декларантом здійснений. При цьому він також містить в собі і відомості про повну вартість поставки, що виключає будь які сумніви стосовно вартості товарів. До митного оформлення надано платіжну інструкцію з банку щодо сплати частини вартості товару сплачену відповідно до Інвойсу.
Зазначені обставини судом перевірені і встановлено, що позивачем разом з митною декларацією був наданий інвойс та додатково на вимогу митного органу були надані платіжні інструкції щодо оплати частини товару.
Суд зазначає, що в контракті зазначені не інші умови, як вказує відповідач, а можливі і інші, тобто і з відтермінуванням платежу, але якщо платежі здійснено і це підтверджено то вимоги/зауваження митного органу жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару за ціною, що була сплачена та підтверджена у інвойсі. У таких зауваженнях відсутня будь яка логічність висновків, оскільки вони не підлягають розумному аналізу.
3) Щодо прайс-листа виробника товарів від 19.11.2023 року б/н де митний вказує, що зазначені ціни товарів на умовах CFR ROMANIA призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.
Жодним нормативно - правовим актом як то міжнародним так і національним законодавством не встановлено вимоги до оформлення прайс-листа та відповідно необхідності зазначення в ньому конкретного покупця товарів чи не обмеженого кола осіб. Прайс - лист складається виробником товару та може бути адресованим як окремому покупцю так і не обмеженому колу при цьому може діяти в обмежений проміжок часу або без часу дії комерційної пропозиції в ньому викладеній. Суть вказаного документу зводиться до визначення вартості товару за певних умов його поставки. В даному випадку прайс - лист не визначає регіон покупців, а відображає вартість товарів на визначених умовах продажу CFR ROMANIA.
Крім того, суд вказує на те, що прайс-лист не є обов'язковим для митного оформлення документом і не є визначальним для митної вартості товару.
Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000061/2 від 26.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
На думку суду, витребовуючи у позивача додаткові документи які не впливають на визначення митної вартості, в тому числі регіональну чи загальну калькуляцію, ігноруючи надану на українській мові експортну декларацію, умови контракту по оплаті, умови поставки, докази оплати товару та транспортування, митний орган штучно створює перешкоди для належного митного оформлення та пропуску товарів, проявляє надмірний формалізм та упередженість без належного обґрунтування та логічної послідовності. Відповідно такі дії митного органу є протиправними та свавільними, а рішення незаконними.
Суд зазначає, що системний аналіз правових норм МК України дає підстави для висновку про те, що одним із основних завдань та функцій митного органу є визначення митної вартості товарів яка здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості з дотриманням мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи про що зазначено в ч. 3 ст. 318 МК України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення в суд.
У позовній заяві позивач лише зазначив про наявність орієнтовних витрат на правничу допомогу, але розрахунків та доказів понесення не надавав, про стягнення не просив.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов ТОВ “БОНА ДОМУС” до Одеської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000061/2 від 26.04.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ "БОНА ДОМУС" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 40, ЄДРПОУ 39013881) судовий збір у сумі 3299,07 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.