Справа № 420/22279/24
07 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фондуУкраїни в Одеській області щодо не призначення пенсії за віком з 05.01.2024 ОСОБА_2 за Законом України "Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 42 роки та незастосуванніпри призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) вУкраїні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській областіздійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 05.01.2024 ОСОБА_1 , змінивши дату призначення пенсії за віком з 04.03.2024 на05.01.2024, з урахуванням страхового стажу 42 роки та застосуванням показникасередньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, затри календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки;
стягнути з Відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Відповідач, протиправно призначив пенсію ОСОБА_1 за віком з 04.03.2024 замість 05.01.2024, протиправно застосував показник середньої заробітної плати в Україні, що враховувався під час призначенняпопереднього виду пенсії за вислугу років (2014-2016 роки), замість показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу вцілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки та протиправно визначив страховий стаж з 01.04.2024 замість 05.01.2024.
Ухвалою суду від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні та відповідно їй призначено пенсію за вислугу років відповідно Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. 04.03.2024 на підставі заяви від 04.03.2024, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Пенсію позивачу призначено виходячи з заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням попереднього виду пенсії. При переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано проіндексований показник середньої заробітної плати 7994,47 грн. (за 2014 - 2016 роки) відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058. Первинне призначення пенсії позивачу було здійснено 19.02.2014, а переведення 04.03.2024. Головним управлінням під час перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 проіндексованого з 01.03.2019 на 1,17, з 01.05.2020 на 1,11, з 01.03.2021 на 1,11, з 01.03.2022 на 1,14, з 01.03.2023 на 1,197, та з 01.03.2024 на 1,0796 як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV. Виходячи з буквального тлумачення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.. З урахуванням наведеного відсутні законні підстави для зобов'язання Головного управління призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, оскільки позивач звертався не за призначенням пенсії, а із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а вказаний показник середньої заробітної плати застосовується лише при первинному призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.02.2014 призначенопенсію за вислугу років згідно “Прикінцевих положень” Закону України “Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон 1058), якуПозивач отримувала по 02.02.2015, оскільки з 03.02.2015 вона набула статуспрацюючої особи на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
05.01.2024 Позивач звернулась до Відповідача за призначенням пенсії за віком.Працівником ГУ ПФУ в Одеській області при аналізі документів було з'ясовано, що удипломі ПВ №652240 зазначено прізвище Позивача « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ». Затаких обставин, ОСОБА_1 було повідомлено, що протягом 3 місяців їй необхіднонадати додаткові документи щодо виправлення/належності їй прізвища (відповіднуархівну довідку) та у цьому випадку пенсію їй буде призначено з 05.01.2024 ззарахуванням 5 років її навчання відповідно.
04.03.2024 року Позивач звернулась до Відповідача з письмовою заявою щодопризначення пенсії за віком (архівна довідка з Університету на цей час ще не булаготова) відповідно до Закону України № 1058-ІУ. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №951380846213 від 12.03.2024 її фактично було переведено з пенсії за вислугу років напенсію за віком, та проведено перерахунок пенсії з використанням показникасередньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, що підтверджуєтьсякопіями документів, наданими Відповідачем на мій адвокатський запит від10.06.2024. Також, при переведенні Позивача з одного на інший вид пенсії, ГУ ПФУ вОдеській області було визначено страховий стаж 37 років та 2 місяці.
Отримавши необхідні додаткові документи - архівну довідку від 25.03.2024 року Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, Позивач звернулась до Відповідача з заявою щодо перерахунку страхового стажу 01.04.2024 (протягом 3місяців встановлених Законом), за наслідком розгляду якої страховий стаж булозмінено з 37 років 2 місяців на 42 роки, проте змінено його було не з 05.01.2024, а з01.04.2024.
На адвокатський запит представника позивача відповідач надав відповідь листомвід 25.06.2024 №1500-0306-8/95950, з якого вбачається, щоПозивача було переведено з 04.03.2024 зпенсії за вислугу років на пенсію за віком при страховому стажі 37 років 2 місяці, з01.04.2024 страховий стаж склав 42 роки.
Позивач вважає, що Відповідач, протиправно призначив пенсію ОСОБА_1 за віком з 04.03.2024 замість 05.01.2024, протиправно застосував показник середньої заробітної плати в Україні, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років (2014-2016 роки), замість показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки та протиправно визначив страховий стаж з 01.04.2024 замість 05.01.2024 таза захистом своїх прав звернувся з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. (ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»)
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Оскільки позивач з 19.02.2014 року перебувала на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти, то у зв'язку із поданням нею заяви від 05.01.2024 року не мало місця переведення з одного виду пенсії на інший саме за Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, під час призначення у березні 2024 року позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом України №1058.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 22.12.2015 року по справі № 21-4071а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-612а14 та підтримана Верховним Судом в постановах від 05.07.2018 року по справі №565/645/17, від 23.10.2018 року по справі № 317/4184/16, від 31.05.2019 року по справах № 344/7053/17 та № 263/16495/16-а, від 15.08.2019 року по справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 року по справі № 363/1493/17, від 10.10.2019 року по справі № 520/7533/17.
Доводи відповідача щодо того, що позивачу в 2024 році не призначалась пенсія, її переведено з одного виду пенсії на інший, тому застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1058-VI не підлягає, суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком) за Законом України №1058.
З таких мотивів суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком за Законом України №1058, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до вимог ст.14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі Копецький проти Словаччини (Кореску v. Slovakia), п. 50; Anheuser-BuschInc. проти Португалії (Anheuser-BuschInc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид - пенсії за віком 05.01.2024 року, отже перерахунок пенсії позивача, призначеної згідно із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, має бути здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески (2021-2023р.р.), як то позивач зазначає у позові.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, межі заявлених вимог та предмет позову, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення пенсії за віком з 05.01.2024 ОСОБА_1 за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 42 роки та незастосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки тазобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 05.01.2024 ОСОБА_1 , змінивши дату призначення пенсії за віком з 04.03.2024 на 05.01.2024, з урахуванням страхового стажу 42 роки та застосуванням показника середньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваної бездіяльності не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи викладене позов підлягає повністю.
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 968,96грн.,ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення пенсії за віком з 05.01.2024 ОСОБА_1 за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 42 роки та незастосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 05.01.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), змінивши дату призначення пенсії за віком з 04.03.2024 на 05.01.2024, з урахуванням страхового стажу 42 роки та застосуванням показника середньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят п'ятдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко