Справа № 420/2031/24
06 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_2 , що діє від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.01.2024 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_2 , що діє від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність та рішення Міністерства оборони України щодо збереження без призначення та розподілу між заявниками 1/4 частини одноразової грошової допомоги загиблого - протиправними;
- зобов'язати Міністерство оборони України внести до найближчого порядку денного та повторно розглянути питання щодо призначення збереженої 1/4 частини одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 3 750 000 грн та здійснити розподіл збереженої суми виплати матері та двом синам рівними частками
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу передано для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024, у зв'язку з прийняттям рішення Вищої ради правосуддя №1872/0/15-24 від 18 червня 2024 року про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, адміністративну справу передано для розгляду судді Танцюрі К.О.
Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято до провадження справу та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 21.09.2022 поблизу населеного пункту Новоселівка, Краматорського району, Донецької області, при виконанні бойового завдання (захисту Батьківщини) від отримання бойових уражень загинув син позивача, військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до абз.1, п.2 Постанови № 168 установлено, що: «сім'ям загиблих осіб…виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів…». Згідно зазначеної норми матір'ю загиблого, ОСОБА_1 було подано заяву про виплату одноразової грошової допомоги (далі - ОГД). Крім метрі, заяву було подано колишньою дружиною загиблого, ОСОБА_2 , в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та від інших осіб вимоги та заяви не надходили. У підсумку, як вказала позивач, за заявами вказаних трьох членів сім'ї було сформовано справу, в ході розгляду якої прийнято позитивне рішення, про що у протоколі № 264/168 від 01.09.2023 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум зроблено запис: «комісія дійшла висновку про призначення одноразової допомоги: Матері та двом синам загиблого». Проте, в графі розподілу коштів зазначено: «виплатити одноразову грошову допомогу - в розмірі 3/4 частини від 15 000 000 грн, в сумі 11 250 000 грн». Тобто, як вказала позивач, попри ухвалення відповідачем рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги - розподіл коштів між заявниками здійснено виходячи лише із 3/4 частки гарантованої державою суми у 15 млн, таким чином допустивши бездіяльність щодо розподілу 1/4 частки від загальної суми ОГД. Натомість, 1/4 частину коштів відповідачем між вказаними членами сім'ї не розподілено, залишивши у власному бюджеті 3 750 000 грн без призначення. З урахуванням викладеного, позивач вказала, що оскаржуване рішення/бездіяльність в частині збереження без призначення та розподілу між матір'ю та дітьми загиблого 1/4 частини ОГД є протиправним та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
01.02.2024 до суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову. Як вказав відповідач, за наявним у матеріалах справи копії заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 14.03.2022 року по справі №515/1709/21, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - розірвано. Проте, відповідач звернув увагу суду на те, що ОСОБА_2 є матір'ю одного із синів загиблого - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Відтак на момент смерті батька ОСОБА_7 , а саме 21.09.2022 року, малолітній ОСОБА_3 не досяг 3 річного віку. Як вказав відповідач, ОСОБА_2 (яка є матір'ю малолітньої дитини загиблого військовослужбовця) за наявності відповідних документів, підтверджуючих факт перебування на утриманні у загиблого, протягом 3-х років зможе реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги, у разі якщо таке право реалізовано не буде, відповідна частка буде розподілена між іншими особами рівними частками, після спливу строку визначеного законодавством. Наразі, як зазначив відповідач, у Міністерства оборони України, відсутні документи які б свідчили про звернення або відмову ОСОБА_2 щодо отримання нею одноразової грошової допомоги.
07.02.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій ОСОБА_1 вказала, що не погоджується із відзивом відповідача, зазначивши, що жодного доказу на підтвердження ймовірної наявності у колишньої дружини належних документів, що надавали б право на отримання частини виплат, відповідачем до суду не надано та необґрунтовано наявність повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.
15.05.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення у справі у яких третя особа вказала, що незважаючи на розірвання шлюбу вона продовжувала проживати з ОСОБА_7 , як чоловік та жінка і перебувала на утриманні ОСОБА_10 . Третя особа вказала, що не відмовляється від отримання своєї частки одноразової грошової допомоги, та 15.01.2024 звернулась із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на теперішній час перебуває на розгляді.
23.02.2024 до суду від представника позивача надійшли пояснення згідно яких представник вказав, що законодавство містить два чітко визначених документа на підтвердження факту здійснення утримання дружини: - нотаріально посвідчений договір про надання утримання (ст. 78 СК України); - рішення суду про стягнення аліментів на утримання одного із подружжя (ст. 80 СК України). Проте, як вказав позивач, такі документи ніколи подружжям не оформлялися та відповідно через їх відсутність наразі ОСОБА_2 до суду вони й не подані. Відсутність одного із згаданих документів (рішення суду або письмового договору на утримання) вочевидь, як вказав представник, тягне за собою й відмову з боку комісії за додатково поданою 15.01.2024 заявою колишньої дружини у виплаті їй особисто спірної частки. Також, представник вказав, що на момент загибелі сина позивача, ОСОБА_11 отримувала офіційний дохід з основного місця роботи, будучи працевлаштованою учителем молодших класів у КУ "ДИВІЗІЙСЬКИЙ ЛІЦЕЙ" Дивізійської сільської ради, а відповідно й утримання від чоловіка не потребувала. Також, представник наголосив на тому, що оскільки з кінця 2021 року ОСОБА_7 вже мав постійне місце проживання у місті Решетилівка, Полтавської області, де ним формувалася нова сім'я та звідки через ІНФОРМАЦІЯ_4 він й вступив до лав ЗСУ.
05.04.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення згідно яких представник вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 при опрацюванні заяви від 15.01.2024 було відмовлено ОСОБА_2 у отриманні частки одноразової грошової допомоги.
17.04.2024 до суду від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення згідно яких відповідач вказав, що особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Відтак ОСОБА_2 , яка є матір'ю малолітньої дитини загиблого військовослужбовця, в силу приписів ст. 76 Сімейного кодексу України щодо права на утримання протягом трьох років від дня розірвання шлюбу за наявності відповідних документів, що підтверджують факт перебування на утриманні у загиблого, протягом 3-х років може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги. У разі, якщо таке право реалізовано не буде, відповідна частка буде розподілена між іншими особами рівними частками, після спливу строку визначеного законодавством. Наразі, як вказав відповідач, у Міністерства оборони України відсутні документи, які б свідчили про звернення або відмову ОСОБА_2 щодо отримання нею одноразової грошової допомоги.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
10.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, згідно якої зазначила про відомості інших членів сім'ї та утриманців загиблого, які їй відомі, а саме: - дружину ОСОБА_2 ; - онука ОСОБА_4 ; - онука ОСОБА_3 (а.с.34).
10.05.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась із заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яка є матір'ю малолітніх дітей загиблого ОСОБА_7 , щодо виплати одноразової грошової допомоги передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168(зворотній лист а.с.34 -а.с.35).
Згідно витягу протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №264/168 від 01.09.2023 Комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги матері та двом синам загиблого 21.09.2022 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_7 в розмірі частини 15000000 в сумі 11250000,00грн у рівних частинах кожному (а.с.9).
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який триває по теперішній час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із статтею 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами шостою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975; тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Пунктами 12,13 Порядку №975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» прийнято постанову від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
З аналізу положень Постанови №168 вбачається, що особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Міністерство оборони України, призначивши одноразову грошову допомогу матері та двом синам загиблого 21.09.2022 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_7 в розмірі частини 15000000 в сумі 11250000,00грн у рівних частинах кожному, діяло правомірно та у відповідності Постанови №168.
При цьому, не вирішивши питання відносно ОСОБА_2 , яка зазначена ОСОБА_1 , як дружина загиблого солдата ОСОБА_7 в заяві про виплату одноразової грошової допомоги (а.с.34), Міністерство оборони України не порушило права позивача у розрізі п.2 Постанови №168 та безспірне право на розподіл у майбутньому між іншими особами нереалізованої частки допомоги, які мають право на одноразову грошову допомогу.
Отже, з урахуванням абзацу 3 пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої згаданою постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 14.03.2022 року по справі №515/1709/21, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - розірвано.
Як вбачається зі змісту вказаного рішення та підтверджується матеріалами справи, у шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народилось двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12 -13).
Тобто, на момент загибелі ОСОБА_7 (21.09.2022), його спільний з колишньою дружиною син не досягнув 3-річного віку.
В свою чергу ст.76 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
10.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, згідно якої зазначила про відомості інших членів сім'ї та утриманців загиблого, які їй відомі, а саме: - дружину ОСОБА_2 ; - онука ОСОБА_4 ; - онука ОСОБА_3 (а.с.34).
10.05.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась із заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , яка є матір'ю малолітніх дітей загиблого ОСОБА_7 , щодо виплати одноразової грошової допомоги передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168(зворотній лист а.с.34 -а.с.35).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, будь-яких документів, які б свідчили про відмову ОСОБА_2 від отримання виплати одноразової грошової допомоги передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 не містять.
Разом з тим, як вказала третя особа та підтверджується матеріалами справи, 15.01.2024 ОСОБА_2 звернулась із відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виплати одноразової грошової допомоги передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 (зворотній лист а.с.34 -а.с.35).
При цьому, встановлення наявності або відсутності права колишньої дружини на отримання одноразової грошової допомоги передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Суд зазначає, що ним не надається правова оцінка доводам позивача та третьої особи відносно наявності/відсутності права у колишньої дружини військовослужбовця, що загинув, права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вказане не стосується предмету спору та в межах цієї справи не розглядається рішення про призначення/не призначення ОСОБА_2 відповідної грошової допомоги.
Враховуючи викладене, право ОСОБА_2 на вирішення питання щодо отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у неї такого права (21.09.2022), відповідність виплати частки одноразової грошової допомоги матері та двом синам загиблого Постанові №168, незалежно від реалізації такого права іншими особами, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність та рішення Міністерства оборони України щодо збереження без призначення та розподілу між заявниками 1/4 частини одноразової грошової допомоги загиблого та зобов'язання Міністерство оборони України внести до найближчого порядку денного та повторно розглянути питання щодо призначення збереженої 1/4 частини одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 3 750 000 грн та здійснити розподіл збереженої суми виплати матері та двом синам рівними частками, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.