Рішення від 06.08.2024 по справі 420/9494/24

Справа № 420/9494/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 26.03.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому позивач просять суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 № 154450006729, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729 та щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та інформаційну відповідь Пенсійного фонду України від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-2800/24;

зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» періоди трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 12.10.2023.

03.04.2024 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з уточненими позовними вимогами (для суду та відповідно до кількості учасників).

До суду від позивача 08.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків разом із позовною заявою з уточненими позовними вимогами, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 № 154450006729, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729 та інформаційну відповідь Пенсійного фонду України від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-2800/24;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» періодів трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023 та зобов'язати зарахувати періоди трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»»

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 12.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи щодо прийняття оскаржуваних рішень, зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 станом на дату останнього звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії (01.12.2023) складає 25 років 01 місяць 21 день, з них в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах 18 років 03 місяці 04 дні, що згідно ст. 86 Закону № 1697-VII дає йому право на призначення пенсії за вислугу років. Вказана інформація та факт праці в органах прокуратури додатково підтверджуються довідкою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 01.12.2023 № 07-6434 вих-23.

Таким чином, як стверджує позивач, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону № 1697-VII, відповідачі діяли протиправно та всупереч нормам чинного законодавства, а отже їх незаконні рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 15.04.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.

26.04.2024 року (вх.№ЕП/7626/24) від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ознайомилось з даною позовною заявою, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що ОСОБА_1 звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами від 12.04.2023, 12.10.2023, 01.12.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», а рішення про відмову в призначенні такої пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління пенсійного фонду України Чернігівській області.

За результатами розгляду документів доданими до заяви, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди. Страховий стаж становить 16 рік 04 місяців 17 днів та стаж роботи на прокурорських посад - 12 років 10 місяців 14 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період з 30.07.2004 по 26.02.2012, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 зазначено послужний список, а в послужному списку особової справи відсутні дати наказів та відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу. Для зарахування необхідно долучити довідки про грошове забезпечення військовослужбовців за період з 2004 по 2012, з 2015 по 2016 роки.

Як вказано у відзиві, згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

26.04.2024 року (вх.№16403/24) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

29.04.2024 року (вх.№ЕС/17416/24) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді прокурора, що дає право на пенсію відповідно до ст. 86 Закону № 1697 є недостатнім, позивач не має право на призначення пенсії по вислузі років.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

24.05.2024 року (вх.№ЕС/21243/24) від представника Пенсійного фонду України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 відповідач зазначає, що не погоджується із заявленими вимогами.

Як зазначено у відзиві, Пенсійним фондом України не приймалося рішення з питань пенсійного забезпечення Позивача, про що йдеться в п. 2 цього відзиву.

Також, у відзиві вказано, що до Пенсійного фонду України надійшла скарга Позивача від 29.12.2023 (вх. 810/ Ц-2800-24 від 04.01.2024) (долучаємо до відзиву) в якій він просив: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; - розглянути повторно заяву від 01.12.2023 № 154450006729 про призначення пенсії та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». У скарзі відсутні посилання, які б свідчили про бажання заявника щоб його скарга була розглянута відповідно до положень Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2007 за № 1241/14508. Позивач, у п. 2 своєї скарги, акцентував та підкреслив вимогу саме до Пенсійного фонду України про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Однак, як вже зазначено у п. 1 цього відзиву, функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду. Таким чином, Пенсійним фондом України скарга Позивача розглянута в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України «Про звернення громадян» виходячи із власного розуміння правового регулювання окремих питань, заявлених Позивачем у зверненні. За результатами розгляду скарги Позивачу надана відповідь листом від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-2800/24. У відповіді на скаргу заявнику надано роз'яснення з питання пенсійного забезпечення за вислугу років у відповідності до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», а також визначення необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, видів військової служби, необхідної для зарахування до стажу за вислуги років та періодів навчання заявника. Позивач не погоджується зі змістом наданої відповіді, що водночас, як стверджує відповідач, не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України “Про звернення громадян”.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

28.05.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позовну заяву, відповіді на відзив, дослідивши обставини на які посилаються сторони, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено таке.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 № 154450006729, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729 та інформаційну відповідь Пенсійного фонду України від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-2800/24, протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» періодів трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023 та зобов'язати зарахувати періоди трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 12.10.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач - ОСОБА_1 згідно витягу з послужного списку особової справи полковника юстиції від 22.10.2020 року (а.с.41-42):

- з 31.08.1998 по 17.06.2000 навчався в Донецькому ліцеї з посиленою військово- фізичною підготовкою;

- з 30.07.2000 по 29.07.2004 навчання в якості студента на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого;

- з 30.07.2004 по 27.06.2005 навчався на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого; 4.

- з 27.06.2005 по 29.07.2005 перебував у розпорядженні Генерального прокурора України;

- з 29.07.2005 по 16.07.2007 проходив військову служби на посаді слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону Південного регіону;

- з 16.07.2007 по 22.12.2010 проходив військову службу на посаді помічника військового прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України;

- з 22.12.2010 по 14.08.2012 проходив військову службу на посаді старшого помічника військового прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України;

- з 15.08.2012 по 16.06.2014 - старший прокурор Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України;

- наказом Міністерства оборони України №599 від 27.12.2012 року звільнений з військової служби у запас на підставі п. «г» ч.6 ст.26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» (у зв'язку із скороченням штатів);

- наказом Міністерства оборони України №831 від 27.12.2012 року укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ на 5 років та прийнятий на військову службу за контрактом. Відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на посаду із відповідною штатно-посадовою категорією;

- з 16.04.2015 по 15.04.2020 проходив військову службу на посаді військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України;

- з 16.04.2020 по 23.09.2020 проходження військової служби на посаді виконувача обов'язків військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України;

- наказом Міністерства оборони України №467 від 17.09.2020 року звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Разом із позовом позивачем надано до суду, зокрема, копії:

- наказу Генерального прокурора України №1851ц від 13.08.2014 року, яким відповідно до Закону України «Про прокуратуру» молодшого радника юстиції ОСОБА_1 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України в порядку переведення з прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (а.с.47);

- наказу прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері №330к від 15.08.2014 року, яким звільнено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з переведенням його до слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України (а.с.47);

- наказу Генерального прокурора України №2034ц від 30.08.2014 року, яким у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України (наказ Генерального прокурора України від 22.08.2014 № 41 шц) призначено радника юстиції ОСОБА_1 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за строковим трудовим договором, до призначення на цю посаду військовослужбовця, звільнивши його з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури (а.с.48);

- наказу Генерального прокурора України №40-вк від 22.12.2014 року, яким керуючись ст.15 Закону України «Про прокуратуру» звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України 3 17 грудня 2014 року у зв'язку зі вступом на військову службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України) та призначено підполковника юстиції ОСОБА_1 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 18 грудня 2014 року (а.с.49);

- наказу Генерального прокурора України №45-вк від 22.12.2014 року, яким увільнено підполковника юстиції ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків на посаді слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та покласти на нього тимчасове виконання службових обов'язків на посаді слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України (а.с.50);

- наказу Генерального прокурора України №101-вк від 16.05.2015 року, яким призначено підполковника юстиції ОСОБА_1 військовим прокурором Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України строком на п'ять років, увільнивши його від посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України (а.с.51);

- наказу Офісу Генерального прокурора №92к від 15.04.2020 року, яким призначено полковника юстиції ОСОБА_1 виконувачем обов'язків військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України з « 16» квітня 2020 року (а.с.52);

- наказу Офісу Генерального прокурора №348к від 22.09.2020 року, яким полковника юстиції ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з « 23» вересня 2020 року звільнити з посади виконувача обов'язків військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України (а.с.54);

- наказу спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону №70к від 24.09.2020 року, яким призначено з 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 на посаду першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (а.с.54).

Судом встановлено, що 15.01.2020 року відповідно до вимог «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», керуючись ст. ст. 11, 17 Закону України «Про прокуратуру» Військовою прокуратурою Південного регіону прийнято наказ №26/1 к «Про оголошення вислуги років військовослужбовцям військової прокуратури Південного регіону України станом на 01 січня 2020 року» відповідно до якого вислуга років полковника юстиції ОСОБА_1 , що дає право на виплату щомісячної надбавки до вислуги років (включаючи пільгову вислугу років) складає 21 рік 9 місяців 19 днів, у тому числі пільгова вислуга років - 00 років 6 місяців 28 днів (а.с.55-54).

З наданого до суду протоколу комісії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону №13/2020 вбачається, що комісія встановила, що станом на 24.09.2020 року стаж роботи ОСОБА_1 для виплати щомісячно доплати за вислугу років становить 22 роки 0 місяці 23 днів (а.с.58-59).

Згідно довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону №07-325вих-21 позивач у період з 25.12.2014 року по 08.04.2015 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на посаді слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України (а.с.40).

Позивачем надано до суду копію довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері Оборони Південного регіону від 12.10.2023 року №07-5609вих-23 (а.с.72), яка видана першому заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_1 в тому, що його стаж роботи (проходження військової служби) станом на 12.10.2023 складає 25 років 00 місяців 01 день (у тому числі в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах - 18 років 02 місяці 14 днів).

У довідці вказано, що вона видана за зверненням ОСОБА_1 для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України на підставі трудової книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2016 у справі № 495/4144/16-ц, протоколу комісії по встановленню стажу роботи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 12.04.2023 № 15/2023.

Також позивачем надано до суду копію довідки Спеціалізованої прокуратури у сфері Оборони Південного регіону від 01.12.2023 року №07-6434вих-23 (а.с.79), яка видана першому заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_1 в тому, що його стаж роботи (проходження військової служби) станом на 01.122.2023 складає 25 років 01 місяць 21 день (у тому числі в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах - 18 років 03 місяці 04 днів).

У довідці вказано, що вона видана за зверненням ОСОБА_1 для пред'явлення до органів Пенсійного фонду України на підставі трудової книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2016 у справі № 495/4144/16-ц, протоколу комісії по встановленню стажу роботи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 12.04.2023 № 15/2023.

12.04.2023 року позивач звернувся до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

20.04.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №154450006729 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.93-94).

Підставою для прийняття даного рішення у ньому визначено відсутність у позивача необхідного стажу для призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У рішенні зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на момент звернення склав 24 роки 6 місяців, в тому числі, в органах прокуратури - 18 років 8 місяців 12 днів.

12.10.2023 року позивач звернувся до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

До вказаної заяви позивачем, зокрема, було додано довідку №07-5609вих 23.

20.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №154450006729 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.95-96).

У рішенні вказано, що страховий стаж позивача складає 16 років 04 місяці 17 днів, а стаж роботи на прокурорських посадах - 12 років 10 місяців 14 днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до страхового стажу позивача не зараховано:

- період з 30.07.2004 року по 26.07.2012 року, оскільки трудовій книжці НОМЕР_1 зазначено послужний список, а в послужному списку особової справи відсутні дати наказів та відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу.

01.12.2023 року позивач звернувся до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

До вказаної заяви позивачем, зокрема, було додано довідку №07-6434вих 23.

08.12.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області прийнято рішення №154450006729 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.97-98).

Згідно даного рішення, стаж роботи на посадах прокурорів складає 10 років 11 місяців 18 днів. Вислуга років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, складає 13 років 8 місяців 10 днів, а саме: стаж роботи на посаді прокурора 10 років 11 місяців 18 днів, військова служба 3 місяці 26 днів (20.12.2014 по 15.04.2015), половина строку навчання 2 роки 4 місяці 26 днів (з 01.09.2000 по 22.06.2005 період навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого).

У рішенні вказано, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" не зараховані періоди відповідно до витягу з послужного списку особової справи ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 14.08.2012:

- період навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військовою підготовкою з 31.08.1998 по 17.06.2000, оскільки не надано документ, що підтверджує період навчання та зарахування періоду навчання до періоду військової служби не передбачено чинним законодавством;

- період навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (до періоду військової служби) з 30.07.2000 по 27.06.2005, оскільки відсутні документи, що підтверджують навчання на військово-юридичному факультеті;

- періоди роботи у Генеральній прокуратурі України з 27.06.2005 по 29.07.2005, оскільки відсутні накази про зарахування та звільнення, дати наказів та не зазначена посада на якій працював заявник;

- періоди служби у військовій прокуратурі з 29.07.2005 по 14.08.2012, оскільки не вказані дати наказів. У військовому квитку НОМЕР_3 відсутня титульна та перша сторінки.

29.12.2023 року позивачем було подано скаргу до Пенсійного фонду України на рішення щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У відповідь на дану скаргу Пенсійним фондом України складено листа від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-2800/24 (а.с.99-100), в якому. зокрема, зазначено, що підстав для зарахування до вислуги років відповідно до статті 86 Закону № 1697 періоду навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 31.08.1998 по 17.06.2000 (ліцеїст) немає. Враховуючи зазначене, вказано у листі, за матеріалами пенсійної справи у Вас відсутній стаж за вислугу років, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 № 154450006729, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729 та інформаційну відповідь Пенсійного фонду України від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-2800/24, протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» періодів трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023 і протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

З аналізу наведеної норми вбачається, що право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» виникає у прокурорів, які на день звернення мають необхідну кількість вислуги років (тобто загальний стаж), з якої у тому числі наявний необхідний визначений Законом стаж роботи на посадах прокурорів.

Частиною 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною восьмою статті 86 Закону №1697 визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Відповідно до ч.13 ст.86 Закону №1697, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури 19) прокурор окружної прокуратури.

Так, як вже встановлено судом оскаржувані рішення прийняті у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного стажу, а саме:

1) підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення №154450006729 є не зарахування до страхового стажу позивача період з 30.07.2004 року по 26.07.2012 року, оскільки трудовій книжці НОМЕР_1 зазначено послужний список, а в послужному списку особової справи відсутні дати наказів та відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу;

2) підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області прийнято рішення №154450006729 є не зарахування до стажу позивача періоду з 31.08.1998 по 14.08.2012:

- період навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військовою підготовкою з 31.08.1998 по 17.06.2000, оскільки не надано документ, що підтверджує період навчання та зарахування періоду навчання до періоду військової служби не передбачено чинним законодавством;

- період навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (до періоду військової служби) з 30.07.2000 по 27.06.2005, оскільки відсутні документи, що підтверджують навчання на військово-юридичному факультеті;

- періоди роботи у Генеральній прокуратурі України з 27.06.2005 по 29.07.2005, оскільки відсутні накази про зарахування та звільнення, дати наказів та не зазначена посада на якій працював заявник;

- періоди служби у військовій прокуратурі з 29.07.2005 по 14.08.2012, оскільки не вказані дати наказів. У військовому квитку НОМЕР_3 відсутня титульна та перша сторінки.

Так, відповідно до частини 1 статті 61 Закону України «Про вищу освіту» особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: 1) здобувачі вищої освіти; 2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.

Пунктом 1 частини 3 статті 61 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать: слухач - особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Згідно із пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції закону, що діяла на час вступу заявника до Донецького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (Закон в редакції від 25.03.1992р.), початком перебування на військовій службі вважається день прибуття до військово-навчального закладу (військового ліцею) на навчання, а згідно частини другої вищезазначеної статті, закінченням перебування на військовій службі вважається день закінчення навчального закладу.

31.07.1999 року набрав чинності Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону України від 18.06.1999 N 766-XIV, яким не передбачено перебування на військовій службі - навчання у військовому ліцеї.

Судом встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2016 року по справі № 495/4144/16-ц, яке надбало законної сили встановлено факт проходження позивачем військової служби в період навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 31 серпня 1998 року по 17 червня 2000 року, та навчання на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 30 липня 2000 року по 29 липня 2004 року.

Відповідно до пунктом 15 «Тимчасового положення про організацію підготовки офіцерів у цивільних вищих навчальних закладах», затвердженого спільним наказом Міністра освіти України та Міністерства оборони України від 28 грудня 1995 року № 360/342 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29 січня 1996 року за № 39/1064, (який був чинним на момент вступу позивача на навчання) вбачається, що військові факультети при цивільних вищих навчальних закладах є вищими військово-навчальними закладами Міністерства оборони України, що створені для підготовки офіцерів з вищою освітою з залученням професорсько-викладацького складу навчально-матеріальної бази цивільних вищих навчальних закладів.

Згідно з переліком вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти» Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (військово-юридичний факультет) входить до військових навчальних підрозділів Міноборони України.

В свою чергу, відповідно до указу Президента України від 20 листопада 1996 року № 1105/96 «Про заходи щодо підготовки кадрів військової юстиції та організації науково дослідної роботи у галузі військового законодавства», вказано, що військово-юридичний факультет (військової юстиції) утворений у складі національної юридичної академії імені ОСОБА_2 , відноситься до системи військової освіти та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України, тобто має статус військово-навчального закладу.

Даний статус встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 22 січня 1998 року «Про утворення військово-юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого» та постановою № 1410 від 15 грудня 1997 року «Про Перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти», де також зазначено факультет військової юстиції Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

В свою чергу, згідно пункту 1.7 Інструкції про організацію освітньої діяльності у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 399 від 30 жовтня 1998 року, до вищих військових навчальних закладів відносяться такі військові структури, як військові факультети при цивільних вищих навчальних закладах які готують фахівців з відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Факт проходження позивачем військової служби на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на посадах ліцеїста з 31.08.1998 року по 17.06.2000 року та курсанта з 30.07.2000 року по 27.06.2005 року підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Таким чином, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, період навчання позивача 31.08.1998 року по 17.06.2000 року з 30.07.2000 року по 29.07.2004 року та по 27.06.2005 року, є військовою службою і підлягає зарахуванню до відповідного стажу в повному обсязі.

Щодо доводів відповідачів про не зарахування до стажу позивача періодів роботи з 27.06.2005 року по 14.08.2012 року, то суд зазначає.

Як вже встановлено судом згідно витягу з послужного списку особової справи полковника юстиції від 22.10.2020 року (а.с.41-42), ОСОБА_1 :

- з 27.06.2005 по 29.07.2005 перебував у розпорядженні Генерального прокурора України;

- з 29.07.2005 по 16.07.2007 проходив військову служби на посаді слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону Південного регіону;

- з 16.07.2007 по 22.12.2010 проходив військову службу на посаді помічника військового прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України;

- з 22.12.2010 по 14.08.2012 проходив військову службу на посаді старшого помічника військового прокурора Донецького гарнізону Південного регіону України;

Організацію і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах визначає Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказ Міністерства оборони України 26.05.2014 №333 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 р. за №611/25388 (далі - Інструкція №333, чинна станом на дату складення послужного списку позивача).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції №333 основним документом особової справи є Послужний список.

Перший примірник послужного списку заповнюється від руки або за допомогою технічних (комп'ютерних) засобів друку на підставі поданих військовослужбовцем оригіналів документів та власноруч написаної автобіографії. Другий примірник послужного списку офіцера заповнюється за допомогою технічних (комп'ютерних) засобів друку. Для підтвердження правильності записаних до послужного списку відомостей військовослужбовець ставить свій підпис у кінці першого та другого примірників списку.

Копіювання послужного списку або окремих його сторінок за допомогою технічних засобів копіювання з наявних особових справ для формування інших примірників особових справ не дозволяється (крім випадку, зазначеного в пункті 3.11 цієї глави).

Надалі (вибуття до нового місця служби, звільнення з військової служби) відповідні службові особи, які працюють з особовими справами, уточнюють з військовослужбовцями достовірність та повноту записів у послужному списку особових справ. Уточнені відомості засвідчуються підписом військовослужбовця в кінці послужного списку.

У кожному випадку, але не менше одного разу на п'ять років, після уточнення внесених відомостей військовослужбовець ставить свій підпис у рядку 19 послужного списку.

Суд зазначає, що норми вказаної Інструкції №333 не регулюють точний алгоритм дій щодо внесення виправлень у послужний список у разі допущення помилок при його заповненні при зверненні військовослужбовця в органи пенсійного фонду для нарахування та обчислення пенсійних виплат.

Суд зазначає, що у наданому до суду витягу з послужного списку особової справи полковника юстиції від 22.10.2020 року (а.с.41-42) зазначено інформацію про накази на підставі яких відбувалось переміщення по службі позивача.

Крім того у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 у графу «проходження служби» внесено, зокрема, інформацію про такі періоди:

- з 27.06.2005 року по 29.07.2005 року - у розпорядженні ГПУ;

- з 29.07.2005 року по 16.07.2007 - слідчий;

- з 16.07.2007 року по 22.12.2010 року - помічник військового прокурора;

- з 22.12.2010 рокупо14.08.2012 року - старший помічник військового прокурора.

Отже, суд вважає необґрунтованими мотиви, які викладено в оскаржуваних рішеннях відповідачів як на підставу для не зарахування до стажу позивача вищевказаних періодів.

В той же час, відповідно пп.4.5.7 п.4.5 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженої наказ Міністра оборони України від 16.07.2002 N 237 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2002 р N 647/6935, чинної у період перебував у розпорядженні Генерального прокурора України, зарахування осіб офіцерського складу наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення для вирішення питання про подальше їх службове використання, допускається у разі коли випускники військових навчальних закладів не можуть бути безпосередньо призначені на посади, а направляються до військ (сил) для подальшого призначення на посади за набутою спеціальністю.

Призначення на посади осіб офіцерського складу, які перебувають у розпорядженні, здійснюється з дотриманням вимог підпункту "є" пункту 34 Положення

Пунктом 4.8 даної Інструкції визначено, що офіцери - випускники вищих військових навчальних закладів за денною формою навчання відповідно до вимог підпункту "ж" пункту 34 Положення ( 1053/2001 ), а також випускники очних ад'юнктур і докторантур після закінчення навчання призначаються на посади наказами Міністра оборони України (по особовому складу).

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що період перебування ОСОБА_1 в розпорядженні Генерального прокурора України (з 27.06.2005 по 29.07.2005) після закінчення навчання на підставі наказу від 27.06.2005 № 386 є проходженням військової служби, а отже підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Пунктом 4.2 Розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (далі Порядок №22-1 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визначені повноваження працівника структурного підрозділу органу Пенсійного фонду України, який здійснює прийом та обслуговування осіб, до яких відносяться, зокрема:

- повідомлення про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- надсилання запитів про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- видача особі або посадовій особі розписки із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7 до Порядку);

- повідомлення особи у вибраний нею спосіб про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Згідно пункту 4.7 Розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення пенсії пенсійний орган зобов'язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подані документи та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви. У разі неналежного оформлення поданих особою документів або відсутності необхідних документів для призначення пенсії (перерахунку пенсії, поновлення її виплат тощо) уповноважений працівник структурного підрозділу органу Пенсійного фонду України, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зобов'язаний повідомити особу про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії. Також Порядком №22-1 передбачається обов'язок уповноваженого працівника структурного підрозділу органу Пенсійного фонду України, який здійснює прийом та обслуговування осіб, повідомляти особу у вибраний нею спосіб про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та про можливість подання у встановлені строки необхідних документів для призначення пенсії.

Водночас відповідачі, посилаючись в оскаржуваних рішеннях на відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача до стажу, не вказав жодних відомостей стосовно того, чи були вжиті визначені пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 заходи уповноваженим структурним підрозділом відповідачів стосовно повідомлення ОСОБА_1 про необхідність дооформлення поданих документів або ж про надання інших додаткових документів, необхідних для призначення пенсії.

Не вказано про виконання відповідачами установлених пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 обов'язків під час прийняття оскаржуваного рішення і у відзиві на позов.

Іншою підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугою років у оскаржуваному рішенні Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 30.07.2004 року по 26.07.2012, зазначено відсутність індивідуальні відомості про застраховану особу.

Суд вважає відмову з таких підстав протиправною, оскільки позивач надав всі необхідні документи, що підтверджують його трудовий стаж та відповідну вислугу років.

Сумніви відповідачів щодо несплати роботодавцем страхових внесків самі по собі не можуть бути підставою для неврахування підтвердженого періоду роботи позивача та визначення його страхового стажу, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання роботодавцем - страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а та від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасуванні рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 № 154450006729, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині вимог до Пенсійного фонду України та в частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд зазначає.

В першу чергу, позивачем не зазначено, а судом не встановлено обставин звернення позивача за призначенням пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та вчинення саме вказаним суб'єктом дій щодо зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною другою ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При тлумаченні вищезгаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, якщо особа вважає, що її право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З цього приводу Вищий господарський суд України в постанові від 28 липня 2010 зазначив таке: «Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що оскільки позивач до відповідача з заявами про скасування заборони чи з повідомленням про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави не звертався, суд вважає що в даному випадку у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту в порядку адміністративного провадження, що свідчить на користь відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом не встановлено правових підстав для звернення позивача до суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та не вчинення саме вказаним суб'єктом дій щодо зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», а також зважаючи на те, що право позивача на пенсію порушено прийняттям оскаржуваних рішень, а не листа Пенсійного фонду України від 16.02.2024 № 5610-810/Ц-03/8-280024, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , до Пенсійного фонду України та в частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 12.10.2023, то суд зазначає, що рішення за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 12.10.02023 року прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач просить суд призначити йому пенсії саме з 12.10.2023 року та враховуючи висновки суду по даній справі, суд вважає, що вказана вимога є такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 12.10.2023 року, з врахуванням періодів трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2023 № 154450006729, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.12.2023 № 154450006729.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 12.10.2023 року, з врахуванням періодів трудової діяльності та проходження військової служби ОСОБА_1 з 31.08.1998 по 17.06.2000 та з 30.07.2000 по 01.12.2023.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885)

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83 А, код ЄДРПОУ 21390940).

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Пенсійний фонд України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323)

Суддя O.A. Вовченко