07 серпня 2024 р. № 400/4361/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 із вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби від 08.12.2023 відповідно до абз. 4 підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 08.12.2023 відповідно до абз. 4 підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо звільнення його зі служби у зв'язку з необхідністю догляду за хворою матір'ю, проте у визначений Законом термін відповіді позивачу не надав.
Ухвалою від 10.05.2024 суд відкрив провадження у справі. Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Відповідач 1 - Міністерство оборони України надіслав до суду відзив на позов, заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що між позивачем і Міністерством оборони України не виникало жодних спірних публічно-правових відносин, тому Міністерство оборони не може бути відповідачем у даній справі, оскільки його рішення, дії чи бездіяльність не порушували права, свободи чи законні інтереси позивача. Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №90 від 05.07.2022 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 05.07.2022. На момент звернення з рапортом про звільнення з військової служби солдат ОСОБА_1 фактично вже був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 , а тому питання розгляду його рапорту може бути проведено командиром лише після повернення Позивача до військової частини НОМЕР_1 та поновлення його на штатній посаді та проведення процедур, які передбачені під час звільнення військовослужбовця з військової служби. За відсутності військовослужбовця у військовій частині командир цієї частини не має права на прийняття рішення про його звільнення зі служби.
Відповідач 2 - ВЧ НОМЕР_1 надіслав до суду відзив на позов, заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з 05.07.2022 позивач самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення, а з 20.01.2023 вважається таким, що зарахований у розпорядження командира військової частини. Подання рапорту у встановленому порядку («по команді»), через безпосереднього командира є можливим у випадку фізичної присутності військовослужбовця в підрозділі. Позивачем вказана вимога не дотримана, а рапорт поданий ним з порушенням встановленого порядку подання (не по команді). Оскільки на момент звернення з рапортом про звільнення з військової служби (надсилання рапорту 08.12.2023 поштовим зв'язком) солдат ОСОБА_1 фактично був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 , питання розгляду його рапорту може бути проведено командиром лише після повернення позивача до військової частини НОМЕР_1 та поновлення його на штатній посаді та проведення процедур, які передбачені під час звільнення військовослужбовця з військової служби. За відсутності військовослужбовця у військовій частині командир цієї частини не має права на прийняття рішення про його звільнення зі служби.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На підставі наказу командира від 05.07.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 05.07.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №20 від 20.01.2023 ОСОБА_1 увільнений від займаної посади та виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
22.08.2023 позивач звернуся із рапортом про звільнення до військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 30.09.2023 військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вимог рапорту позивача та повідомила про відсутність підстав для задоволення позову.
08.12.2023 позивач звернуся із рапортом про звільнення до військової частини НОМЕР_1 .
Станом на день подання позову відповідь на рапорт позивач не отримав.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Військовий рапорт - це документ, за допомогою якого військовослужбовець може звернутися до командування щодо тих чи інших питань.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з матеріалами справи, позивач звертався до відповідача - військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення до військової частини у зв'язку з необхідністю догляду за хворою матір'ю.
В матеріалах справи відсутні докази того, що військовою частиною НОМЕР_1 належним чином розглянуто по суті рапорт позивача на звільнення зі служби відповідно до абз. 4 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Натомість, як встановлено судом, у цьому випадку, відповідачем протягом передбаченого законодавством строку рапорт не було розглянуто.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності своєї бездіяльності, що є підставою для задоволення позову в цій частині.
Щодо вимог позивача до Міністерства оборони України, суд зазначає, що ОСОБА_1 звертався із рапортом до військової служби НОМЕР_1 , отже і відповідь мав надати командир військової служби НОМЕР_1 .
А відтак, позовні вимоги до Міністерства оборони України задоволенню не підлягають.
Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 08.12.2023.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про звільнення з військової служби від 08.12.2023 відповідно до абз. 4 підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
4. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 07.08.2024.
Суддя Н.О. Бульба