про залишення позовної заяви без руху
07 серпня 2024 рокусправа № 380/16676/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної установи"Центр пробації" (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням в період з 29.01.2020 по 03.01.2023, без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням в період з період з 29.01.2020 по 03.01.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Позивач також у прохальній часині позовної заяви просить строк звернення до суду поновити, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 КАС України.
Однак, стаття 122 КАС України не містить норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач заявляє вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням в період з 29.01.2020 по 03.01.2023.
Таким чиному, суддя надає оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду в межах вказаного періоду.
Так, на спірні правовідносини щодо нарахування грошового забезпечення з 29.01.2020 та до 19.07.2022 розповсюджуються положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), відтак, право позивача на звернення до суду із цим позовом за вказаний період не обмежується будь-яким строком.
Варто відмітити, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Щодо періоду з 20.07.2022 по 03.01.2023, то при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду слід застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк звернення до суду.
Суддя відмічає, що строк звернення до суду із цією частиною позовних вимог, з урахуванням положень глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, закінчився 01.07.2023 (з урахуванням того, що 01.07.2023 є вихідним днем, то останнім днем для подання позовної заяви є 03.07.2023).
До суду із цим позовом позивач звернулася 02.08.2024.
Відтак, позивач пропустила строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування грошового забезпечення та інших виплат за період з 20.07.2022 по 03.01.2023.
Отже, позовна заява в частині дотримання строку звернення до суду не містить належних обґрунтувань поважності причини пропуску строку звернення до суду із вимогами щодо нарахування грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 03.01.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.169 КАС України).
За таких обставин позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів;
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 380/16676/24 та зазначенням прізвища судді, яка прийняла ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна