07 серпня 2024 року Справа № 280/5207/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до виконавчого комітету Запорізької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач), у якій він просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.05.2024 №300/25 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Запорізька, 6 (на підставі акту від 06.02.2024 №0094)».
Крім того, просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача усі судові витрати.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Коротченко Д.О., яка діє на підставі ордеру серії АР №1123962 від 04.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.05.2024 виконавчим комітетом Запорізької міської ради винесено рішення №300/25 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Запорізька, 6 (на підставі акту від 06.02.2024 №0094)», відповідно до якого ВК ЗМР вирішено усунути наслідки порушення Правил шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка встановлена без відповідних дозвільних документів. Зазначене рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки виконавчий комітет міської ради не наділений повноваженнями на винесення рішень щодо демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Крім того вказано, що оскаржуване рішення про демонтаж споруди винесено під час дії заходів забезпечення позову.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
18.07.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача (вх.№33549), у яких зазначено, що 06 лютого 2024 року інспекторами відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради було здійснено перевірку стану благоустрою території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6. За результатами обстеження було встановлено, що за вказаною адресою виявлено факт розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, про що було складено акт від 06.02.2024 №0094. Відтак, у зв'язку з фактом виявлення об'єкта, що встановлений без достатніх правових підстав та дозвільних документів, на підставі акта обстеження території виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв оскаржуване рішення. Щодо нормативного обґрунтування повноважень відповідача вказує, що 03.11.2023 виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 628 «Про уповноваження посадових осіб комунального підприємства «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, пунктом п'ятим якого затверджено форми документів КП «Муніципальна варта», зокрема форму бланку акту обстеження території. Посилаючись на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», представник зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується на нормах чинного законодавства. Звертає увагу суду, що станом на 22.05.2024 на виконання ухвали про забезпечення позову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі №280/8285/23, Департаментом муніципального управління Запорізької міської ради, Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району та іншими особам не було вчинено жодних дій щодо демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6 до набрання законної сили рішення по даній справі. На виконання ухвали долучає всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення спірного рішення. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 07.06.2024 суд відкрив провадження у цій справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від виконавчого комітету Запорізької міської ради докази по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення рішення від 16.05.2024 №300/25 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Запорізька, 6 (на підставі акту від 06.02.2024 №0094)»
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Департамент управління активами листом від 10.01.2024 №369/01/01-07/229 повідомив, що за зазначеною адресою: АДРЕСА_1 , значиться кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:01:008:0057. Договір оренди землі №041026100089 від 26.01.2010 укладений для розташування кіоску №308 площею 0,0030 га. Рішенням міської ради від 26.09.2028 №35/32 даний договір оренди землі припинений.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 280/2998/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено. Предметом спору у цій справі було визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради №33р від 27.04.2023 «Про анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, зареєстрованого в містобудівному кадастрі від 05.12.2017 за номером ТС-О-057/1474».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №280/8285/23, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024, задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову: ухвалено зупинити дію рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.09.2023 № 536/11 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту від 09.06.2023 №0065)» до набрання законної сили рішення по даній справі; заборонити Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради, Районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району та іншим особам вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6 до набрання законної сили рішення по даній справі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 280/8285/23 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.09.2023 №536/11 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту від 09.06.2023 №0065)».
Листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 05.02.2024 № 03-07/0094 повідомлено начальника комунального підприємства «Муніципальна варта» Запорізької міської ради про те, що відповідно за адресою: м.Запоріжжя, вул. Запорізька, 6, відповідно до даних містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом згідно зі ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності та п. 8 постанови Кабінету міністрів України від 25.05.2011 № 559 «Про містобудівний кадастр», на запитуваній території було зареєстровано паспорт прив'язки тимчасової споруди ТС-О-057/1474 від 05.12.2017. Наказом Департаменту від 27.04.2021 №33р паспорт прив'язки ТС-О-057/1474 від 05.12.2017 анульовано, з підстав недотримання вимог паспорту прив'язки ТС при встановленні по вул. Запорізькій, 6. Також повідомлено про зміст рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 280/2998/23.
06.02.2024 старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради ОСОБА_2 , старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради ОСОБА_3 на підставі наказу начальника КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради від 31.01.2024 № 15-К здійснена перевірка стану благоустрою території за адресою: м.Запоріжжя, вул.Запорізька, 6. У результаті обстеження за вказаною адресою виявлено факт розміщення конструкції для здійснення підприємницької діяльності.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі № 280/8285/23 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з винесенням відповідачем рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.05.2024 №300/25 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Запорізька, 6 (на підставі акту від 06.02.2024 №0094)», позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржуване рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV).
Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
За змістом частини другої статті 21 Закону №2807-IV, яка наводить перелік елементів (частин) до об'єктів благоустрою належать малі архітектурні форм, які визначаються цією правовою нормою як елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Режим використання об'єктів благоустрою визначено статтею 14 Закону № 2807-IV, яка передбачає, що такі об'єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються тa затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної Політики у сфері житлово-комунального господарства.
Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7, 8 частини другої статі 34 Закону 2807-IV).
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Згідно зі статтею 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
За приписами частин першої - другої статті 34 Закону № 2807-IVправила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Правила включають, зокрема порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
17.03.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 104 «Про Правила благоустрою території міста Запоріжжя» в якому вирішила керуватись у місті Запоріжжі Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310, та визначити їх обов'язковими для виконання на території міста Запоріжжя всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства; скасувати рішення міської ради від 22.06.2011 № 41 «Про Правила благоустрою території міста Запоріжжя» та від 27.07.2022 № 59 «Про внесення змін до Правил благоустрою території м. Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 41 «Про Правила благоустрою території міста Запоріжжя» (зі змінами)».
Типові правила благоустрою території населеного пункту затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.12.2017 №1529/31397.
Відповідно до статей 38, 40 Закону №3038-VI контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів. Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2807-IV органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Відповідно до статті 17 Закону № 2807-IV громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону № 2807-IV.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у межах своїх повноважень орган місцевого самоврядування має право здійснювати дії з демонтажу, які є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту, зокрема, приймати відповідні рішення у встановленому законом порядку.
Щодо доводів позивача про те, що на час винесення оскаржуваного рішення виконавчого комітету діяла встановлена судом заборона демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6, суд зазначає наступне.
Так, позивач посилається на те, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 280/8285/23 заборонено Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради, Районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району та іншим особам вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6, до набрання законної сили рішення по даній справі.
При цьому, постановляючи зазначену ухвалу суд, з висновками якого надалі погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання оскарженого рішення, а саме рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Запорізька, 6 (на підставі акту від 09.06.2023 №0065)» від 26.09.2023 №536/11, може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника тимчасової споруди.
Суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. При цьому вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб не тягне фактичне вирішення спору по суті, оскільки правомірність або неправомірність допущеної бездіяльності, наявність підстав для їх зобов'язання вчинити певні дії, скасувати наказ тощо відповідачем встановлюється за наслідками розгляду адміністративної справи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що наявність ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 280/8285/23 не позбавляє відповідача права прийняття відповідних рішень для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів. Крім того, визначені судом у справі № 280/8285/23 заходи забезпечення позову забороняли будь-яким особам вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що під час дії ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 280/8285/23 Департамент муніципального управління Запорізької міської ради, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району чи будь-яка інша особа демонтувала тимчасову споруду, яка належить позивачу, за адресою АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що позивач помилково тлумачить сферу дії ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі № 280/8285/23, оскільки остання не передбачає заборону виконавчому комітету Запорізької міської ради на виконання своїх повноважень приймати рішення щодо демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що правомірність рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Запорізька, 6 підтверджена постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №280/8285/23. Зокрема встановлено, що наявність ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №280/2998/23 про забезпечення позову (шляхом заборони Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради та будь-яким іншим особам демонтувати тимчасову споруду, яка належить позивачу) не позбавляє відповідача права прийняття відповідних рішень для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.
Враховуючи те, що у ході розгляду справи твердження позивача про відсутність у відповідача повноважень на винесення рішень щодо демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та про судову заборону демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, розташованої за адресою м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 6 не знайшли свого підтвердження, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - виконавчий комітет Запорізької міської ради, місцезнаходження: пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 02140892.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.08.2024.
Суддя К.В.Мінаєва