Справа № 761/27664/24
Провадження № 2-о/761/482/2024
05 серпня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядкуокремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Главою шостою Цивільного процесуального Кодексу передбачений захист прав людини шляхом встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Із поданої заяви убачається, що заявник просить суд встановити факт належності правовстановлюючого документу: «Удостоверение о приписке к призивному участку НОМЕР_2», видане на ім'я « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 ЦПК України, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
З огляду на викладене, суддя доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу у розрізі заявлених до суду вимог не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають, що дає підстави відмовити у відкритті провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Відтак, з метою захисту прав та інтересів, заявниця має право звернутись до місцевого загального суду із відповідною заявою, у якій останній слід вірно визначити вимоги заяви, що будуть відповідати ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: