Справа № 515/1015/24 Провадження № 3/946/2279/24
07 серпня 2024 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я., ознайомившись з адміністративними матеріалами, які надійшли з ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого по найму, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
31.07.2024 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з Одеського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 515/1015/24 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №565497 від 30.04.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 187 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою Вих. № 515/1015/24/13678/2024 від 01.08.2024 року. Причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до п. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, чи належить до його компетенції розгляд даної справи.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст. 129 Конституції України, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно частинам 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Відповідно ж до ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до Узагальнення науково консультативного висновку Науково-консультативної Ради при Вищому адміністративному суді України за підписом ученого секретаря НКР при ВАСУ Смоковича М.І., ученого секретаря секції загальної теорії адміністративної юстиції НКР при ВАСУ Маринчак Н.Є., ученого секретаря секції адміністративного права НКР при ВАСУ ОСОБА_2 , під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, винність особи не встановлюється.
Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці (справи «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»), визначив строк давності, як передбачене законом право порушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасниць, відповідають кільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушень прав обвинувачених, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу (ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» рішення від 20.09.2011 року, п. 570 та " Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 22.10.1996 року, п.51).
За національною класифікацією, адміністративне переслідування і призначення винним справедливого покарання відповідає цілям адміністративного судочинства, так як і відмова від адміністративного переслідування невинних.
Визначивши межі публічного переслідування, законодавець поряд із судовим захистом забезпечує процесуальну економію, оперативність при розгляді справ та профілактику правопорушень.
Цим, зокрема, обумовлено встановлення в КУпАП в якості підстави закриття провадження у справі за спливом строків давності.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Стаття 6 пункт 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку».
Суд в своїх прецедентних рішеннях зазначає, що практичність та ефективність гарантій при тлумаченні та застосуванні положень Конвенції стосується і права, закріпленого в статті 6 пункту 2 Конвенції: презумпції невинуватості (див. справи «Allen проти Сполученого Королівства», рішення від 12.07. 2013 року п.п.92-93, «Allenet de Ribemont проти Франції», рішення від 10.02.1995 року, п. 35).
Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія, в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема, тягаря доведення, правової презумпції факту і права.
Визначивши строк давності в національному законодавстві, законодавець надав право порушнику уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення.
За змістом частини 2 статті 38 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Пункт 7 статті 247 КУпАП містить правило, згідно із яким, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
В силу презумпції невинуватості за міжнародними та національними нормами права особа, відносно якої справа про адміністративне правопорушення закрита у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, не може вважатися винною, так як розгляд справи не був розпочатий, судом не досліджувались докази як винуватості, так і невинуватості особи в їх сукупності.
Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку, притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строку давності, який передбачений національним законом - ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Судом встановлено, що подія відбулась 11.04.2024 року, втім протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 565497 від 30.04.2024 року надійшов до суду лише 31.07.2024 року, тобто після спливу строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи, що на момент розгляду справи закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, тому справа відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КупАП, без встановлення вини останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 38, 187, 247, 283 КУпАП, -
Провадження в адміністративній справі про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 187 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: О.Я.Присакар