06 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 913/162/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспрес-М"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 913/162/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспрес-М"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Боголіп Ю. В., відповідача - Странніков А. В.)
1. Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 і рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 у справі № 913/162/22 - без змін.
2. 25.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техекспрес-М" (далі - відповідач, заявник) звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 913/162/22 в сумі 30 000 грн.
3. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
4. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
5. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
6. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
7. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
8. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
9. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
10. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
12. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
13. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
14. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
15. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
16. Відповідач у поданому 15.07.2024 відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що ним попередньо очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 30 000 грн. Наголосив, що документи на підтвердження даних витрат будуть надані додатково, протягом п'яти днів з дня винесення рішення. 25.07.2024 відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, тобто протягом п'ятиденного строку після ухвалення Верховним Судом постанови від 23.07.2024 у справі № 913/162/22.
17. Отже, відповідач дотримався вимог частини першої статті 124 та частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, та відповідної заяви.
18. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
19. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
20. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
21. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та / або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
22. В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 30 000 грн, відповідач долучив укладений 01.10.2022, між відповідачем (клієнт) і Адвокатським об'єднанням "Артур Резнік та партнери" (адвокатське об'єднання), договір про надання правової допомоги № 54, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.
23. Відповідно до пунктів 6.1, 6.3, 6.4 вартість правової допомоги, за цим договором оплачується за домовленістю сторін виходячи з розміру витраченого часу та погодинних ставок. У випадку укладення додаткових угод до цього договору розмір та порядок оплати послуг можуть визначатися сторонами у таких додаткових угодах. Всі витрати, пов'язані з виконанням цього договору, не включаються до вартості послуг, визначеної у п. 6.1. цього договору, та сплачуються клієнтом окремо.
24. Пунктом 11.2 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання та діє протягом строку, достатнього для належного та реального виконання цього договору сторонами (до повного виконання).
25. До заяви також долучено додаткову угоду від 03.07.2024 № 1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги пов'язаної з розглядом касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Луганської області від 15.02.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 913/162/22. Адвокатське об'єднання надає консультації, здійснює аналіз, підготовку та подачу в межах процесуальних строків відзиву на касаційну скаргу, представляє інтереси клієнта у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги по справі № 913/162/22. Оплата послуг адвокатського об'єднання по наданню правової допомоги згідно з пунктом 1 цієї додаткової угоди становить 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
26. Окрім того, до заяви також долучено звіт про обсяг наданих послуг згідно з додатковою угодою від 03.07.2024 №1 з детальним відображенням наданих послуг правничої допомоги, акт наданих послуг від 24.07.2024 № 1, платіжну інструкцію від 24.07.2024 № 137, а також ордер від 29.11.2022 серії АТ № 1200600, виданий адвокату Страннікову А. В. на представництво інтересів відповідача, в т.ч. у Верховному Суді.
27. Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
28. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
29. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
30. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
31. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
32. Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
33. У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
34. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
35. 02.08.2024 позивач надіслав до Верховного Суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, або, в разі якщо суд дійде висновку, що заява підлягає задоволенню, зменшити розмір правничої допомоги.
36. Обґрунтовуючи свої заперечення, позивач наголошує на тому, що: (1) відповідач разом з відзивом на позовну заяву від 08.12.2022 не надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи; (2) з огляду на відсутність у звіті про обсяг наданих послуг від 24.07.2024 та акті наданих послуг від 24.07.2024 інформації про час, витрачений адвокатом, неможливо встановити вартість правничої допомоги; (3) у звіті про обсяг наданих послуг від 24.07.2024 фігурують послуги, надані в іншій справі № 913/703/20; (4) приїзд адвоката Страннікова А. В. до приміщення Верховного Суду був необов'язковим.
37. Проаналізувавши наведені доводи позивача, Верховний Суд вважає, що зазначені у клопотанні заперечення є необґрунтованими та не можуть бути підставою для зменшення відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції з огляду на таке.
38. Зокрема, в контексті наведених заперечень, Верховний Суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
39. Відтак, з огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що відповідач мав подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат разом з відзивом на позовну заяву від 08.12.2022, оскільки для вирішення питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді касаційної інстанції, має значення чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. При цьому, відповідні обставини вже були проаналізовані вище у цій додаткові постанові (пункти 16-17).
40. Щодо доводів позивача про те, що у звіті про обсяг наданих послуг від 24.07.2024 та акті наданих послуг від 24.07.2024 всупереч положенням пункту 6.1 договору відсутня інформація про час, витрачений адвокатом, у зв'язку із чим неможливо встановити вартість правничої допомоги, колегія суддів враховує, що пунктом 6.3 договору сторони також погодили, що у випадку укладення додаткових угод до цього договору розмір та порядок оплати послуг можуть визначатися сторонами у таких додаткових угодах.
41. У пункті 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що оплата послуг адвокатського об'єднання по наданню правничої допомоги згідно з пунктом 1 цієї додаткової угоди становить 30 000 гривень.
42. Як вже було зазначено Судом вище, відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення додано звіт про обсяг наданих послуг згідно з додатковою угодою від 03.07.2024 №1 з детальним відображенням послуг, наданих за договором, та визначено вартість наданих послуг в розмірі 30 000 грн, як це передбачено пунктом 2 додаткової угоди до договору.
43. Колегія суддів наголошує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
43.1. Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
43.2. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
43.3. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
44. З огляду на наведені вище положення договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до договору, якою сторони передбачили фіксований розмір гонорару адвоката за розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції, а також наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо помилкового незазначення відповідачем у звіті про обсяг наданих послуг та акті наданих послуг інформації про витрачений час на виконання робіт за договором про надання правової допомоги.
45. При цьому, декларативними визнаються посилання позивача на те, що у звіті про обсяг наданих послуг від 24.07.2024 фігурують послуги, надані в іншій справі № 913/703/20, оскільки перелік та обсяг наданих за договором послуг, а також долучені до матеріалів справи докази, дозволяють встановити фактичне надання адвокатським об'єднанням правової допомоги саме за договором про надання правової допомоги та додатковою угодою до нього в межах розгляду справи № 913/162/22 в суді касаційної інстанції.
46. Відповідаючи на доводи позивача про включення до складу правничої допомоги прибуття адвоката Страннікова А. В. у судове засідання до суду касаційної інстанції, колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, де Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта.
47. Водночас Верховний Суд враховує, що позивач у своїх запереченнях не доводить з наведенням відповідного належного мотивування неспівмірності суми витрат відповідача на правничу допомогу зі ступенем складності справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, невідповідність наданих послуг принципам адекватності, співмірності, необхідності, реальності тощо.
48. Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката в суді касаційної інстанції позивач не надав.
49. Разом з тим, сама лише незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх невідповідності критеріям, визначеним у частині 4 статті 126 ГПК України, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
50. З огляду на наведене, сукупність доказів щодо витрат відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 913/162/22 у повному обсязі, відповідно про стягнення з позивача на користь відповідача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспрес-М" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекспрес-М" (ідентифікаційний код 39107466) 30 000 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил