30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14653/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Краснов Є. В.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 (суддя Лиськов М. О.),
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 (суддя Лиськов М. О.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.)
у справі № 910/14653/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Прохоров Ю. Г.)
1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із відповідача заборгованість за неоплачену електричну енергію, отриману згідно з договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки встановили наявність заборгованості з оплати за поставлену електроенергію, доказів погашення якої матеріали справи не містять.
3. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилаючись на відсутність прострочення заборгованості на період дії воєнного стану в Україні.
4. Під час касаційного розгляду справи перед Верховним Судом постало питання чи змінюються терміни виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків із продавцем електроенергії за "зеленим" тарифом в умовах особливого періоду?
5. За результатом розгляду касаційної скарги, поданої відповідачем, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально зазначено у цій постанові.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроукренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі також - відповідач, скаржник), в якому просить (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути заборгованість за куплену у січні 2021 - липні 2022 року електроенергію у розмірі 17 769 002,44 грн, 3 % річних у розмірі 262 122,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 265 588,95 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 12.12.2019 № 1251/01 про купівлю-продаж електричної енергії, виробленої за "зеленим" тарифом.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/14653/22 позовні вимоги задоволено повністю.
8. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належним чином доведено, документально підтверджено факт наявності у відповідача основної заборгованості за договором № 1251/01 у розмірі 17 769 002,44 грн.
9. Враховуючи наявність заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування передбаченої умовами договору та положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідальності за прострочення виконання зобов'язання та стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати. Крім того, суд першої інстанції врахував, що відповідачем систематично допускались прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати послуг, відтак дійшов висновку, що ним не доведено винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру процентів річних та індексу інфляції.
10. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 48 000 грн; в іншій частині вимог відмовлено.
11. Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 48 000 грн.
12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 1 007 314,51 грн; закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 залишено без змін.
13. Прийнявши долучені відповідачем разом з апеляційною скаргою копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати частини заборгованості після ухвалення рішення у справі, а саме оплату за постачання електричної енергії в сумі 1 007 314,51 грн, апеляційний суд керуючись статтею 275 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визнав нечинним оскаржуване рішення в наведеній частині позовних вимог із закриттям провадження у справі у відповідній частині. В решті позовних вимог погодився з висновками суду першої інстанції про їх обґрунтованість і доведеність.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 щодо застосування пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом", а також зауважує, що суди, частково задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 21.09.2022 у справі № 300/1826/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21.
16. Крім того, у касаційній скарзі скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а у разі відмови передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передати справу на розгляд палати, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.
Позиція інших учасників справи
17. Позивач, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас зазначаючи про обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
18. Також скаржник подав додаткові письмові пояснення.
19. У зв'язку із цим колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, а згідно із частиною першою статті 295 цього Кодексу учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
20. Стосовно права сторони подати письмові пояснення, Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
21. Верховний Суд не визнавав необхідним одержати від учасників додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження, а також надати усні пояснення у судовому засіданні.
22. З огляду на це Верховний Суд відповідно до частини другої статті 118 ГПК України залишає без розгляду подані скаржником додаткові письмові пояснення.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
23. 12.12.2019 між відповідачем та позивачем було укладено договір № 1251/01, за умовами якого позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
24. Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641.
25. Виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України (пункти 2.3, 2.4 договору в редакції договору від 12.12.2019 № 1251/01).
26. Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
27. Відповідно до положень пункту 4.6 договору, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати
28. У пункті 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та зазначили, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
29. У подальшому сторони уклали додаткову угоду від 25.03.2020 № 1/742/01/20, якою виробник за "зеленим" тарифом змінений на продавець за "зеленим" тарифом.
30. На виконання умов договору, за період з 01.01.2021 по 31.07.2022 сторонами спору були підписані без заперечень та зауважень акти купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 на суму 1 257 364,43 грн, за лютий 2021 на суму 1 717 809,80 грн, за березень 2021 на суму 3 377 257,14 грн, за квітень 2021 на суму 3 536 266,66 грн, за травень 2021 на суму 4 958 937,53 грн, за червень 2021 на суму 4 371 406,72 грн, за липень 2021 на суму 5 066 801,04 грн, за серпень 2021 на суму 4 918 652,76 грн, за вересень 2021 на суму 4 002 559,00 грн, за жовтень 2021 на суму 3 161 879,88 грн, за листопад 2021 на суму 1 641 276,50 грн, за грудень 2021 на суму 464 245,70 грн, за січень 2022 на суму 1 145 368,03 грн, за лютий 2022 на суму 1 768 182,23 грн, за березень 2022 на суму 3 506 325,96 грн, акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 на суму 16 497,83 грн, за квітень 2022 на суму 3 060 710,12 грн, за травень 2022 на суму 4 971 411,31 грн, за червень 2022 на суму 1 343 657,95 грн, за липень 2022 на суму 5 079 194,29 грн.
31. Крім того, наприкінці березня 2023 позивач отримав від відповідача підписані без заперечень та зауважень наступні акти коригування: 1) акт коригування від 27.03.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2021 від 28.01.2021 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 58 881,97 грн; 2) акт коригування від 21.02.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 від 31.08.2022 зі зменшенням вартості поставленої електроенергії на 34 240,78 грн; 3) акт коригування від 16.02.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 від 28.02.2022 зі зменшенням вартості поставленої електроенергії на 84,90 грн; 4) акт коригування від 17.02.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 від 30.04.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 210 811,86 грн; 5) акт коригування від 16.03.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 від 31.05.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 9,43 грн; 6) акт коригування від 20.03.2023 до акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 від 30.06.2022 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 2 937 202,80 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
32. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Судові рішення у цій справі оскаржуються відповідачем з підстави, зокрема, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
35. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
36. Як було зазначено вище, 12.12.2019 між позивачем та скаржником укладено договір № 1251/01 купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
37. Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.
38. Так, згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Зазначені положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
39. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених / визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини шоста, сьома статті 276 ГК України).
40. Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
41. Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).
42. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 1/742/01/20 від 25.03.2020, сторони встановили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
43. Відтак, умови надання та оплати покупцем відпущеної електричної енергії, виробленої виробником за "зеленим" тарифом, визначено положеннями укладеного між сторонами договору та Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України від 26.04.2019 № 641.
44. Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
45. Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
46. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги).
47. Суди попередніх інстанцій встановили допущення відповідачем (який здійснив часткову оплату електроенергії, посилаючись на введення воєнного стану) невиконання грошового зобов'язання, чим він порушив майнове право позивача на отримання плати за електричну енергію у розмірі 17 769 002,44 грн, позов задовольнили частково, враховуючи погашення скаржником заборгованості під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
48. Скаржник в касаційній скарзі, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 щодо питання застосування пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та пункту 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом".
49. Як вбачається з постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, об'єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з цими висновками положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов'язок Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641. Відтак, об'єднана палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
50. Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, щодо наявності у скаржника обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, повністю узгоджуються з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
51. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування судами положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" (щодо введення особливого періоду), пункту 10.4 Порядку № 641 в сукупності з положеннями наказів № 140 та № 206, оскільки відповідно до приписів частини четвертої статті 300 ГПК України враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, ухваленій після подання касаційної скарги, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували наведені вище норми матеріального права.
52. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.
53. Інших доводів щодо скасування оскаржуваних судових рішень, обґрунтованих підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, скаржник не наводить.
54. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему. У разі відмови передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду скаржник просить передати цю справу на розгляд палати, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, викладених в постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.
55. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
56. В обґрунтування підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду скаржник зазначає про існування протилежних між собою висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та в ухвалі від 11.01.2024 у справі № 910/14417/22, а також висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.02.2024 у справі № 640/10894/22.
57. Водночас, з ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 909/1191/21 вбачається, що лише за наявності умов, визначених наведеним вище положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
58. Оскільки критеріїв виключної правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал (від 10.07.2019 у справі № 431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі № 357/13182/18, від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 09.07.2020 у справі № 610/1065/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 13.10.2020 у справі № 640/17296/19, від 23.10.2020 у справі № 906/677/19, від 14.04.2021 у справі № 757/50105/19, від 22.04.2021 у справі № 640/6432/19, від 28.04.2021 у справі № 916/1977/20, від 18.05.2021 у справі № 758/733/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
59. Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі № 910/11820/20 визначила, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, зокрема:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема: а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.
60. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
61. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
62. Верховний Суд оцінив заявлене скаржником клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та дійшов висновку, що воно не містить належного обґрунтування того, що справа містить виключну правову проблему за кількісним та якісним критеріями.
63. З урахуванням зазначеного, а також, зважаючи на правові висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 (до розгляду якої Суд зупиняв провадження у справі, що розглядається, та яка погодилася із викладеними у постанові Верховного Суду висновками, від яких скаржник просить відступити) та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, касаційний суд констатує, що не вбачає обґрунтованих підстав для передачі цієї справи на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
64. Не погоджуючись з судовими рішення в частині задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 48 000 грн, скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено доводи відповідача про завищення розміру вартості витрат на правову допомогу адвоката та не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 21.09.2022 у справі № 300/1826/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21.
65. Касаційний суд вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги, з огляду на таке.
66. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
67. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
68. За пунктом 9 частини першої статті 1 зазначеного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього Закону).
69. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
70. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
71. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
72. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (статті 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
73. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
74. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
75. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
76. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
77. У той же час, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
78. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
79. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення зі скаржника витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 192 967,14 грн.
80. Розглядаючи заяву позивача, суди встановили, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат ним надано суду: договір про надання юридичних послуг від 24.02.2021 № 3, додаткову угоду від 20.12.2022, додаток від 13.12.2022 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 № 3, попередній звітний акт наданих послуг в рамках додатку від 13.12.2023 до договору про надання юридичних послуг від 24.02.2021 № 3.
81. Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
82. Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
83. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
84. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
85. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
86. Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
87. У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
88. Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
89. Суди врахували подані скаржником заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, в яких він зазначив що кількість годин, витрачених для надання кожного із зазначених позивачем виду послуг, відображених в акті прийому-передачі наданих послуг, а також їх вартість є явно завищеними. Проте, суди відмовили скаржнику у задоволенні клопотання про зменшення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 1 % від стягнутої суми, оскільки скаржником не доведено неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу для зменшення саме до такого розміру.
90. Заразом з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суди дійшли висновку про часткове задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 48 000 грн.
91. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають положенням статей 123, 126, 129, 244 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судами.
92. Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 21.09.2022 у справі № 300/1826/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21 щодо відшкодування вартості заявлених стороною адвокатських послуг, оскільки судові рішення у зазначених справах прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, що переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.
93. Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
94. Відтак, з огляду на конкретні встановлені судами обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
95. За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
96. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
97. Крім того, скаржник (декларативно) посилається на неповне дослідження судами зібраних у справі доказів (без належного обґрунтування цієї підстави).
98. Проте зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
99. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
100. Інших належним чином обґрунтованих посиланнями на частину другу статті 287 ГПК України доводів касаційна скарги (див. також пункти 18-22 цієї постанови) не містить.
101. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та / чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
102. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
103. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.
104. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Розподіл судових витрат
105. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 в чинній частині, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/14653/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
Є. В. Краснов