Справа № 199/10233/23
(2/199/740/24)
Іменем України
06.08.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Жукова К.Д.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку спрощеного позовного провадження (у порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 22.01.2022 р. між ТОВВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладений договір №5421081 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надає кредитні кошти шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача. Сума кредиту складає 23 000,00 грн., строк кредиту 14 днів з датою повернення 05.02.2022р.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1.90% на день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач не виконав зобов'язання перед кредитором та не повернув суму кредиту, і не сплатив нараховані проценти, внаслідок чого відбулась автопролонгація договору на 90 календарних днів. При цьому у зв'язку з введенням воєнного стану кредитором було призупинено нарахування процентів на період з 25.02.2022 р. по 30.04.2022 р. за усіма кредитними договорами. В період з 01.05.2022 р. по 06.05.2022 р. відповідачеві були нараховані проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою, але в подальшому відповідач також не виконував свої зобов'язання за кредитним договором та не повернув суму кредиту і не сплатив проценти за користування кредитом.
18.04.2023 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус України» відступив ТОВ ««Фінансова компанія «Фінтраст Україна»права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №5421081 від 22.01.2022 р., який укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором за підрахунком позивача складає 23000,00 грн. (тіло кредиту) та 17043,00 грн. (нараховані відсотки), а всього 40043,00 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 40043,00 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2147,20 грн., та витрати на правову допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у клопотаннях від 22.01.20204 р., 04.03.2024 р. та 02.05.2024 р. просив про розгляд справи у його відсутності, а також вказував, що не заперечує проти винесення судом заочного рішення (а.с. 85, 95, 102).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту №5421081 від 22.01.2022р. (а.с. 9-14), за умовами якого відповідачу надається кредит в сумі 23000,00 грн. на строк 14 днів, тобто датою повернення кредиту є 05.02.2022 р.(п. 1.3, 1.4 Договору) Стандартна процентна ставка становить 1,90% на день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; в межах нового строку кредит, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору (п. 1.5.1 договору).
Відповідно до п. 2.1. та 2.4 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту; кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору.
Пунктом 4.3.1 договору передбачено що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожний раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більш ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, коли в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2-4.2.4 Договору.
Аналогічні умови зазначені у паспорті споживчого кредиту (а.с. 63-65).
Договір про надання споживчого кредиту №5421081 від 22.01.2022 р. підписувався електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатору, що не заперечується сторонами.
Листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 05.05.2023 р. за №2635, яка безпосередньо надає фінансові послуги з переказу коштів, що здійснюються за допомогою вебсайта https://easypay.ua, підтвердило товариству з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про успішність операції, а саме транзакції №1054056521 про перерахування 22.01.2022р. об 19:50, суми в розмірі 23000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 (а.с.29-30).
Порівняючи відомості про номер картки, на яку був здійснений платіж, зазначений у Листі від від 05.05.2023 р. за №2635 та відомостями про номер картки відповідача на яку ТОВ «Авентус України» мав перерахувати кредитні кошти, згідно з укладеним договором про надання споживчого кредиту №5421081 від 22.01.2022 р., суд встановив тотожність усіх зазначених цифр в обох картках, на підставі чого суд дійшов до висновку, що ТОВ «Авентус України» перерахував відповідачеві кредитні кошти у сумі 23000,00грн., а відтак виконав свої зобов'язання за зазначеним договором.
Відповідно до картки обліку договору, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу 22.01.2022 р. кредит в сумі 23000,00 грн. з стандартною процентною ставкою за користування кредитом.
За період з 22.01.2022 р. по 06.05.2022 р. (включно) сума процентів за користування кредитом складає 17043,00 грн. (а.с. 50-61).
Згідно договору факторингу №18.04/23Ф від 18.04.2023 р., право вимоги від ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) перейшло до позивача -ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»(фактор). Право вимоги, яке відступається, передано позивачу в розмірі заборгованості відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» за договором про надання споживчого кредиту №5421081, а саме у загальному розмірі 40043,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 23000,00 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 17043,00грн (а.с. 44-48; 7).
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2023 р. відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 81).
Правовідносини між учасниками справи виникли з договірних правовідносин (кредитного договору), що підтверджується кредитним договорам №5421081 від 22.01.2022 р., який є дійсним, та регулюються ч. 1 та ч. 2 ст. 509, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст.ст. 526, 527, 629, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 625, ст.ст. 512, 514, ч. 1 ст. 1077 ЦК України.
Суд, дослідивши докази в межах заявлених позивачем вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди
Відповідно до ст. 1046 (параграф 1, глава 71) ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою та другою ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глави 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суду не надано, а відтак суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача перед ТОВ «Авентус Україна», за договором про надання споживчого кредиту №5421081 від 22.01.2022 р. в загальній сумі 40043,00грн. яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 23000,00 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 17043,00 грн.
Згідно договору факторингу №18.04/23Ф від 18.04.2023 р., право вимоги від ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) перейшло до позивача -ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»(фактор). Право вимоги, яке відступається, передано позивачу в розмірі заборгованості відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» за договором про надання споживчого кредиту №5421081, а саме у загальному розмірі 40043,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 23000,00 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 17043,00грн (а.с. 44-48; 7).
Відповідно до 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний 18.04.2023 р. (зворотній бік а.с. 48), відтак, позивач набув право вимоги до відповідача з 18.04.2023 р.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Доказів сплати відповідачем кредиту та процентів за користування кредитом, суду не надано, а відтак суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача перед позивачем, за Договором про надання споживчого кредиту №5421081 від 22.01.2022р.. та Договору факторингу у розмірі 40043,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 23 000,00 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 17043,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючі, що позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2147,20 грн, який позивач сплатив при подачі позову до суду (а.с. 76).
При вирішенні питання що відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, суд керується наступним.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України перебачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду у своєї Постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови).
В підтвердження понесених витрат пов'язаних з наданням позивачеві правової допомоги суду надані:
копія договору про надання правової допомоги №10/07-2023 від 10.07.2023 р., який укладений між позивачем та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем (а.с. 22-23);
копія платіжного документу від 23.11.2023 р. за №1592, відповідно до якого позивач перерахував адвокату Столітньому М.М. 10000,00 грн. за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви до ОСОБА_1 (а.с.43);
копія звіту про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2023 р, відповідно до якого адвокат Столітній М.М. надав позивачеві послуги на загальну суму 10000,00 грн, які складаються: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №5421081 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 ; складання позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №5421081 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 ; подання до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська позовної заяви в інтересах клієнта; при цьому адвокат затратив на надання зазначеної допомоги 10 годин (а.с. 8).
Але ця справа відноситься до нескладної категорії цивільних справ, відноситься до основної діяльності клієнта, якому адвокат надає правову допомогу (тобто ця справа є типовою). Крім того, суду не надано будь-якого підтвердження збору доказів адвокатом (відсутні адвокатські запити спрямовані на отримання відповідних доказів) та, як убачається із матеріалів справи усі надані позивачем докази знаходилися в його розпорядженні. Подання позову до суду не є за своєю суттю правової допомогою, тим більш що позов подавався до суду через підсистему «Електронний суд». Враховуючи викладене та керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає заявлену представником суму відшкодування витрат на правову допомогу явно завищеною, не обґрунтованою та не пропорційною до предмета спору, а тому зменшує її до 2 000,00 (двох тисяч) грн.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст.ст. 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279, ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»(ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №5421081 від 22.01.2022р. у сумі 40043 (сорок тисяч сорок три) грн. 00 коп., у т.ч. заборгованість за кредитом у сумі 23000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп. та заборгованість з відсотками в сумі 17043 (сімнадцять тисяч сорок три).
Стягнути зі ОСОБА_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»(ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2147 грн. (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. та витрати правової допомоги в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., а всього судових витрат в розмірі 4147 (чотири тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Дата складення повного судового рішення 06.08.2024 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї