65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство без руху
"07" серпня 2024 р.м. Одеса № 916/3397/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" (вул. Липинського, буд. 54, м. Львів, 79024)
до боржника: Приватного підприємства «Никольтрейд» (Миколаївське шосе, буд. 25, м. Херсон, 73000)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою за вх.№3471/24 від 02.08.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Никольтрейд».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, господарський суд застосовує норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.
Приписами частини першої ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, - також органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном, у письмовій формі та повинна містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); найменування органу (суб'єкта), уповноваженого управляти державним майном щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
Кредитор згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства це - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг) у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Неплатоспроможність відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21)).
Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, від 09.05.2023 у cправі № 911/1755/22, від 31.05.2023 у cправі № 905/1029/22, від 06.07.2023 у справа № 914/1650/22).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
Натомість на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором на день подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Проаналізувавши заяву та додані документи, господарський суд звертає увагу заявника на таке.
Заява про порушення провадження у справі про банкрутство ґрунтується на невиконанні Приватним підприємством «Никольтрейд» зобов'язання з оплати поставленої продукції на підставі видаткової накладної від 22.02.2022 № МКГ00118513 на суму 83 905,86 грн в межах договору від 24.12.2021. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 31.01.2023 у справі № 16-03/1222 стягнуто заборгованість за накладною, зокрема, основного боргу в розмірі 83 905,86 грн, 12 137,61 грн 20 % річних, 17 281,29 грн інфляційних втрат, 24 482,12 грн пені та відповідного розміру судових витрат. В межах виконавчого провадження з виконання наказу, виданого Західним апеляційним господарським судом 15.06.2023 на примусове виконання рішення третейського суду, стягнуто приватним виконавцем 30 001,83 грн.
Беручи до уваги ту обставину, що розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви, кредитор не додав до заяви відповідних доказів, що підтверджують розмір боргу станом на день подання такої заяви, а саме: доказів відображення в обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" сум, стягнених за рішенням третейського суду, відображення в обліку актуальної суми заборгованості, а саме: наявних актів звірки; оборотно-сальдової відомості за період з дати виникнення заборгованості по дату подання заяви за основною заборгованістю; оборотно-сальдової відомості з відображенням в обліку 20 % річних, пені, інфляційних втрат за рішенням суду; балансу (ф.1) за 2023 рік, Звіту про фінансові результати (ф.2) за 2023 рік тощо.
Окрім того, частиною другою ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідне положення кореспондується зі ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі (відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20).
Порядок оплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Отже, нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено фіксований розмір основної грошової винагороди зі встановленням, мінімальних величин.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено мінімальну заробітну плату з 1 липня 2024 року - 8 000 грн. Гарантований мінімум оплати винагороди арбітражному керуючому за кожен місяць становить 24 000 грн. У разі оплати авансування винагороди арбітражному при поданні заяви такий розмір має становити 72 000,00 грн.
Законодавець у п. 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства передбачив, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Тобто, закон передбачає право подання заяви без здійснення авансування у разі укладання відповідної угоди.
У доданій до заяви угоді № 1 від 30.07.2024 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство, укладеній між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" та арбітражним керуючим Сибалем Андрієм Михайловичем встановлено розмір винагороди за виконання повноважень розпорядника майна в сумі 5 000,00 грн за кожен місяць виконання повноважень.
Господарський суд вважає, що такий розмір винагороди не відповідає встановленим законом вимогам щодо належної оплати з огляду на таке.
Встановлення Законодавцем нижньої межі грошової винагороди арбітражного керуючого, що передбачена ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, є гарантією оплати праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Окрім того, така гарантія стосовно розміру оплати є не тільки встановленим стандартом, але і превентивним заходом від зловживань правами з боку кредитора, що гарантує добросовісність виконання повноважень арбітражного керуючого та врахування інтересів усіх зацікавлених осіб.
Тобто, з урахуванням викладених обставин, суд констатує, що встановлений в угоді розмір винагороди не може бути меншим від 8 000 грн щомісячно.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Водночас суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Керуючись ст. 34, ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Никольтрейд» залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" строк для усунення недоліків заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом надання суду:
- доказів відображення в обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА" сум, стягнених за рішенням третейського суду, відображення в обліку актуальної суми заборгованості, а саме: наявних актів звірки; оборотно-сальдової відомості за період з дати виникнення заборгованості по дату подання заяви за основною заборгованістю; оборотно-сальдової відомості з відображенням в обліку 20 % річних, пені, інфляційних втрат за рішенням суду; балансу (ф.1) за 2023 рік, Звіту про фінансові результати (ф.2) за 2023 рік тощо;
- доказів направлення боржнику документів наведених вище;
- доказів авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень.
3. Повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНА КОМПАНІЯ "ГАЛИЧИНА", що згідно з вимогами ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua
Ухвала набирає законної сили 07.08.2024р. та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Г. Деркач