вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1316/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»
до Фізичної особи-підприємця Буханцева Іллі Юрійовича
прo стягнення 71 879,34 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Буханцева Іллі Юрійовича (надалі - відповідач) прo стягнення 71 879,34 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі № 911/1316/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.06.2024 року.
У судовому засіданні 20.06.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 20.06.2024 року не з'явився. Розгляд справи відкладався на 18.07.2024 року.
У судове засідання 18.07.2024 року представники позивача та відповідача не з'явились, позивачем подано клопотання про підтримання позовних вимог та рохгляд справи за відсутності його представника. Відповідач в ході розгляду справи позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.07.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (позивач, Виконавець) та Фізичною особою підприємець Буханцевим Іллею Юрійовичем (відповідач, Замовник) укладено Договір №Вп-19580-Пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 24.12.2019 року (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з вивезення (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) твердих побутових відходів (надалі - Послуги), а Замовник прийняти і оплатити Послуги.
Відповідно до умов Договору Виконавець надає Замовнику Послуги відповідно графіку з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), Графік вивезення ТПВ є Додатком №1 до даного Договору.
Сторони у п. 2.2 Договору визначили, що Послуги надаються за контейнерною схемою. Для вивезення ТПВ за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери місткістю 1,1 м.
У п. 2.3 Договору визначено, що конкретні обсяги та вартість наданих Замовнику Послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих Послуг, в яких вказуються фактичний обсяг вивезених Виконавцем ТПВ за місяць та загальна вартість Послуг, наданих Виконавцем за місяць.
Обсяги Послуг можуть бути зменшені залежно від фактичної кількості утворених побутових відходів.
Відповідно до п. 2.5 Договору місце надання послуг зазначається в графіку вивезення ТПВ, що є Додатком №1 до даного Договору.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги на загальну суму 60544,74 грн.
Однак, відповідачем Послуги своєчасно та у повному обсязі не були оплачені, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 32977,56 грн. за послуги, надані в період з 01.09.2020 року по 30.06.2021 року.
Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за надані Послуги здійснюються Замовником щомісячно до 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним за місяцем в якому здійснено надання Послуг.
Відповідно до п. 4.3 Договору оформлення Послуг здійснюється за актом наданих Послуг, який складається кожного місяця Виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання Послуг та направляється Замовнику. У разі не підписання акту наданих Послуг Замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаним та вважається що Замовник не має жодних претензій до обсягів наданих Послуг. В актах наданих Послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених Виконавцем ТПВ за місяць - в кубічних метрах, та загальна вартість Послуг, наданих Виконавцем за місяць - в гривнях.
Згідно із наданими позивачем витягами з реєстру М.Е.Dос позивачем підтверджено факт направлення відповідачу рахунків на оплату.
До позовної заяви додано докази направлення відповідачу рахунків на оплату через програму М.Е.Dос в Єдиному реєстрі податкових накладних реєструє податкові накладні, до яких відповідач постійно має доступ і відповідно володіє інформацією про нарахування йому вартості послуг за договором.
Витяг М.Е.Dос який був наданий позивачем, містить підтвердження даних про факт і час одержання електронного документа, статус документів - доставлено контрагенту і підтверджується одержання електронного документа відповідачем, а також документів які мають електронний цифровий підпис. Також позивачем надано докази підтвердження направлення відповідачу Актів наданих послуг з 01.09.2020 року по 30.06.2021 року, які зареєстровані через програму М.Е.Dос.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронні документи та електрониий документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Позивач через систему електронного документообігу М.Е.Dос направляв відповідачу скріплені електронним цифровим підписом рахунки на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів у період з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року на загальну суму 32977,56 грн.
Зі змісту витягу з системи електронного документообігу М.Е.Dос вбачається, що рахунки-фактури на оплату послуг були доставлені відповідачу.
Однак, незважаючи на отримання вказаних рахунків у передбачений договором спосіб, відповідач у визначений пунктом 4.3. Договору строк їх не оплатив. Умовами Договору сторони визначили обов'язок відповідача оплачувати щомісячні фіксовані платежі саме з моменту отримання відповідних рахунків на оплату.
Про належне виконання зобов'язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності та своєчасності наданих послуг.
З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу претензії від 21.04.2023 року №000012030 та від 12.06.2023 року №000013697 на суму 60544,74 грн., які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з п. 9.2 Договору у разі, якщо жодна із Сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору та припинення дії Договору не буду оформлений Сторонами належним чином, то строк дії цього Договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.
У п. 6.1 та 6.2 Договору Сторони встановили, що у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором, а також за прострочення строків оплати Послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочень.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати послуг позивач нарахував відповідачу 20509,57 грн. пені, 15142,40 грн. інфляційних та 3249,81 грн. 3% річних.
Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з'являвся, відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача зи оплати послуг з вивезення твердих побутових відходів у період з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2021 року на загальну суму 32977,56 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині стягнення з відповідача 32977,56 грн. основної заборгованості за надані послуги обґрунтовані, доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20509,57 грн. пені, 15142,40 грн. інфляційних та 3249,81 грн. 3% річних, є обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Фізичної особи-підприємця Буханцева Іллі Юрійовича прo стягнення 71 879,34 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буханцева Іллі Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, код ЄДРПОУ 33745659) 32 977,56 грн. основного боргу, 20 509,57 грн. пені, 15 142,40 грн. інфляційних, 3 249,81 грн. 3% річних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 06.08.2024 року