Справа № 127/7217/24 Головуючий у 1-й інстанції: Каленяк Р.А.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
06 серпня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕНА № 1516381 від 24.02.2024, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПП, про скасування постанови серії ЕНА № 1516381 від 24.02.2024, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.04.2024 позов задоволено.
Скасувоно постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1516381 від 24.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито, зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2024 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області сержантом поліції ОСОБА_2 , було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1516381, про те, що 24.02.2024, о 22 год. 14 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Honda Accord» р/н НОМЕР_1 , у м. Вінниця по вул. Костянтина Василенка 21, не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР, а саме: керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду для її скасування.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не поінформовано водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», а тому дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів в т.ч. посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 "а" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідачем до матеріалів справи було надано відеозапис, яким зафіксовано неодноразову вимогу поліцейського, висловлену позивачу, про пред'явлення посвідчення водія, попередження водія про те, що відносно нього буде складено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, проте позивач дані вимоги не виконав, повідомивши, що виконає це лише після того, як інспектор надасть докази законності зупинки його автомобіля чи докази вчинення ним адміністративного правопорушення.
Позивач наголошує, що відповідач не мав визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу.
Однак, такі доводи позивача не є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за те, що водій не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а. ПДР.
Колегія суддів вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія пред'явити поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документи на транспортний засіб.
При цьому, під час зупинки транспортного засобу водію повідомили причину зупинки, а саме - наявність інформації про можливу причетність до ДТП.
Таким чином, оскільки із наданого відеозапису встановлено ненадання позивачем на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КупАП, за яке до позивача застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 24.02.2024 серії ЕНА №1516381.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.