Справа № 560/16893/23
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
05 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом від 15.09.2023 в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №4233/6 від 08.12.2021 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік в розмірі 78918,77 гривень.
У позові пояснив, що у власності позивача, відповідно до Акту про передавання права власності на куплене нерухоме майно від 21.12.2019, складеного на виконання Договору купівлі-продажу від 24.12.2019, що зареєстровано в ДРРПНМ за реєстраційним номером 441646658104 є об'єкт, який складається: будівля прохідної загальною площею - 13,3 м кв; асфальтована площадка площею 2798,9 м кв. Наголошує, що асфальтована площадка не є будівлею (об'єктом нежитлової нерухомості) так як є об'єктом благоустрою земельної ділянки, тому з неї не справляється податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів ст.266 ПК України. Вважає, що податковий орган повинен був нарахувати позивачу податок виключно за нежитлову будівлю прохідної площею 13,3 м кв.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від від 26 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, не вірно встановлено істотні обставини фактичних спірних правовідносин, а також допущено неправильне застосування спеціальних приписів п. 14.1.1291 ст. 14 і ст. 266 ПК України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно статті 308 КАС України дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за змістом Відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №380257 від 25.12.2023 за фізичною особою ОСОБА_1 24.12.2019 зареєстровано: "асфальтна площадка, прохідна (склад РБД)", загальною площею 2812,2 м кв за реєстраційним номером 441646568104 (арк. спр.52-53).
Податковим повідомленням - рішенням №42332/6 від 08.12.2021 позивачу, згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266,7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості 18010300 за податковий період - 2020 рік на суму - 78918,77 гривень (а. с. 8).
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Позивач має зареєстровані об'єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 441646568104, якими є: "асфальтна площадка, прохідна (склад РБД) загальною площею 2812,2 м кв., придбані за договором купівлі-продажу від 24.12.2019 (а. с. 11).
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Податкове право (правовий підхід) та чинне податкове законодавство України (законодавчий підхід) визначають об'єкти оподаткування як правову категорію за родовою ознакою правовідносин (дохід або його частина, майно, вартість товарів, послуг або робіт) та закріплені в законі форми поняття об'єкту оподаткування (доходи фізичних осіб або юридичних осіб, нерухоме майно як об'єкти житлової чи нежитлової забудови).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений ст. 266 ПК України.
Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості
Відповідно до п. 14.1.129-1 ст. 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
В свою чергу, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстату України 17.08.2000 р. № 507 ( на момент спірного податкового періоду був чинний) визначено:
Споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Право власності позивача на вказаний об'єкт підтверджується свідоцтвом від 24 грудня 2019 року, видане Шевчик Н.М., приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу. Підставою для видачі Свідоцтва став акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 21 грудня 2019 року (а.с. 9).
Відповідно до Акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 21 грудня 2019 року (а.с. 12), а також технічного паспорта від 17 липня 2014 року (а.с. 13-16), належний позивачу Об'єкт складається з :
-будівлі прохідної загальною площею 13, 3 кв. м.;
-асфальтної площадки площею 2798,9 кв. м.
Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
У цій статті вказаного вище Закону також передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10) колегією суддів встановлено, що належне позивачу на праві власності нерухоме майно визначено як асфальтна площадка, прохідна (склад РБД), не є об'єктом житлової нерухомості.
Крім того, згідно з документами щодо набуття та володіння вказаними вище асфальтним майданчиком та прохідною (склад РБД) належний позивачу об'єкт нерухомості у своїй сукупності не може бути визначений як жоден з об'єктів нежитлової нерухомості, перелік яких встановлює ст. 266 ПК України та, зокрема, п.14.1.129-1 ст. 14 ПК України.
Таким чином, асфальтна площадка, прохідна (склад РБД) за своєю правовою і технічною характеристикою не можуть бути визначені спільно як об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як об'єкти житлової, так і нежитлової забудови, за які стягується податок на майно, відповідно до ст. 266 ПК України.
У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції щодо правової кваліфікації належного позивачу нерухомого майна як одного об'єкту нерухомого майна з одним реєстраційним номером та місцезнаходженням не відповідають встановленим у справі обставинам та їх чинному нормативно-правовому регулюванню.
Крім того, згідно зі змістом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №4233/6 від 08.12.2021 відповідач визначає податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою як власником об'єктів житлової нерухомості", що також суперечить обставинам даної справи, оскільки як встановлено вище, відомості, що містяться у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, визначають, що належне позивачу майно у складі асфальтної площадки, прохідної (склад РБД) не є житловою нерухомістю.
Таким чином, доданими до матеріалів справи доказами підтверджуються доводи апеляційної скарги позивача, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Представником позивача в клопотанні була заявлена вимога про вирішення питання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, позивач надав докази оплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а отже вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати скасувати податкове повідомлення - рішення №4233/6 від 08.12.2021 про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік в розмірі 78918,77 гривень.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (ЄДРПОУ 44070171) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 732,31 (дві тисячі сімсот тридцять дві) гривні, 31 копійка.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 серпня 2024 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.