Справа № 640/32277/21 Суддя першої інстанції: Панченко Н.Д.
06 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Мельничука В.П.,
при секретарі - Левкович А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на прийняте у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, т.в.о. голови Державної фіскальної служби голови комісії з реорганізації ДФС Александрова Анатолія Анатолійовича про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними рішень, дій і бездіяльності, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - Позивач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - Позивач-3, ОСОБА_3 ) (далі також - Позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1, ДФС України), т.в.о. Голови Державної фіскальної служби України голови комісії з реорганізації ДФС Александрова Анатолія Анатолійовича (далі - Відповідач-2, т.в.о. Голови ДФС України, Александров А.А. ), в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просили:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 24.09.2021 №1349-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (із змінами, внесеними наказом ДФС України від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України»);
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 04.10.2021;
- стягнути з ДФС України та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04.10.2021 по день винесення рішення суду;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 24.09.2021 №1351-о «Про звільнення ОСОБА_2 » (із змінами, внесеними наказом ДФС України від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України»);
- поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 04.10.2021;
- стягнути з ДФС України та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04.10.2021 по день винесення рішення суду;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 24.09.2021 №1350-о «Про звільнення ОСОБА_3 » (із змінами, внесеними наказом ДФС України від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України»);
- поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 04.10.2021;
- стягнути з ДФС України та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04.10.2021 по день винесення рішення суду;
- визнати рішення, дії та бездіяльність т.в.о. голови ДФС України протиправними.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України (ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України»;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 24.09.2021 №1349-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021;
- стягнуто з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 24.09.2021 №1351-о «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновлено ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021;
- стягнуто з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 24.09.2021 №1350-о «Про звільнення ОСОБА_3 »;
- поновлено ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на посаді головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021;
- стягнуто з ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Крім того, звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на посадах головного державного інспектора відділу погоджувально-роз'яснювальної роботи Управління правового забезпечення ДФС України з 05.10.2021.
Також звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДФС України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що звільнення Позивачів мало місце із суттєвим порушенням процедури, оскільки ДФС України не було виконано обов'язок із працевлаштування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пропозиції їм вакантних посад та врахування переважного права на залишення на роботі, у той час як протягом 2019-2021 років кількість штатних одиниць ДФС України була незмінною, а у спірному випадку фактично має місце реорганізація державного органу, а не його ліквідація. Крім іншого, суд зауважив, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761, яка визначена однією з підстав прийняття наказу ДФС України «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України», набрала чинності на наступний день після прийняття такого наказу ДФС України. Окремо суд зауважив, що ДФС України взагалі не надано доказів попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення. З урахуванням незаконності звільнення Позивачів суд прийшов до висновку, що останні підлягають поновленню на раніше займаних посадах з наступного після звільнення дня із стягненням на їх користь з ДФС України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що Позивачами не зазначено, які саме дії, рішення та бездіяльність Відповідача-2 останні вважають протиправними.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять змінити його у мотивувальній частині щодо обчислень сум та визначити конкретні суми стягнення з ДС України на користь Позивачів за вимушений прогул з урахуванням змін грошового забезпечення відповідних категорій державних службовців, і змінити зміст резолютивної частини рішення у частині, яку викласти у наступній редакції:
- стягнути з ДФС України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , рахуючи з 05.10.2021 по 06.06.2024, з визначенням суми стягнення;
- стягнути з ДФС України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 , рахуючи з 05.10.2021 по 06.06.2024, з визначенням суми стягнення;
- стягнути з ДФС України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 , рахуючи з 05.10.2021 по 06.06.2024, з визначенням суми стягнення;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДФС України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, і визначити конкретні суми стягнення кожному Позивачу;
- визнати рішення, дії, та бездіяльність т.в.о. Голови ДФС України голови Комісії з реорганізації ДФС Александрова Анатолія Анатолійовича протиправними.
В іншій частині рішення суду першої інстанції Позивачі просять залишити без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначають, що за усталеною судовою практикою суд повинен зазначити чітку суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з роботодавця на користь працівника, що сприятиме належному виконанню відповідного судового рішення. Наголошують, що судом залишено поза увагою збільшення посадових окладів відповідних категорій державних службовців протягом періоду вимушеного прогулу, у зв'язку з чим обчислена у рішенні сума середньомісячного заробітку є неправильною та не враховує коефіцієнти підвищення. Звертають увагу на допущення судом першої інстанції помилок та описок в оскаржуваному рішенні, які підлягають виправленню судом апеляційної інстанції, зокрема, в частині реєстраційного номера облікової картки платника податків Алесандрова А.А. , форми розгляду адміністративної справи.
Окремо зазначають, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог до т.в.о. Голови ДФС України, оскільки не надано оцінку мотивам і доводам позовної заяви у відповідній частині, які полягали, зокрема, у безпідставному незадоволенні скарг Позивачів на оскаржувані у цій справі накази, складанні односторонніх актів про надумані підстави неотримання Позивачами наказів про звільнення та трудових книжок, а також порушення процедури звільнення Позивачів та порядку проведення реорганізації ДФС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.08.2024.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також представник всіх позивачів адвокат Дідурик А.А. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на посадах не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ДФС України від 13.07.2021 ОСОБА_1 у період з 19.07.2021 по 02.08.2021 перебувала у щорічній додатковій оплачуваній відпустці.
Листом ДФС України від 27.07.2021 №1125/А/99-99-08-01-14 ОСОБА_1 доведено до відома, що у зв'язку з повним скороченням посад та чисельності вона вважається такою, що попереджена про наступне звільнення з посади головного державного інспектора.
Наказом ДФС України від 24.09.2021 №1349-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до підпункту 2 пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 №1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», керуючись підпунктом 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (зі змінами) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 №85» та наказу ДФС України «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України» від 23.07.2021 №22-рг припинено державну службу та звільнено 27.09.2021 ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку з припиненням ДФС України з повним скороченням посад та чисельності, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставою зазначено копію листа ДФС від 27.07.2021 №1125/А/99-99-08-01-14.
У подальшому наказом ДФС України від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України» у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021, ОСОБА_2 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021, ОСОБА_3 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021 внесено зміни до наказів ДФС України: у наказі від 24.09.2021 №1349-о «Про звільнення ОСОБА_1 » в пункті 1 слова та цифри « 27 вересня 2021 року» замінити словами « 04 жовтня 2021 року»; в підпункті 2.2. пункту 2 слова та цифри «з 20.10.2020 по 27.09.2021 у кількості 15 календарних днів» замінити словами та цифрами: «з 20.10.2020 по 04.10.2021 у кількості 16 календарних днів».
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2021 ОСОБА_2 ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв'язку з припиненням ДФС України з повним скороченням посад та чисельності.
Наказом ДФС України від 24.09.2021 №1351-о «Про звільнення ОСОБА_2 » відповідно до підпункту 2 пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 №1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», керуючись підпунктом 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (зі змінами) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 №85» та наказу ДФС України «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України» від 23.07.2021 №22-рг припинено державну службу та звільнено 27.09.2021 ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку з припиненням ДФС України з повним скороченням посад та чисельності, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставою зазначено попередження про наступне звільнення, отримане ОСОБА_2 .
При цьому наказом ДФС України від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України» у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021, ОСОБА_2 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021, ОСОБА_3 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021 внесено зміни до наказів ДФС України: у наказі від 24.09.2021 №1351-о «Про звільнення ОСОБА_2 » в пункті 1 слова та цифри « 27 вересня 2021 року» замінити словами « 04 жовтня 2021 року»; в підпункті 2.2. пункту 2 слова та цифри «з 08.01.2021 по 27.09.2021» замінити словами та цифрами: «з 08.01.2021 по 04.10.2021».
Також 27.07.2021 ОСОБА_3 ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв'язку з припиненням ДФС України з повним скороченням посад та чисельності.
Наказом ДФС України від 24.09.2021 №1350-о «Про звільнення ОСОБА_3 » відповідно до підпункту 2 пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 №1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України», постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 12.05.2021 №510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», керуючись підпунктом 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (зі змінами) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 №761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 №85» та наказу ДФС України «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України» від 23.07.2021 №22-рг припинено державну службу та звільнено 27.09.2021 ОСОБА_3 із займаної посади у зв'язку з припиненням ДФС України з повним скороченням посад та чисельності, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставою зазначено попередження про наступне звільнення, отримане ОСОБА_3 27.07.2021.
У подальшому наказом ДФС України від 04.10.2021 №1426-о «Про внесення змін до деяких наказів Державної фіскальної служби України» у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021, ОСОБА_2 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021, ОСОБА_3 у період з 24.09.2021 по 27.09.2021, з 28.09.2021 по 01.10.2021 внесено зміни до наказів ДФС України: у наказі від 24.09.2021 №1350-о «Про звільнення ОСОБА_3 » в пункті 1 слова та цифри « 27 вересня 2021 року» замінити словами « 04 жовтня 2021 року»; в підпункті 2.2. пункту 2 слова та цифри «з 25.06.2021 по 27.09.2021» замінити словами та цифрами: «з 25.06.2021 по 04.10.2021».
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 8, 19, 38, 43 Конституції України, ст. 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон), ст. ст. 40, 49, 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), ряду інших підзаконних актів і правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на незаконність звільнення Позивачів, а відтак наявність у них права на поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак безпідставності позовних вимог до т.в.о. Голови ДФС України.
З такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Наведені норми покладають на орган, який розглядає трудовий спір, зокрема, на суд, прийняти рішення про виплату незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, визначивши розмір відповідної виплати.
Згідно п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
При цьому, згідно п. п. 5, 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно довідки ДФС України від 29.10.2021 №330/Б/99-99-09-02-14 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 складає 20 431,45 грн, а середньоденна - 950,30 грн ((13 614,07 грн + 22 497,23 грн) / (21 фактично відпрацьований робочий день + 17 фактично відпрацьованих робочих днів)) (т. 1 а.с. 45).
Відповідно до довідки ДФС України від 01.11.2021 №334/С/99-99-09-02-14 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 складає 20 260,96 грн, а середньоденна - 942,37 грн ((13 444,07 грн + 22 365,87 грн) / (21 фактично відпрацьований робочий день + 17 фактично відпрацьованих робочих днів)) (т. 1 а.с. 68).
Згідно довідки ДФС України від 01.11.2021 №332/А/99-99-09-02-14, виданої ОСОБА_1 , її середньомісячна заробітна плата складає 20 548,20 грн, середньоденна - 955,73 грн ((12 965,79 грн + 22 396,07 грн) / (20 фактично відпрацьованих робочих дні + 17 фактично відпрацьованих робочих днів)) (т. 1 а.с. 189).
При цьому посилання Апелянтів на те, що наведені в указаних довідках відомості щодо заробітної плати Позивачів містить помилки з огляду на висновки перевірки, проведеної Головним управлінням Держпраці у Київській області (т. 3 а.с. 157-161), колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки аналіз змісту акта перевірки свідчить, що під час її проведення було встановлено порушення ДФС України вимог ст. 116 КЗпП України щодо своєчасності виплати всіх належних при звільненні сум ОСОБА_2 , а не порядку нарахування та виплати заробітної плати Позивачам за серпень-вересень 2021 року. Інших доводів щодо неправильності зазначених в указаних довідках сум заробітної плати Позивачів в апеляційній скарзі не наведено.
Судовою колегією враховується, що період вимушеного прогулу Позивачів з 05.10.2021 по 06.06.2024 складає 693 робочих днів. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за це період складає:
- 658 557,90 грн (950,30 х 693 дні), що належить стягнути на користь ОСОБА_2 з урахуванням податків і зборів;
- 653 062,41 грн (942,37 х 693 дні), що належить стягнути на користь ОСОБА_3 з урахуванням податків і зборів;
- 662 320,89 грн (955,73 х 693 дні), що належить стягнути на користь ОСОБА_1 з урахуванням податків і зборів.
Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
Відповідно до абз. 3 п. 8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Абзацом 4 п. 8 Порядку №100 визначено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З урахуванням вказаних правил середньомісячне число робочих днів за період серпень - вересень 2021 року становило 21,5 = (43 / 2), у зв'язку з чим сума заробітної плати за один місяць, яка належить до стягнення шляхом негайного виконання за правилами п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, складає:
- 20 431,45 грн (950,30 грн х 21,5) - на користь ОСОБА_2 ;
- 20 260,96 грн (942,37 грн х 21,5) - на користь ОСОБА_3 ;
- 20 548,20 грн (955,73 грн х 21,5) - на користь ОСОБА_1 .
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен враховувати підвищення заробітної плати, яке мало місце під час такого періоду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 10 Порядку №100 було передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), яку розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Разом з тим, указана норма Порядку №100 втратила чинність з 12.12.2020 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100», а відтак за усталеною практикою Верховного Суду до спірних правовідносин, які виникли у жовтні 2021 року, застосуванню не підлягає (наприклад, постанови від 04.11.2021 у справі № 826/6301/15, від 25.01.2022 у справі № 826/17708/14, від 01.02.2024 у справі № 580/4249/20).
Отже, як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 826/17614/14 з 12.12.2020 правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні.
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні повинен був зазначити належні до стягнення на користь Позивачів суми середнього заробітку за час їх вимушеного прогулу із зазначенням розміру таких виплат у межах суми стягнення за один місяць.
У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідних частинах.
Щодо аргументів апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилок та описок у мотивувальній частині, а саме - зазначення відомостей реєстраційного номера облікової картки платника податків Александрова А.А. як «невідомий» та вказання про те, що справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зауважує, що відповідні недоліки рішення суду першої інстанції не можуть бути самостійною підставою для його зміни, оскільки, по-перше, інформація про РНКОПП Відповідача-2 наявна у матеріалах справи, по-друге, як свідчить вступна частина рішення суду, справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.
Надаючи оцінку доводам Апелянтів про необґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до т.в.о. Голови ДФС України, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що Позивачі просили визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність т.в.о. Голови ДФС України. Відмовляючи у задоволенні указаних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнано судом протиправним, оскаржувані бездіяльність та дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки таким суб'єктом проявлено активну поведінку - прийнято накази про звільнення Позивачів.
Надаючи оцінку відповідним висновкам суду першої інстанції через призму доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що 25.10.2021 ОСОБА_6 звернулася до т.в.о. Голови ДФС України із скаргою на порушення законодавства України про державну службу та працю і про поновлення на державній службі з 04.10.2021 (т. 2 а.с. 25-27).
Водночас, листом від 30.11.2021 №1626/Б/99-99-08-03-14, підписаним т.в.о. начальника управління роботи з персоналом ДФС України, повідомлено, що попередження про наступне звільнення від 23.07.2021, накази ДФС України від 24.09.2021 №1351-о та від 04.10.2021 №1426-о винесені з додержанням та в межах чинного законодавства (т. 2 а.с. 27-29).
Зазначаючи про те, що Відповідачем-2 протиправно не виправлено допущену помилку та не скасовано оскаржуваній у цій справі накази, а відтак допущено протиправні рішення, дії чи бездіяльність, Позивачі не враховують, що, по-перше, із скаргою зверталася лише ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , по-друге, відповідь на скаргу надавалася не т.в.о. Голови ДФС України, а т.в.о. начальника відділу управління роботи з персоналом. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про допущення Відповідача-2 протиправних рішень, дій чи бездіяльності щодо Позивачів.
З аналогічних підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що т.в.о. Голови ДФС України в односторонньому порядку складені акти від 04.10.2021 ознайомлення з наказом та необхідність отримання трудової книжки (т. 2 а.с. 13-14) та про неотримання трудової книжки (т. 2 а.с. 15-16), оскільки на ньому відсутні підписи відповідної посадової особи.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час вирішення цього спору суд повинен був досліджувати юридичну нейтральні документи і надавати їм належну оцінку, зокрема, щодо дотримання ДФС України та її керівником підстав звільнення Позивачів, чи правильно виконана процедура вивільнення Позивачів та чи були обґрунтовані накази про звільнення, судова колегія оцінює критично з огляду на те, що, як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, указаним аргументам була надана судова оцінка у ході розгляду справи. При цьому, окреме дослідження рішень, дій та бездіяльності т.в.о. Голови ДФС України у площині цього спору суд першої інстанції правильно визнав недоцільним з огляду на визначений ним спосіб захисту порушених прав Позивачів. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що у прохальній частині позовних вимог не зазначено, які саме рішення, дії чи бездіяльність Відповідача-2 Позивачі вважають протиправними, а доводи щодо порушення трудових прав останніх з боку суб'єкта владних повноважень - ДФС України, отримали належну оцінку при вирішенні судом першої інстанції цього спору та з висновками якого, як було зазначено вище, Апелянти погодилися.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до т.в.о. Голови ДФС України.
Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, прийшовши до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог до т.в.о. Голови ДФС України та наявності правових підстав для стягнення на користь Позивачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу і необхідність негайного виконання рішення суду у відповідній частині в межах суми стягнення за один місяць, не зазначив чітку належну до стягнення суму щодо кожного з Позивачів, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення у відповідних частинах.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення недотримано норми матеріального права в частині необхідності зазначення належної до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу щодо кожного з Позивачів.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року - змінити, виклавши абзаци п'ятий, восьмий, одинадцятий, чотирнадцятий його резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 у розмірі 662 320 (шістсот шістдесят дві тисячі триста двадцять) гривень 89 копійок з урахуванням податків та зборів.
Стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 у розмірі 658 557 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 41 копійка з урахуванням податків та зборів.
Стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 653 062 (шістсот п'ятдесят три тисячі шістдесят дві) гривні 41 копійка з урахуванням податків та зборів.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць на користь ОСОБА_1 20 548 (двадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 20 копійок, ОСОБА_2 20 431 (двадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 45 копійок та ОСОБА_3 20 260 (двадцять тисяч двісті шістдесят) гривень 96 копійок».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Судді О.В. Голяшкін
В.П. Мельничук
Повний текст постанови складено та підписано 06 серпня 2024 року.