Справа № 740/1035/24 Суддя (судді) першої інстанції: Гагаріна Т.О.
06 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - сержант поліції ВРПП Ніжинського РУП Михайлов Євгеній Романович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
14 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - сержант поліції ВРПП Ніжинського РУП Михайлов Євгеній Романович , про визнання протиправною та скасування постанови серії БАД № 835976 від 04.02.2024 у справі за ч.5 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст.36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезазначена постанова прийнята з порушенням її прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, оскільки працівники поліції не мали права її зупиняти, так як вона не порушувала ПДР.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - сержант поліції ВРПП Ніжинського РУП Михайлов Євгеній Романович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено частково.
Визнано протиправною і скасовано постанову серії БАД № 835976 від 04.02.2024 у частині, яка стосується визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП (порушення правил користування ременями безпеки).
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Змінено захід стягнення з ОСОБА_1 , за постановою серії БАД № 835976 від 04.02.2024, та накладено штраф за ч.1 ст.126 КУпАП в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови серії БАД № 835976 від 04.02.2024 у справі за ч.1 ст.126 КУпАП суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.126 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами.
Позивач, не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві та зауважила, що її поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб станом на 04.02.2024 був ще дійсний.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.02.2024 сержантом поліції ВРПП Ніжинського РУП Михайловим Є.Р. відносно позивача було винесено постанову серії серія БАД № 835976 від 04.02.2024, за вчинення правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач була піддана адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що 04.02.2024 о 10 год 49 хв в м. Ніжині по вул. Шевченка, 99г, керувала транспортним засобом «VOLKSWAGEN Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи не пристебнутою ременем безпеки та немаючи чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п.п. 2.3.в, 2.1.ґ ПДР.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") та тягне за собою накладення штрафу.
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до пп. «ґ» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
На підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, представником відповідача разом із відзивом було надано DVD-диск із відеозаписами, зафіксованими нагрудними камерами поліцейських 04.02.2024 щодо вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якого позивач не спростувала закінчення дії полісу обов'язкового страхування.
Разом з тим, колегія суддів зауважує на правильності застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17, відповідно до яких притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання позивачем вимог в ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, спірним у цій справі в апеляційній інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП України за керування транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п.21.1 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Пунктом 21.3 ст.21 Закону № 1961-IV передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пунктом 21.2 ст.21 Закону № 1961-IV встановлено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Колегія суддів з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема поданого відповідачем DVD-R диску з відеозаписами події вбачає, що в спірному випадку у позивача відсутній страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 126 КУпАП.
В апеляційні скарзі позивач наполягає, що згідно з базою МТСБУ її поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб станом на 04.02.2024 був діючим.
Однак, з наданого позивачем Полісу № ЕР-219237690 (а.с. 17) вбачається, що строк дії договору дійсно зазначено з 00:00 06.05.2023 по 05.05.2024 включно, проте, в цьому Полісі також зазначено, що договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Так, перевіривши дані Полісу № ЕР-219237690 за його QR-кодом, колегією суддів встановлено, що відповідний договір був зареєстрований у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише о 12:04 год 04.02.2024, коли спірний протокол було складено 10:55 год 04.02.2024.
Тобто, доводи апелянта про дійсність полісу на час встановлення правопорушення спростовуються інформацією у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, за QR-кодом Полісу № ЕР-219237690.
Отже, за таких обставин, на момент зупинки транспортного засобу позивача, в останньої був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб.
З приводу твердження позивача, яке підтримав і суд першої інстанції, про відсутність у поліцейського повноважень перевіряти у позивача страховий поліс, окрім випадків вчинення ним порушень ПДР або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь позивач, суд апеляційної інстанції зазначає, що така позиція не ґрунтується на вимогах законодавчих актів та не має відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
Закон України «Про Національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов'язок водія після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки документи, незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені обов'язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, згідно з яким посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
В свою чергу, наведені вище приписи абз.2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, із вказаним законодавчо визначеним обов'язком водіїв мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити означені вище документи кореспондуються визначені п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання Правил дорожнього руху, в тому числі стосовно наявності у водія відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що поліцейський має право вимагати у водія надати для перевірки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незалежно від вчинення останнім порушень ПДР або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь водій.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи позивача, що поліцейський не вимагав надати для перевірки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а лише констатував, що строк дії її договору сплив, оскільки при належному виконанні свого обов'язку мати такий договір позивач мала сама підтвердити його дійсність, надавши Поліс поліцейським.
Позивачем не спростовано вказаних обставин.
Підсумовуючи наведене, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, відсутність будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова в частині правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, є правомірною, а тому відсутні підстави для її скасування та, відповідно, задоволення позову.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, доведено належними та допустимими доказами, а позивач навпаки на підтвердження своєї позиції не надав таких доказів.
Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в іншій частині відповідачем не оскаржено.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Повний текст проголошено 06.08.2024 р.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - сержант поліції ВРПП Ніжинського РУП Михайлов Євгеній Романович, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель