Справа № 580/1923/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
06 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.01.2023 року (вх. №10-1248) до відповідача надійшла заява позивача разом із виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2023 року №711/4322/22 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 05.03.2019 року по 21.01.2020 року у розмірі 95339,84 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке є боржником відповідно до рішення суду у справі №711/4322/22, не включено до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та до мережі установ і організацій, які отримують кошти з державного бюджету України у 2023 році, та враховуючи, що у боржника відсутні відкриті в Головному управлінні ДКСУ в Черкаській області реєстраційні та особові рахунки по державному та місцевому бюджетах, тому відповідачем було направлено лист боржнику від 17.01.2023 року №04-17-02-06/433 з вимогою добровільного виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2023 року у справі №711/4322/22, та запропоновано у разі відмови від добровільного виконання, відповідно до пункту 29 Порядку №845, визначити відповідний рахунок, з якого можливо здійснити безспірне списання коштів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 15.02.2024 року №2300-0901-5/10194 повідомило відповідача про неможливість виконання зазначеного виконавчого документа, прийнятого на користь позивача.
У зв'язку з неможливістю протягом двох місяців провести безспірне списання коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача, у зв'язку з відсутністю відкритих у Головному управління ДКСУ в Черкаській області рахунків боржника, відповідачем, на підставі пункту 33 Порядку №845, заборгованість по виконавчому листу Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/4322/22 включено як таку, що підлягає виконанню за рахунок коштів Державного бюджету України за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», саме у третю чергу.
На звернення позивача щодо невиконання відповідачем виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2023 року №711/4322/22, відповідач листом від 26.06.2023 року №04-17-03-10/4811 повідомив її, що виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.01.2023 року №711/4322/22 перебуває на виконанні за рахунок коштів Державного бюджету України за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», саме у третій черзі.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у статті 2 відображено обов'язок держави щодо гарантування виконання судових рішень щодо стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державні органи, державні підприємства, установи, організації та юридичні особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Водночас, стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Зазначена норма кореспондується із положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Вказаною статтею закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено черговість погашення заборгованості за категоріями судових рішень.
Так, заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
В свою чергу, бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, з аналізу положень п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901 висновується, що для визначення черговості погашення заборгованості визначальною є правова природа боргу. При цьому у першу чергу погашається заборгованість, зокрема, за рішеннями суду щодо пенсійних виплат.
До того ж, пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901 не містить виключень або застережень щодо того, хто є стягувачем за виконавчим документом: особа, якій призначена пенсія, чи її спадкоємець. Отже, всі рішення суду щодо пенсійних виплат підлягають виконанню в першу чергу.
Так, згідно з положеннями статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.12.2022 року у справі №711/4322/22 стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 05.03.2019 року по 21.01.2021 року в сумі 95339,84 грн, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 року у справі №580/4324/20, отже, вищезазначений виконавчий лист мав бути включений саме до першої черги погашення заборгованості відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901, натомість, він був включений відповідачем до третьої черги, у яку, відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901, погашається заборгованість «за всіма іншими рішеннями суду».
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача, які полягали у включенні заборгованості за виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2023 року №711/4322/22 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 05.03.2019 року по 21.01.2020 року у розмірі 95339,84 грн - до третьої черги відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901, підлягають визнанню протиправними, а порушене право позивача, як наслідок, підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача включити заборгованість за виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.01.2023 року №711/4322/22 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 05.03.2019 року по 21.01.2020 року у розмірі 95339,84 грн до першої черги відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на п. 33 Порядку №845 як на підставу для відмови у позові, де зазначається, що у разі коли виконавчий документ неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у п. 6 Порядку №845, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з п.п. 1 п. 47 Порядку №845 для їх виконання за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, оскільки положення п. 33 Порядку №845 не передбачають зміни черги погашення заборгованості, яка визначена п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901.
Щодо доводів відповідача про те, що даний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, судом першої інстанції було вірно зауважено, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем листа відповідача від 28.02.2023 року №04-17-03-10/1544.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.