Справа № 620/16671/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Сергій КЛОПОТ
Іменем України
05 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 №ФЧ56467.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі, зазначеному в довідці виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2023 №ФЧ56467, з урахуванням 88% розміру грошового забезпечення визначеної відсоткової надбавками за вислугу років та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум без обмеження пенсії максимальним розміром..
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в проведенні ОСОБА_1 перерахунку розміру раніше призначеної пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.09.2023 №ФЧ56467;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.09.2023 №ФЧ56467, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено та ухвалити нове, яким позов у цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині щодо обмеження відсоткового та максимального розміру пенсії.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб''.
ІНФОРМАЦІЯ_3 видано позивачу довідку від 18.09.2023 №ФЧ56467 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, до якої включено грошове забезпечення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 .
Позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до зазначеної довідки.
Листом від 24.10.2023 відповідач повернув довідку ІНФОРМАЦІЯ_4 без виконання, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, призначений відповідно до Закону №2262, у тому числі на підставі повторно виданих уповноваженими органами силових міністерств та відомств довідок з оновленим розміром грошового забезпечення, після дати набрання законної сили рішеннями судів в справі №826/3858/18, не приймалося.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки, відповідач діяв протиправно.
Щодо позовної вимоги про здійснення нарахування і виплати пенсії з урахуванням 88% розміру грошового забезпечення визначеної відсоткової надбавками за вислугу років та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум без обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначив, що ці вимоги є передчасними.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)).
Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 821/1438/17.
Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на отримання пенсії з урахуванням нових складових грошового забезпечення, які включені в оновлену довідку про складові грошового забезпечення позивача. Як вбачається з листа, яким повідомлено про відмову у перерахунку пенсії, саме це право позивача було порушене відповідачем.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач обмежив розмір пенсії позивача таким максимальним розміром, або ж здійснив розрахунок пенсії з урахуванням зменшеного її відсоткового розміру. Зокрема, відомості про такі факти після виконання судових рішень у справах № 2540/2737/18, 620/11390/21 та станом на час виникнення спірних правовідносин відсутні.
Відтак, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зменшення її відсоткового розміру на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Доказів того, що позивач на час звернення до суду отримував пенсію з обмеженням її максимального або відсоткового розміру, матеріали справи не містять.
Не заперечуючи права позивача на отримання пенсії у певному відсоткового розміру та без обмеження максимальним розміром, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах право позивача на отримання пенсії без відповідних обмежень порушено не було, а отже таке право не може бути захищене.
Колегія суддів повторно, наголошує на тому, що судовому захисту підлягають виключно порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Аналогічна підхід викладений Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, у зразковій справі №560/2120/20, згідно якої вимоги щодо відсотку грошового забезпечення, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Щодо посилань позивача на преюдиційність рішень у справах у справі №№ 2540/2737/18, 620/11390/21, то колегія суддів наголошує, що вказані рішення не пов'язані із перерахунком пенсії, спір щодо якого розглядається у даній справі, та не встановлюють фактів порушень прав позивача щодо обмеження пенсії у межах правовідносин, які досліджуються у даній справі.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова