Справа № 320/10881/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Перепелиця А.М.
Іменем України
05 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Пром Агро Рось» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство «Пром Агро Рось» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000021/2 від 07.10.2022, що винесене Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, №UA100250/2022/000332 від 07.10.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів. На переконання позивача, відповідачем неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом. Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення про коригування митної вартості є правомірним.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство «Пром Агро Рось» зареєстроване в якості юридичної особи 30.03.2006, номер запису 1 353 102 0000 001865 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.02.2021 між ПП «Пром Агро Рось» (покупець) та компанією Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd. було укладено Контракт №08/02-2021 (контракт).
Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити товари на умовах поставки FOB Ningbo у відповідності до Інкотермс-2010. Попередня кількість, асортимент, ціни кожної поставки вказуються в Proforma Invoice. Асортимент, кількість та ціна товару, який фактично поставляється, вказується в Comercial Invoice, який є невід'ємною частиною цього Контракту.
На виконання Контракту 26.07.2022 Продавцем було виставлено рахунок - проформу/ Proforma Invoice №SLPPA45B, відповідно до якого попередня вартість партії товару, яка поставляється, становить 126355,39 доларів США, також 14.08.2022 Продавцем було виставлено Comercial Invoice №CI-SLLPPA45B відповідно до якого фактична вартість партії товару, яка поставляється становить 66586,66 доларів США.
На поставку товару позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію №UA100250/2022/733820, відповідно до якої було ввезено наступні товари:
- конвеєрна стрічка з вулканізованої гуми, армована тільки текстильним матеріалом, шириною менш як 800 мм та більш як 1200 мм:
- 100Ч2 БКНЛ-65 96м-96кв. прокладочного матеріалу;
- 125Ч2 БКНЛ-65 96м-96кв. прокладочного матеріалу;
- 150Ч2 БКНЛ-65 96м-115,2 кв. прокладочного матеріалу;
- 200Ч2 БКНЛ-65 96м-153,6кв. прокладочного матеріалу;
- 300Ч2 БКНЛ-65 96м-230,4кв. прокладочного матеріалу;
- 400Ч2 БКНЛ-65 96м-76,8кв. прокладочного матеріалу;
- 500Ч2 БКНЛ-65 96м-192кв. прокладочного матеріалу;
- 1400Ч3 БКНЛ-65 96м-403,2кв. прокладочного матеріалу;
- 100Ч4 БКН/-65 96м-345,6 кв. прокладочного матеріалу;
- 175Ч4 БКНЛ-65 96м-806,4 кв. прокладочного матеріалу;
- 250Ч4 БКНЛ-65 96м-288кв. прокладочного матеріалу;
- 500Ч4 БКНЛ-65 96м-1728кв. прокладочного матеріалу;
- 650Ч4 БКНЛ-65 96м-748,8кв. прокладочного матеріалу;
- 125Ч5 БКНЛ-65 96м-60кв. прокладочного матеріалу;
- 150Ч5 БКНЛ-65 96м-72кв. прокладочного матеріалу;
- 175Ч2 БКНЛ-65 96м-2688кв. прокладочного матеріалу;
- 200Ч5 БКНЛ-65 96м-1536кв. прокладочного матеріалу;
- 300Ч5 БКНЛ-65 96м-2592кв. прокладочного матеріалу;
- 400Ч5 БКНЛ-65 96м-192кв. прокладочного матеріалу;
- 125х6 БКНЛ-65 96м-864кв. прокладочного матеріалу;
- 150Ч6 БКНЛ-65 96м-691,2кв. прокладочного матеріалу;
- 175Ч2 БКНЛ-65 96м-1209,6кв. прокладочного матеріалу;
- 200x6 БКНЛ-65 96м-691,2кв. прокладочного матеріалу;
- 250Ч6 БКНЛ-65 96м-288кв. прокладочного матеріалу;
- 300Ч6 БКНЛ-65 96м-4665,6кв. прокладочного матеріалу;
- 400Ч6 БКНЛ-65 96м-921,6кв. прокладочного матеріалу;
- 100Ч8 БКНЛ-65 96м-384кв. прокладочного матеріалу;
- 175Ч8 БКНЛ-65 96м-134,4кв. прокладочного матеріалу;
- 200x8 БКНЛ-65 96м-1128,8кв. прокладочного матеріалу;
- 250х8 БКНЛ-65 96м-1152кв. прокладочного матеріалу;
- 300Ч8 БКНЛ-65 96м-3456кв. прокладочного матеріалу;
- 350Ч8 БКНЛ-65 96м-268,8кв. прокладочного матеріалу;
- 400Ч8 БКНЛ-65 96м-614.4кв. прокладочного матеріалу;
- 450х8 БКНЛ-65 96м-2419.2кв. прокладочного матеріалу.
Вказаний товар використовується в цивільному господарстві та промисловості. Торговельна марка: відсутня. Виробники: Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd; Країна виробництва: CN.
На підтвердження митної вартості вказаних вище товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією №UA100250/2022/733820 відповідно до вимог МК України подано наступні документи, а саме: пакувальний лист; рахунок - проформа (проформа-інвойс) №SLPPA45B від 26.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) №CI - SLPPA45B від 14.08.2022; коносамент NGB7234826 від 19.08.2022; міжнародна товарно-транспортна накладна №561 від 03.10.2022; міжнародна товарно-транспортна накладна №824 від 03.10.2022; платіжний документ №00789020220728 від 28.07.2022; платіжний документ №00789020220817 від 17.08.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UA00067972 від 03.10.2022; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару NGB 7234826 від 03.10.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) №08/02-2021 від 08.02.2021; договір про надання послуг митного брокера №14-06/17 від 14.06.2017; договір транспортного експедирування №SC/AF-11490 від 30.05.2019; лист про відсутність товарної марки від 14.08.2022; лист про відсутність страхування №33 від 27.09.2022.
Розглянувши подані ПП «Пром Агро Рось» документи для підтвердження заявленої у ЕМД № UA100250/2022/733820 митної вартості митний орган направив наступне електронне повідомлення: «Враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
Положеннями контракту від 08.02.2021 №08/02-2021, згідно якого здійснюється поставка товару між Продавцем (Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd) та покупцем (ПП «Пром Агро Рось», Україна), далі - Контракт, визначено, що ціни на товар включають вартість експортного пакування та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні. Разом із тим, положеннями п. 1.1 Контракту передбачено постачання товару на умовах поставки FOB-Нінгбо. Відповідно до положень Інкотермс-2010 при умовах поставки FOB до обов'язків продавця належить здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставка в порт відвантаження і загрузка на борт.
Декларантом не надано інформації щодо принципу визначення ціни товару, оскільки товар з різними геометричними розмірами (довжина, ширина) мають однакові ціни за квадратний метр прокладки.
До митного оформлення надано довідку про транспортно - експедиційні витрати від 03.10.2022 №SNGB7234826 від ТОВ «ДСВ Логістика».
Згідно наданих товаротранспортних накладних CMR перевізником товару виступає ТОВ «ITL Group LTD», а декларантом наданий договір на перевезення від 30.05.2019 №SC/AF-11490 з ПП «Пром Агро Рось» та ТОВ «ДСВ Логістика».
Таким чином, надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування.
Так, на виконання вказаного повідомлення митного органу, декларантом 07.10.2022 було надіслано митному органу пояснення з приводу запитуваних документів та додатково було надіслано митному органу наступні документи: висновок за результатами цінового моніторингу Ц-830 від 04.10.2022; прайс-лист продавця від 07.01.2022; експортна декларація країни відправлення з перекладом на українську мову від 15.08.2022 №310420220549510917; сертифікат від 31.08.2022 №223209В0/000396; коносамент з перекладом на українську мову від 19.08.2022 №NGB7234826; коносамент з перекладом на українську мову від 19.08.2022 №MEDUID274318; платіжне доручення №1895 від 05.10.2022.
Відповідач за результатом розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.2022 №UA100250/2022/000021/2.
Відмову у митному оформленні вказаного вище товару відповідач відмовив карткою відмови в прийнятті митної декларації , митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.10.2022 №UA100250/2022/000332.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернутися до суду із даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно із статтею 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (стаття 53 МК).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною п'ятою статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої, другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведених норм вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
Тобто, обґрунтовано встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.
При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15.
Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Так, обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, зокрема:
На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 65, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 07.10.2022 №UA100250/2022/733820 встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема:
Положеннями контракту від 08.02.2021 №17/01-2022, згідно якого здійснюється поставка товару між продавцем (Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd) та покупцем (ПП «Пром Агро Рось», Україна), далі - контракт, визначено, що ціни на товар включають вартість транспортного пакування та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні. Разом із тим, положеннями п.1.1 контракту передбачено постачання товару на умовах поставки FOB - Нінгбо.
Відповідно до положень Інкотермс-2010 при умовах поставки FOB до обов'язків продавця належить здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставка в порт відвантаження і загрузка на борт. Таким чином є ймовірність не включення інших складових митної вартості.
До митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 03.10.2022 №SNGB7234826 від ТОВ «ДСВ Логістика». Разом з тим відповідно до товаротранспортних CMR перевізником товару виступає ТОВ «ITL Group LTD», а декларантом наданий договір на перевезення від 30.05.2019 №SC/AF - 11490 з ПП «Пром Агро Рось» та ТОВ «ДСВ Логістика».
ТОВ «ДСВ Логістика» є експедитором, що має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов?язань по перевезенню.
Відповідно до ч. 2 до ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта відповідно до ч. 3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Декларант надав документи не у повному обсязі, а надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей.
Додатково наданий висновок Київської обласної ТПП №Ц-766 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості. У експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу та контракту та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари, оскільки не зазначена комерційна назва товарів (інформація щодо технічних характеристик: ширина, товщина, тощо).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів). Відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.
Декларант надав документи не у повному обсягу, а надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України.
У зв'язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.
За результатом проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації теж не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.
Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами ст.ст. 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація відсутня. Під час проведеня з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.
Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 24.08.2022 №UA209140/2022/086478 та від 19.09.2022 №UA100250/2022/733486 - вартість згідно джерела інформації 2.41 $/кг.
Дослідивши оскаржуване рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів колегія суддів вважає, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою митною декларацією.
Судом досліджено наданий позивачем відповідачу контракт, зі змісту якого вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB Ningbo.
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах FOB Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000) передбачено, що на умовах поставки FOB продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто, покупець, бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товарів, як і інші витрати з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження.
Інкотермс (англ., International commerceterms) - міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.
Умови Інкотермс є стандартизованими. Такі умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу. Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.
Згідно Інкотермс в редакції 2010 року FOB (…namedportofshipment) англ. On Board, або Франко борт (…назва порту відвантаження) - термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок нести усі витрати, зв'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження, і - оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.
Таким, чином витрати продавця з експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставки в порт відвантаження і загрузки на борт, включені останнім в ціну товару.
Щодо висновку відповідача про ненадання декларантом інформації щодо принципу визначення ціни товару, суд першої інстанції вірно вказав наступне.
За загальноприйнятими правилами, ціна товару визначається продавцем (виробником) самостійно і декларант як покупець не має інформації про принципи визначення продавцем ціни товару.
Відтак, позивач як покупець товару не має і не може мати в наявності документів, які дозволяють визначити принципи формування продавцем ціни на свої товари. Формування ціни на товар є виключним правом продавця, який визначає ціну на кожний окремий товар самостійно.
Щодо позиції відповідача про те, що висновок за результатами цінового моніторингу Київської обласної торгово-промислової палати не може бути прийнятий до уваги, суд першої інстанції вірно вказав наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України, митним органом не надано будь-яких доказів недостовірності чи спростування вказаного висновку.
Крім того, є передчасним відхилення відповідачем висновку Київської обласної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу через його невідповідність вимогам чинного законодавства України, так як відповідач не наділений повноваженнями щодо відхилення результатів експертизи торгово-промислових палат України без надання належних та допустимих доказів щодо їх спростування в розумінні КАС України.
Суд також зауважує, що експертні висновки носять виключно інформаційний характер та не є документами, які підтверджують митну вартість товару в розумінні положень частин другої та третьої статті 53 МК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, якщо вони продаються на експорт в Україну, скорегована в разі потреби, з урахуванням положень ч. 10 ст. 58 МК України.
Частина 10 статті 58 МК України містить вичерпний перелік витрат, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України, до таких витрат відносяться також витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При поданні митної декларації витрати на транспортування, зазначених в ній товарів, до митної території України були включені позивачем до митної вартості товарів. Розмір таких витрат підтверджується рахунком та повністю сплачені, підтвердження чого було надано до митного оформлення.
Витрати на перевезення товарів по митній території України відповідно до ст. 58 МК України не відносяться до витрат, які включаються до митної вартості товару.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією від 24.08.2022 №UA209140/2022/086478 та від 19.09.2022 №UA100250/2022/733486; - вартість згідно джерела інформації 2.41 $/кг.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації від 24.08.2022 №UA209140/2022/086478 та від 19.09.2022 №UA100250/2022/733486 є протиправним.
Колегія суддів наголошує на тому, що можливість коригування митної вартості пов'язана саме із неможливістю підтвердження числового значення митної вартості за певним методом та наданими декларантом документами. Формальне встановлення недоліків, неточностей певних документів чи характеристик товару, які по своїй суті не впливають на правильність числового значення митної вартості, не може бути підставою для її коригування та відмови у застосування обраного декларантом методу її визначення.
Фактично підстави прийняття оскаржуваного рішення не стосуються об'єктивних перешкод у підтвердженні числових показників заявленої позивачем митної вартості та зводяться до суб'єктивних припущень митного органу.
Наведене додатково ставить під сумнів висновок відповідача про те, що в наданих до митного оформлення документах є розбіжності чи відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Відтак, фактичною підставою для коригування митної вартості слугувала виключно наявність іншої інформації щодо вартості товару за іншою поставкою безвідносно до того, які документи надавалися до митного оформлення, недоліки яких відповідачем були формально вигадані.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не конкретизовано жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені позивачем, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару та свідчить про протиправний характер прийнятого відповідачем рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, позов підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких